Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи. До переліку доказів у таких справах входять письмові, речові та електронні документи, висновки експертів, а також інформація від свідків, повідомила пресслужба Мін'юсту.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Раді рекомендують прийняти законопроєкт про безоплатну правову допомогу ув’язненим".
До заяви про встановлення факту батьківства як докази можна надавати такі документи:
- документи, що підтверджують родинні зв’язки (сімейні фото, листи, анкети, рішення судів, витяги з домових книг тощо);
- довідки органів ДРАЦС щодо неможливості поновлення записів чи внесення змін до них;
- пояснення свідків, які можуть підтвердити взаємини між заявником і померлим.
Як зазначається, цей перелік не є вичерпним – до справи можна додавати будь-які інші відомості, що можуть підтвердити факт батьківства. Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку. Всі докази батьківства мають оцінюватися судом в їх сукупності.
"Найбільш переконливим доказом у справах про встановлення батьківства є ДНК-експертиза. Її точність сягає 99,99%. Під час дослідження порівнюються зразки ДНК дитини та ДНК батьків. Строки дослідження ДНК залежать від лабораторії. Результати можуть бути готові як і через декілька днів, так і через місяць. Подібні генетичні дослідження можна зробити не в кожній лабораторії. Вартість дослідження залежить від типу тесту та інших факторів, тому кожен пацієнт сам вирішує робити його чи ні", – вказали в міністерстві.
У судовому розгляді справи про встановлення батьківства, сторони взаємною згодою самі обирають експертну установу. Якщо такої згоди не досягнуто, то суд самостійно вирішує, в якій медичній лабораторії будуть проводити тест ДНК.
Крім цього, з потреби суд може призначити декілька експертів для підготовки одного висновку. Проведення судової молекулярно-генетичної експертизи складається з декількох етапів. Матеріал для аналізу зазвичай збирається за допомогою ротового мазка, але можливе використання і нестандартних зразків, як нігті чи волосся.
У Мін'юсті вказали, що процедура проходить у кілька етапів: збір матеріалу, доставка до лабораторії, аналіз і підготовка висновку. Якщо сторони не погоджуються щодо лабораторії, її обирає суд. Суд враховує всі докази в сукупності – кожен окремий документ чи висновок не має заздалегідь встановленої сили. Важлива не лише наявність доказу, але і його належність, допустимість, достовірність та зв’язок з іншими матеріалами справи. Після розгляду всіх обставин суд виносить рішення.
"У випадках, коли батько помер і немає зразків його ДНК, суд може призначити посмертну молекулярно-генетичну експертизу. Для цього проводиться ексгумація та подальше дослідження біологічного матеріалу", – йдеться в повідомленні.