Сьогодні, 20 лютого 2924 року, Комітет ААУ з судової практики та Комітет ААУ з кримінального права та процесу провели нарадчу PRO «Слідство без суду».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Серед іншого, учасники заходу говорили про (само) усунення слідчого судді, невідкладність обшуків, «контрольні» справи, кваліфікацію за статтею 255 КК України для уникнення суду, непомірну заставу як форму безальтернативності варти, обґрунтованість ухвал слідчого судді тощо.
Модераторами заходу були Олег Маліневський, партнер EQUITY, віцепрезидент ААУ та голова Комітету ААУ з судової практики, і Тарас Пошиванюк, голова Комітету ААУ з кримінального права та процесу, партнер EQUITY.
За словами Олега Маліневського, існують випадки, коли судді зловживають тим, що деякі ухвали, наприклад, не йдуть до Верховного Суду, чому призначаються «космічні» застави підозрюваним тощо.
«Однак наша задача – виробити «червоні» лінії та правила, які одразу б розумілися та дотримувалися всіма юристами, які практикують у кримінальному процесі… Якщо наша дискусія призведе до того, що ми можемо підняти усі питання, запобігти бодай одному незаконному затриманню, обшуку, вилученню майна, то її ціль буде досягнуто», – сказав він.
Тарас Пошиванюк наголосив, зокрема, на проблематиці неправомірних застав, які спостерігаються останнім часом: «Це стало причиною того, що люди сидять по 3-4 місяці, а то й пів року в СІЗО без віри в те, що можливо вийти та реалізовувати своє право на захист». Крім цього, проблема є й з обґрунтованістю ухвал слідчого судді.
Далі виступив Ігор Іванченко, суддя ККС ВС, який вказав, що складні питання в контексті сьогоднішнього заходу обговорюються у Верховному Суді, зокрема й на рівні керівництва. За його словами, дійсно вбачається проблема в тому, що ВС на сьогодні практично не має значного процесуального впливу на судову практику, де ведеться мова про рішення слідчих суддів: «Ці кримінальні провадження до ВС безпосередньо не доходять. Ми такі провадження бачимо лише в контексті, коли виникає питання доступу до суду апеляційної інстанції як правило».
Він зазначив, що наразі у ВС розглядається питання, щоб, «можливо, десь точково подумати» про те, щоб внести певні зміни до КПК України, щоб надати певну можливість виходу на рівень касаційного суду в деяких питаннях.
Керуючий партнер GRACERS Сергій Лисенко розповів, що, попри проблеми, згоден із тим, що в держави не можна забирати можливість проведення невідкладних слідчих дій, проведення обшуків тощо, однак у них має бути відповідальність. Окремо він торкнувся проблеми «контрольних» справ.
Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Роман Ігнатов вказав, що міжнародні експерти, з якими ВККСУ тісно співпрацює, зазначають, що головною проблемою суддівського корпусу України є недоброчесність суддів.
«Згадаймо, коли в нас розпочалася судова реформа. 28 квітня 1992 року була затверджена концепція судово-правової реформи України – не перша, не друга, не мала, не середня, а саме концепція судово-правової реформи. Якщо ви прочитаєте перший і другий розділи цієї концепції, то ви побачите, що ті виклики, які є зараз перед суспільством (за виключенням диджиталізації, про яку у 1992 році мови не могло б і бути), всі актуальні. В нас за 30 років нічого не змінюється», – сказав він.
На думку голови ВККСУ, авторитет судових рішень залежить, зокрема, від якості закону: «А чи відповідає наше законодавство якості закону в розумінні рішень ЄСПЛ і доповіді про верховенство права, Венеційської комісії 2011 року?... 3,5 роки та 2 тижні не працювала одна з головних інституцій у країні в судовій гілці влади. За цей час судді звільнялися, жодного судді не додавалося… Ми наразі проводимо співбесіди по конкурсах, які пройшли люди. По рішенню ВККСУ, яке було прийнято ще 4 квітня 2017 року. Уявіть, що ще залишилися люди, які не передумали бути суддею й приходять на співбесіди».
Крім цього, пан Ігнатов розповів про ситуацію в судах. Наприклад, у Сумському апеляційному суді є 4 судді з 25-и, Черкаському апеляційному суді – 10 суддів з 30-и, апеляційному суді Харківської області – 15 суддів з 60-и. Водночас у Київському апеляційному суді по штату 140 суддів, а головна нестача суддів є в кримінальній палаті.
Також Роман Ігнатов торкнувся питання обшуків, зазначивши, що дійсно є ситуації, коли необхідно негайно провести обшук, але в таких випадках покладаються на «правову свідомість працівників правоохоронних органів, які не повинні зловживати своїм службовим становищем».
Олексій Баганець, заслужений юрист України, к.ю.н., висловився щодо принципу дотримання справедливості, зазначивши, що при прийнятті процесуальних дій потрібно суворо дотримуватися вимог КПК України.
Щодо питання неправомірної застави, за словами Семена Ханіна, керуючого партнера Amber Law Firm, КПК України чітко визначає умови, як має визначатися застава: «Тобто слідчий суддя має перевірити, щоб вона не була надмірною. Таким чином сторона обвинувачення має довести, на мій погляд, як саме підозрюваний має відповідати. У нього сьогодні на рахунках є 2000 грн, а у власності – гараж. От він може віддати 2000 грн і, наприклад, у заставу (якщо це передбачається закон) передбачити гараж. Якщо не наведено механізму, то що перевіряє слідчий суддя? Нічого. Тобто це формальність. Якщо сторона обвинувачення матиме такий позитивний обов’язок, а слідчий суддя це перевірятиме, то ми вирішимо цю проблему за 1 хвилину».
Також він вказав, що в КПК України є певна хиба: «З одного боку запобіжний захід (як тримання під вартою) за певним виключенням має бути альтернатива – застава. З іншого – тримання під вартою, виключний захід, коли інші заходи не можуть нівелювати ризики. От і виходить, що слідчий суддя каже: обираємо підозрюваному тримання під вартою з альтернативою, наприклад, 10 млн грн. Так це ж протиріччя. Якщо альтернативу він сам вказує, то тоді може інший захід ці ризики прибрати? 10 млн грн, він про це каже. Так навіщо тоді потрібне тримання під вартою? Причому що заставу не дають внести на час, а одразу людину за грати. Тобто це механізм тиску на людину, який активно використовують правоохоронні органи. Якщо дійсно є такі випадки, що жодна застава не може ці ризики нівелювати, то, зрозуміло, має бути тримання під вартою».
Крім цього, на заході виступили Василь Шакун, д.ю.н., професор, дійсний член (академік) Національної академії правових наук України, Олена Букіна, заступниця голови Солом’янського районного суду м. Києва, Костянтин Дорошенко, іменний партнер АО «Лещенко, Дорошенко і партнери», Олексій Носов, партнер Miller Law Firm, та Андрій Іванів, радник EQUITY.
На думку Костянтина Дорошенка, головним моментом є саме права людини, які з еволюцією суспільства утворювалися громадянами для того, щоб не було втручання з боку тих чи інших утворень в їхні права та свободи. За його словами, якщо на конституційному та міжнародному рівнях закріплено пул відповідних прав і свобод людини та громадянина кожної конкретної країни, то це коло діяльності відповідної людини, в яке держава не має права взагалі втручатися та порушувати кордони, що вибудовані. Тому якщо людина виборола ці права, то саме суспільство має їх захищати.