Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визначив належний суд, який за правилами підсудності має розглядати спір щодо оскарження дій Центральної виборчої комісії у тому разі, якщо адміністративний позов подано поза межами виборчого процесу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Суд не може розглядати справу в порядку окремого провадження, якщо із заяви вбачається спір про право".
Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.
Як зазначається, ЦВК оскаржила до КАС ВС рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, який справу за позовом до цієї комісії та Державної казначейської служби України повернув до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду по суті.
Предмет спору полягає в тому, що позивач, звернувшись до суду 8 липня 2019 року (поза межами виборчого процесу), оскаржив дії ЦВК щодо перерахування 30 березня 2019 року (під час виборчого процесу) коштів, внесених позивачем на спеціальний рахунок цієї комісії як грошової застави для реєстрації іншої особи кандидатом на пост Президента України на чергових виборах Президента України 31 березня 2019 року.
Так, ЦВК доводила, що спір виник під час виборчого процесу, тому належним судом, який за правилами підсудності має його розглядати, є Шостий апеляційний адміністративний суд (як суд першої інстанції).
Апелянт також вважає, що відповідно до приписів ст. 30 КАС України справа мала бути розглянута тим судом, до якого надіслана, навіть у тому випадку, коли в процесі розгляду з’ясувалося, що справа підсудна іншому адміністративному суду.
Зазначається, що ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
У ході розгляду справи суди встановили, що виборчий процес тривав із 31 грудня 2018 року до 19 травня 2019 року, тоді як позов поданий поза його межами (8 липня 2019 року).
Крім цього, позивач не є суб’єктом виборчого процесу в розумінні ч. 1 ст. 12 Закону України "Про вибори Президента України".
ЦВК за межами виборчого процесу є суб’єктом не виборчого процесу, а владних повноважень, тому позов до неї має розглядати місцевий адмінсуд.
Отже, позов особи не стосується безпосередньо виборчого процесу і поданий поза його межами, а справа не підсудна 6ААС як суду першої інстанції та не підпадає під категорію справ, пов’язаних із виборчим процесом.
Посилання апелянта на те, що він перерахував сплачені позивачем кошти до Держбюджету України під час виборчого процесу, вказаних вище висновків Суду не спростовують, оскільки в цьому випадку позивач не діяв як суб’єкт виборчого процесу, чого й сам не заперечує.
Таким чином, з огляду на викладене вище колегія суддів КАС ВС погоджується з висновками Шостого апеляційного адміністративного суду, що позов до ЦВК поданий поза межами виборчого процесу і не стосується його безпосередньо (проведення та підготовки виборів), а тому відповідно до ч. 1 ст. 22 КАС України ця справа належить до інстанційної юрисдикції місцевого адміністративного суду, тобто Окружного адміністративного суду міста Києва.
Стосовно доводів апелянта, що 6ААС порушив вимоги ч. 3 ст. 30 КАС України через повернення цієї справи на розгляд Окружного адмінсуду міста Києва, Верховний Суд роз’яснив, що аналіз положень цієї статті Кодексу посилює правильність думки про те, що передача справ з одного суду до іншого забороняється переважно з підстав територіальної підсудності.
Так, розгляд судом предметно непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.
Отже, якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб’єктним складом учасників, характером спірних правовідносин належить до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ, встановленої ст. 30 КАС України.
Постанова Верховного Суду від 5 березня 2020 року у справі № 640/12339/19 (адміністративне провадження № А/9901/2/20) за посиланням.
Нагадаємо, ВС розглянув справу щодо проведення позапланової невиїзної перевірки арбітражного керуючого.