Найпоширеніший спосіб оформлення спадщини – заповіт.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Згідно зі статтею 1233 Цивільного кодексу України, заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті.
«Українці все частіше оформлюють заповіти. У 2017 році в столиці державні та приватні нотаріуси посвідчили близько 14 тисяч заповітів. Тільки за половину 2018 року нотаріуси столиці посвідчили майже 3 тисячі заповітів. Зауважу, що тільки у Першій державній нотаріальній конторі за останніх півроку було посвідчено 231 заповіт», – розповідає очільник столичної юстиції Станіслав Куценко.
Також він додав, що Цивільний кодекс України передбачає дві підстави спадкування: спадкування за заповітом та спадкування за законом. При цьому слід зауважити, що пріоритетне право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, тобто особи, вказані відповідно до волі заповідача – спадкодавця.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Він також може позбавити права на спадкування будь-кого зі спадкоємців без зазначення на це причин. Проте не може позбавити прав на спадкування тих своїх спадкоємців, які згідно з законодавством мають право на обов’язкову частку у спадщині. Цими особами є: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які успадковують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала би кожному з них у разі спадкування за законом.
«Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 р. № 419 «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених», заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, які мають право вчиняти такі нотаріальні дії. До них відносяться посадові чи службові особи органу місцевого самоврядування, а також головний лікар, начальник госпіталю, директор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та інвалідів, капітан судна, начальник експедиції, командир військової частини, з’єднання, установи або військового навчального закладу, начальник місця позбавлення волі, начальник слідчого ізолятору», – зауважив Станіслав Куценко.
Щодо іноземного досвіду, то законодавство Німеччини допускає оформлення таємного заповіту, який складається заповідачем і передається на збереження нотаріусу в запечатаному вигляді, як правило, у присутності свідків. В Англії та США майно спадкодавця переходить спочатку до його особистого представника, який розраховується з усіма кредиторами. За нормами Французького цивільного кодексу заповітом визнається будь-який документ, зі змісту якого очевидна воля особи вчинити заповідальне розпорядження.
(натисніть на зображення для перегляду)
