Вибір засобів визнання законної спорідненості між дитиною та передбачуваними батьками знаходився в межах розсуду держави і Конвенція не накладає на державу загальне зобов’язання визнавати відносини між дитиною та передбачуваною матір’ю з самого початку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Конфлікт інтересів судді: ЄСПЛ навів основні критерії".
На це звернув увагу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "С і Е проти Франції" (заяви №1462/18 та №17348/18), зазначає "ECHR. Ukrainian Aspect".
Так, органи влади Франції відмовилися вносити до реєстру народжень, шлюбів та смертей держави відомості про матір із свідоцтва дитини, виданого іншою країною, що була народжена відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство. З такою ситуацією стикнулися дві родини, які через існуючу у Франції заборону на сурогатне материнство. Як зазначається, заборона пов’язана з принципом недоступності людського тіла, згідно з яким людина не може ставати об’єктом договору або контракту, але фактично дитина потрапляє саме в таку ситуацію, коли батьки укладають угоду з сурогатною матір’ю. Відтак (з точки зору французького законодавства) ця купівля-продаж нічим не відрізняється від торгівлі людьми.
Тому родини звернулися по допомогу до інших країн і стикнулися з проблемами реєстрації на рідній землі, де жінка, що не народжувала, не визнавалася матір’ю дитини. Тоді ж вони звернулися до Страсбургу. Там зауважили, що національне законодавство передбачало можливість визнання відносин між дитиною та їх передбачуваною матір’ю шляхом усиновлення дитини чоловіка, що триває від 4 до 5 місяців, а відмова органів влади внести відомості зі свідоцтв про народження дітей, виданих іншою державою, в реєстр народжень, шлюбів та смертей Франції не була непропорційною переслідуваним цілям. Тому ця частина заяв, на думку ЄСПЛ, була явно необґрунтована.
Суд зазначив, що вибір засобів визнання законної спорідненості між дитиною та передбачуваними батьками знаходився в межах розсуду держави і ст. 8 не накладає на державу загальне зобов’язання визнавати відносини між дитиною та передбачуваною матір’ю з самого початку. "І різниця в ставленні до дітей, народжених закордоном, і дітей, народжених відповідно до угоди про гестаційне сурогатне материнство, була заснована на об’єктивному та розумному обґрунтуванні. Тому ця частина заяв була також необґрунтована", - вказали в ЄСПЛ.
Читайте також: "Чи може держава стягнути з особи помилково призначену та виплачену пенсію?".
З прес-релізом рішення ЄСПЛ у справі "С і Е проти Франції" (заяви №1462/18 та №17348/18) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ "Дроздова та партнери" Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.