Північно-західний апеляційний господарський суд публікує приклади судової практики здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Аспекти повернення апеляційної скарги у зв’язку з несплатою судового збору: практика ВС"
Щодо застосування статті 670 Цивільного кодексу України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України"Про публічні закупівлі"(в редакції виникнення правовідносин)
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 дійшов висновку про необхідність відступлення від висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №913/166/19 щодо можливості задоволення вимоги прокурора про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі". Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 ЦК, а ст. 1212 ЦК застосуванню до цих правовідносин не підлягає.
Постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19
Щодо стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі стаття 1212 Цивільного кодексу України внаслідок недійсності додаткових угод як таких, що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі"(в редакції виникнення правовідносин)
У постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №927/189/22 за позовом керівника окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Північного офісу Державної аудиторської служби України, селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів у сумі 149 437,30 грн, скаржник наполягав, що збільшення ціни товару за Додатковими угодами не пов`язане з фактичним меншим споживанням природного газу споживачем та не є наслідком зменшення обсягу закупівлі, що свідчить про неправильне застосування судами ч.1 ст.670 ЦК та необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у справі №927/491/21 (з урахуванням відсутності фактів недопоставки товару та виконання договору в межах суми бюджетних асигнувань), задля усунення неточного, незрозумілого тлумачення норм ч.1 ст.670 ЦК. Висновки Верховного Суду у справі №927/491/19 стосуються взаємовідносин у сфері публічних закупівель у період 2018 року; взаємовідносини у цій справі стосуються періоду з 01.01.2021 по грудень 2021 року; враховуючи викладення тексту Закону "Про публічні закупівлі" у новій редакції, висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах на сьогодні відсутні.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором. Тому і поставка газу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного Договору. Відповідно, отримана ТОВ оплата в сумі 149 437,32 грн за товар, який не був ним поставлений (30 795,97 куб. м природного газу), підлягає стягненню з відповідача в межах заявлених вимог на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК.
Верховний Суд частково погодився з доводами скаржника, зважаючи на таке.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що 80 000 куб м природного газу є річним плановим обсягом постачання.
З п. 2.3 Договору вбачається, що оплаті підлягає обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що визначається на межі балансової належності оператором газотранспортної системи та споживачем. При цьому остаточний - фактичний обсяг спожитого природного газу визначається саме в актах приймання-передачі (згідно з п.2.5 Договору).
Суди попередніх інстанцій в даній справі встановили, що Селищна рада спожила та оплатила не 80 000 куб. м природного газу, як було визначено у тендерній пропозиції та Договорі в первинній редакції, а 49 204,029 куб. м, що було визначено в актах приймання-передачі природного газу. При цьому Селищна рада оплатила фактично спожитий природний газ в обсязі 49 204,029 куб. м.
У зв`язку з цим Верховний Суд погодився з доводами скаржника, що недопостачання природного газу за Договором було відсутнє, що виключає застосування ч.1 ст.670 ЦК.
Разом з тим, як було зазначено, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що Додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару (1 куб. м природного газу), підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до абз. 1 ст. 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
У зв`язку з цим, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, вартість природного газу, поставленого ТОВ в обсязі 49 204,029 куб. м, підлягає обрахуванню відповідно до ціни, встановленої у Договорі (4,8525 грн за 1 куб. м в т. ч. ПДВ).
Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що ст. 1212 ЦК регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Оскільки спірні Додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, відтак, підстава для оплати природного газу за такою ціною фактично відпала, ТОВ повинне повернути Селищній раді грошові кошти в розмірі 149 437,32 грн як безпідставно набуте майно.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій застосували ч.1 ст. 670 ЦК замість ст. 1212 ЦК.
Постанова Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №927/189/22
Ознайомитись із матеріалами ПЗАГС щодо судової практики здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді можна також за посиланнями:
#Читай! Шукаєте міжнародні документи з прав людини? Або забули, де поклали закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"? Заходьте в книжковий магазин "You-book"!
