Як повідомили в прес-службі Окружного адміністративного суду міста Києва, 16-17 лютого в його приміщенні співробітники міліції та прокуратури провели обшук. Працівники суду, називаючи такі дії протиправними, опублікували відповідну заяву. Текст заяви приводимо нижче:
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Заява Окружного адміністративного суду міста Києва з приводу проведення протиправного обшуку в приміщенні суду
16-17 лютого 2015 року в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва, розташованого за адресою вул. Командарма Каменєва, 8, корп. 1, в робочий час, співробітниками прокуратури міста Києва та міліції (працівниками управління по боротьбі з організованою злочинністю) було проведено обшук як окремих приміщень суду так і суддів та інших співробітників апарату суду.
При проведенні обшуку, посадовими особами прокуратури вилучались документи, матеріали судових справ, комп’ютерна та інша техніка, у зв’язку з чим фактично було паралізовано роботу суду. Водночас, на адресу суддів та інших працівників суду з боку правоохоронців неодноразово лунали погрози застосування фізичної сили, вчинювався моральний тиск.
В якості підстави для такого обшуку співробітниками прокуратури була пред’явлена ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2014 року по справі №727/1117/15-к (матеріали кримінального провадження № 42015100000000098 від 31 січня 2015 року) якою задоволено клопотання слідчого ОВС відділу прокуратури Чернівецької області Мельничка Р.В. та надано дозвіл на проведення обшуку в робочих кабінетах окремих суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, в приміщеннях архіву, апарату та інших кабінетах суду, з метою виявлення та вилучення речей і документів, які можуть бути доказами досудового розслідування та судового розгляду.
З тексту зазначеної ухвали вбачається, що обшук проводився з метою виявлення доказів, які б свідчили про прийняття суддями рішень в період їх перебування за кордоном України. Такі рішення у вказаній ухвалі кваліфікуються як «завідомо неправосудні».
Необхідно звернути увагу, що припущення правоохоронних органів про прийняття таких рішень суддями Окружного адміністративного суду міста Києва було єдиним приводом для проведення обшуку в межах досудового розслідування кримінального провадження.
Разом з тим, особами, які безпосередньо здійснювали обшук в приміщеннях адміністративного суду, та тими, хто брав участь у прийнятті рішень, які стали його підставою, не було враховано, що зазначення у судовому рішення дати його прийняття, яка припадає на період перебування відповідного судді за кордоном України, може мати місце в наслідок допущення судом описки в такому рішенні.
Зазначене підтверджується, зокрема, відомостями комп’ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», згідно яких, всі рішення, прийняття яких стало приводом для відкриття вказаного кримінального провадження, були внесені в інформаційну систему, а відповідно й до Єдиного державного реєстру судових рішень, датою, станом на яку судді не перебували за кордоном України.
Тобто всі наявні дані свідчать про правомірність прийняття судових рішень. Помилковою ж є лише дата, зазначена безпосередньо в тексті самого рішення.
Абсурдності ситуації додає також той факт, що абсолютна більшість судових рішень, в яких були допущені такі описки, не вирішували справу по суті заявлених позовних вимог, а носили виключно процесуальний характер (ухвали про відкриття провадження, залишення позовних заяв без руху, тощо).
Водночас, неоднозначним видається той факт, що співробітниками правоохоронних органів, в період до безпосереднього проведення обшуку в суді, не було вчинено жодних дій, спрямованих на вирішення «конфліктної ситуації» без доведення її до публічного розголосу, зокрема, шляхом направлення на адресу суду відповідних інформаційних запитів, які б вказали на наявність описок в ухвалах або постановах суду і стали б підставою для внесення виправлень в такі рішення. Зазначене дає підстави для висновку про те, що обшук в приміщенні суду здійснювався з метою надання цій події значного суспільного розголосу та резонансу. При цьому правове обґрунтування таких дій явно підбиралось нашвидкуруч.
Так, згідно ч. 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
При цьому, така описка як зазначення невірної дати прийняття рішення суду, жодним чином не впливає на його зміст, ті обставини, що були встановлені судом в межах розгляду справи, та висновки, зроблені судом на підставі їх дослідження.
Відповідно, у випадку допущення описки такого типу, кваліфікація всього судового рішення як «завідомо неправосудного» є неправомірним. Протилежні міркування видаються надуманими та абсурдними, з точки зору їх відповідності положенням чинного законодавства.
Як вже наголошувалось Радою суддів України, зокрема в рішенні № 1 від 05 лютого 2015 року, останнім часом набули системного характеру випадки відкриття кримінальних справ за статтею 375 Кримінального кодексу України (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови) за фактами постановлення які в установленому процесуальним законом порядку не були скасовані.
Відповідно до ч. 1 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Відкриваючи кримінальні провадження щодо суддів за статтею 375 Кримінального кодексу України у випадках, коли судові рішення у встановленому законом порядку не переглядались, або переглядались та не скасовані, органи прокуратури, ставлячи під сумнів судові рішення, які набули чинності, фактично привласнюють функції судів, що є прямим порушення норм Конституції України.
Зазначені факти призводять до дестабілізації діяльності судової влади, руйнують сподівання суспільства на ефективність діяльності судових органів. Відповідно, такі явища становлять загрозу утвердженню в Україні принципу верховенства права, підривають основи правопорядку в країні, завдають непоправну шкоду авторитету України на міжнародній арені, як держави, яка здатна дотримуватись діючих положень законів.
Вказане вище дає нам підстави вважати дії співробітників прокуратури та міліції по проведенню обшуку в приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва протиправними та такими, що спрямовані на втручання в процес здійснення правосуддя суддями Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом вчинення на них тиску.
Єдиною метою, що могла спонукати вказаних осіб на вчинення таких дій, є намір вплинути на об’єктивність прийняття судом рішень по окремим резонансним справам, які перебувають на розгляді в суді, наприклад по справі про заборону діяльності Комуністичної партії України, розгляд якої відбувається під головуванням судді Кузьменка В.А., особистий кабінет якого також став об’єктом неправомірного обшуку.
Необхідно звернути увагу, що Генеральна прокуратура України приймає активну участь в розгляді вказаної справи на боці держави в особі Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України.
Відповідно, проведення обшуку розцінюється нами як спроба безпосереднього тиску на суддю Кузьменка В.А., з метою ухвалення ним вигідного органам прокуратури рішення. Зазначене, зокрема, підтверджується фактом вилучення у судді комп’ютерної техніки, на якій збереглись документи, напрацьовані в ході розгляду вказаної справи.
У зв’язку з вчиненням органами прокуратури таких незаконних дій, зборами суддів Окружного адміністративного суду міста Києва було звернуто увагу судді Кузьменка В.А. та решти суддів на наявність підстав для самовідводу від розгляду справи про заборону діяльності Комуністичної партії України.
Крім зазначеної справи, в суді розглядається близько сотні справ щодо правомірності звільнення співробітників прокуратури та міліції у відповідності до положень Закону України «Про очищення влади», відповідачами у яких, знову ж таки, є відповідні органи державної влади.
Також, судом розглядається об’єднана справа за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо визнання такими, що не відповідають Законам України та Європейській конвенції, відповідних іноземних програм, та встановлення тимчасової заборони їх розповсюдження, розгляд якої, що важливо, відбувається за участю прокуратури м. Києва
Відповідно, здійснюючи обшук приміщень Окружного адміністративного суду міста Києва правоохоронні органи, як зацікавлені особи у вирішенні конкретних справ, що перебувають на розгляді в суді, тим самим здійснюють прямий вплив на об’єктивність такого розгляду.
Також варто врахувати, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2015 року було прийнято рішення про визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття окремих положень Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595.
Таким чином логічним є висновок про те, що дії правоохоронних органів, як представників органів державної влади, носять характер помсти за судові рішення, прийняті раніше не на користь держави, а на захист прав, свобод та інтересів громадян України, захист яких є основним завдання адміністративного судочинства згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не буде зайвим нагадати, що судді в Україні є незалежними та здійснюють правосуддя відповідно до закону, керуючись при цьому своїм внутрішнім переконанням.
Так, відповідно до положень Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Водночас, згідно положень статей 1 та 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.
Суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Між тим, зазначені вище дії співробітників прокуратури та міліції свідчать про пряме втручання виконавчої гілки влади у процес здійснення судочинства судами загальної юрисдикції, що порушує принцип незалежності здійснення правосуддя та водночас є підставою для притягнення відповідних посадових осіб до відповідальності, можливість застосування якої передбачена статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема, відповідно до статті 376 Кримінального кодексу України, втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення - карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або вчинені особою з використанням свого службового становища, - караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Крім того, при здійсненні оцінки таких дій співробітників правоохоронних органів, вважаємо за необхідне також звернути увагу на положення міжнародного права.
Зокрема, згідно з пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою. Усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
Підпунктом «d» пункту 2 принципу 1 Рекомендації № (94)12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників Міністрів 13 жовтня 1994 року, визначено, що судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.
Згідно статей 13, 14, 18 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, потрібно вжити всіх необхідних заходів для забезпечення поваги, захисту і сприяння незалежності та неупередженості суддів.
Закон повинен передбачати санкції проти осіб, які намагаються певним чином впливати на суддів.
У практиці Європейського суду з прав людини також містяться положення, які свідчать про неприпустимість будь-якого тиску на суддів та необхідності дотримуватися стриманої і розумної критики діяльності суддів.
У рішенні від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що втручання у судове провадження з боку органів виконавчої влади є таким, що суперечить поняттю «безсторонній і незалежний суд» у розумінні статті 6 Конвенції. Ці випадки втручання відображають також брак поваги до самого функціонування судової гілки влади.
Рішенням від 06 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України» Європейський суд з прав людини також встановив, що немає значення, чи втручання виконавчої та законодавчої гілки влади насправді вплинуло на хід розгляду судової справи. Сам факт такого втручання свідчить про порушення принципу незалежності суду.
Враховуючи наведені вище обставини протиправного втручання в роботу суддів Окружного адміністративного суду міста Києва, положення національного та міжнародного законодавства, судової практики, зборами Окружного адміністративного суду міста Києва було уповноважено Голову суду звернутись до вищих посадових осіб та органів державної влади, міжнародних правових інститутів, з метою надання ними об’єктивної оцінки протиправним діям, що вчинялись співробітниками прокуратури та міліції в приміщенні суду протягом 16-17 лютого 2015 року, та притягнення винних посадових осіб до передбаченої чинним законодавством відповідальності.
Крім того, буде ставитись питання перед Вищою радою юстиції та Вищою кваліфікаційною комісією суддів України щодо звільнення Богдана С.І. з посади судді Шевченківського районного суду м. Чернівці, ухвала якого і стала правовою підставою для проведення протиправного обшуку приміщення Окружного адміністративного суду міста Києва.