Правова категорія форс-мажору (обставини непереборної сили) (Ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні") набула ключову роль у договірному праві, особливо у контексті торговельної нестабільності, санкційних обмежень, військових агресій та економічних криз. У свою чергу, можливість застосування положень про форс-мажорні обставини залежить від того, наскільки детально сторони врегулювали цей аспект в договорі між ними, а тому є практичним є — як у випадку спору судова практика різних країн може тлумачити та застосовувати окремі його елементи. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! У 2024 році Верховний суд Великої Британії ухвалив рішення у справі RTI Ltd v MUR Shipping BV ([2024] UKSC 18), яке визначило важливі аспекти застосування положень про форс-мажорні обставини в міжнародних комерційних контрактах, зокрема, межі розумних (належних) зусиль (переклад "reasonable endeavour" з англійської) для сторони, яка зазнала впливу форс-мажорних обставин, зокрема, і можливість позадоговірного (альтернативного) виконання нею зобов'язань для їх подолання. Це рішення, окрім того, що переглядає рішення арбітражу в порядку судового контролю, що само по собі є певним винятком, є ще й цікавим для порівняння з українською практикою щодо необхідності / відсутності необхідності доведення сторонами договору факту можливості альтернативного виконання ними зобов’язань для звільнення від відповідальності через наявність обставин непереборної сили. Серед іншого, українськими колегами це рішення вже аналізувалося в статті для видавництва журналу Gaftaworld. Тим цікавішим є порівняння підходів Верховного Суду Великої Британії з висновками постанови Верховного Суду від 13 грудня 2023 у справі № 922/193/23, де позивач, обґрунтовуючи значний розмір неустойки, серед іншого послався і на те, що відповідач мав інакше (альтернативно), ніж це зазначено в договорі, все одно виконати свої зобов’язання (прикласти «розумні зусилля»). У запропонованій статті спробуємо порівняти застосовні судами підходи в оцінці дій сторін договору при виникненні форс-мажорних обставин та їх триваючій дії, і зрозуміти — наскільки виправданим є вимога від сторони договору до іншої зобов’язаної сторони, незважаючи на дію форс-мажорних обставин, вимагати альтернативного виконання зобов’язань на підставі положення про «розумні зусилля», і навпаки — чи зобов’язана інша сторона виконувати свої зобов’язання альтернативно. 1. Форс-мажор та «розумні зусилля» і «подолання» у рішенні Верховного Суду Великої Британії Фактичні обставини справи Суть спору полягала у стягненні збитків за невиконання контракту, де одна зі сторін посилалася на форс-мажор через неможливість здійснення платежів у певній валюті в зв’язку з застосованими санкціями (опосередковано стосувалися іншої сторони договору). Контрагент, зі свого боку, стверджував, що існував альтернативний спосіб виконання платіжного зобов’язань, який б не порушував санкційні обмеження (здійснення оплати в іншій валюті). Тим більше, що в договорі існувало застереження про форс-мажорні обставини, яке містило положення, що передбачало, що постраждала від форс-мажорних обставин особа має докласти розумних зусиль для їх «подолання» (переклад "overcoming" з англійської) Юридична аргументація Переглядаючи рішення апеляційної інстанції, яка підтримала рішення арбітражу з обґрунтуванням того, що від сторони, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин, може вимагатися прийняти пропозицію позадоговірного (альтернативного) виконання зобов’язання від іншої сторони (здійснення платежу в іншій, ніж обумовлено договором, валюті) — для подолання форс-мажору, оскільки: 1) це не спричинює шкоди (додаткових витрат) для сторони, яка покладається на форс-мажорні обставини, 2) цим отримується результат, на який вони розраховували визначально. У цій справі Верховний Суд Великої Британії розглянув і вирішив наступні питання: Чи могла сторона, яка заявила про форс-мажорні обставини, виконати договір в інший спосіб — задля їх подолання? Що саме входить до обсягу понять «розумні зусилля» та «подолання»? І як це поняття співвідноситься з принципами «свобода договору» і «слідування договору», а також передбачуваністю в договорах? Ключові висновки Для того, щоб мати можливість посилатися на застереження про форс-мажор, і за умови, що немає чітких формулювань про протилежне в договорі: (1) договірні положення про форс-мажор можуть бути застосовані стороною тільки тоді, коли при посиланні на них вона доведе, що ці невідворотні обставини (подія або стан речей) були поза її належним контролем і не могли бути уникненні шляхом вжиття «розумних зусиль», а реалізація стороною «розумних зусиль» для подолання форс-мажорних обставин не передбачає прийняття пропозиції щодо позадоговірного (альтернативного) виконання зобов’язань — якщо сторони не домовилися про інше, (2) питання причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням зобов’язання та непередбачуваними обставинами вирішується з урахуванням положень договору, (3) ключове питання при аналізі договірних положень щодо «подолання» — якщо форс-мажорні обставини могли бути подолані за допомогою «розумних зусиль» постраждалої сторони, то сторона не може покладатися на них для уникнення відповідальності за невиконання зобов’язань, у свою чергу, пропозиція позадоговірного виконання не «долає» перешкоду, оскільки вона не має відповідного причинно-наслідкового зв'язку. Отже, чіткість й повнота формулювань договірних положень — має превалювати над тлумаченням поняття «розумні зусилля», оскільки концепт «розумні зусилля» несе в собі певну невизначеність у взаємовідносинах сторін. 2. Форс-мажор та «альтернативне виконання» в рішенні Верховного Суду Фактичні обставини справи У справі № 922/193/22, розглянутій Верховним Судом, відповідач заявив про неможливість виконання договору в зв’язку з форс-мажорними обставинами, зокрема, військовою агресією рф, і враховуючи їх тривалу дію — у встановленому порядку припинив (розірвав) договір. Позивач, у свою чергу, наполягав на тому, що, незважаючи на дію форс-мажорних обставин, серед іншого, відповідач зобов’язаний був альтернативно виконати свої зобов’язання, тобто винайти як подолати форс-мажорні обставини (які за визначенням є об’єктивними, непередбачуваними і непереборними), або для звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань — довести неможливість їх виконати в інший, ніж встановлено в договорі, спосіб. А тому — припинення договору, незважаючи на відповідні його положення, вважав неправомірним. В обґрунтування цього позивач послався на висновки ВС, наведені в постановах від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20 та від 14.09.2021 у справі №910/7256/20. Однак в аналізованій постанові ВС аргументував, що позиція ВС в них щодо необхідності доводити неможливість альтернативного виконання зобов`язання у контексті з`ясування наявності/відсутності підстав для звільнення від відповідальності — була сформована без встановлення факту припинення зобов`язань внаслідок односторонньої відмови від договору через наявність обставин непереборної сили, тим самим підтвердивши нерелевантність наведених позивачем обґрунтувань. Відповідач побудував свою позицію наступним чином: 1) договір передбачав строки, місце і порядок виконання зобов’язань, виконання яких стало об’єктивно неможливим в силу форс-мажорних обставин, 2) після настання форс-мажорних обставин — у договір сторонами не вносилися зміни, а тому вимагати позадоговірне виконання інша сторона не має права, 3) відповідач скористався передбаченим договором механізмом припинення (розірвання) договору в односторонньому порядку — як наслідок тривалої дії форс-мажорних обставин. Верховний Суд дослідив: Чи відповідала ситуація між сторонами критеріям форс-мажору згідно з національним законодавством? Так, оскільки: 1) форс-мажорні обставини виникли після укладення договору, 2) форс-мажорні були надзвичайні й невідворотні та впливали на конкретні зобов’язання сторін, 3) неможливість виконання зобов’язань виникла і тривала в період дії форс-мажорних обставин, 4) такі обставини були зазначені в договорі, 5) сторони загалом дотрималися порядку інформування про початок дії форс-мажорні обставини, 6) позивач підтвердив неможливість виконання своїх зобов’язань — до закінчення запровадженого воєнного стану. Чи мала сторона можливість частково виконати зобов’язання або змінити спосіб виконання в зв’язку з дією форс-мажору? Тільки за умови внесення подальших змін до договору (п. 102 постанови ВС від 31.08.2022 у справі №910/15264/21), чого не було за обставинами аналізованої справи. Сторона, яка звільняється від відповідальності за невиконання договірних зобов’язань в силу об’єктивних непереборних обставин (застосовує положення про форс-мажор) — має слідувати договірним положенням, зокрема, і припинити їх якщо це передбачено договором (дозволена межа розумних зусиль), а не вишукувати альтернативні можливості їх виконати, якби того не хотілося іншій стороні, а тим більше — не доводити їх наявність у випадку спору за умови, що договір містить положення про можливість одностороннього припинення (розірвання), і сторона реалізувала його. Ключовий висновок Суд визнав, що закон (у випадку якщо сторони окремо не визначили це в договорі) — не ставить реалізацію права на застосування положення про форс-мажор та на односторонню відмову від договору в залежність від встановлення можливості альтернативного виконання зобов’язання, тобто, при припиненні зобов’язань внаслідок дії форс-мажорних обставин стороні, яка заявила про таке, не потрібно доводити неможливість альтернативного виконання зобов’язання, відповідно – інша сторона не вправі наполягати на цьому як підставу для заперечення неможливості їх виконання в зв’язку з форс-мажорними обставинами. Також, оцінюючи форс-мажорні обставини, Верховний Суд підтвердив раніше вже сформований висновок про те, що форс-мажорні обставини, серед інших, мають містити в собі ключову ознаку — це саме неможливість виконати зобов’язання на погоджених раніше умовах через них, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним. 3. Порівняльний аналіз Подібність Зважаючи на те, що рішення ВС було ухвалено раніше, ніж рішення Верховного Суду Великої Британії — варто відмітити схожість підходів у вирішенні ключових питань. Зокрема, суди в проаналізованих рішеннях сходяться у висновках, що умова про «розумні зусилля» не зобов'язує сторону, що зазнала впливу форс-мажорних обставин, приймати виконання договору на умовах, що відрізняються від початкових (сторона, якщо це не передбачено договором, може не прийняти альтернативне виконання, і навпаки — інша сторона не може вимагати альтернативного виконання зобов’язання, яке не передбачене договором). Суди також наголошують на важливості дотримання принципу свободи договору, який включає в себе свободу не приймати пропозицію його позадоговірного виконання; і додатково підкреслюється необхідність чіткого формулювання в договорі зобов'язань щодо подолання наслідків форс-мажорних обставин (зменшення їх негативного впливу) та можливість внесення змін до договору (або його припинення) в результаті їх дії. Практичне значення Українським компаніям, які працюють за міжнародними контрактами, варто враховувати, що у в інших юрисдикціях саме формальне визнання форс-мажору у взаємовідносинах осіб не завжди достатнє для звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань, оскільки вагомим є чітке визначення — що саме сторони мають вчинити для можливості посилатися на форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності, і, серед іншого, може в себе включати межі «розумних зусиль», тобто — необхідний перелік дій для мінімізації негативного ефекту форс-мажорних обставин. Варто враховувати, що при розгляді спору оцінюються дії всіх сторін, які мають відповідати договору, тому у випадку настання форс-мажорних обставин завжди треба виконувати дії, спрямовані на мінімізацію їх негативних наслідків, зокрема: 1) вчасне й належне повідомлення іншої сторони про настання обставин форс-мажору, 2) збереження отриманого товару, результатів виконаних робіт/наданої послуги, 3) формування доказів на підтвердження об’єктивної неможливості виконати зобов’язання, 4) за наявності відповідного положення в договорі та з урахуванням всіх обставин (тривалість, наслідки форс-мажорних обставин, комерційна мета тощо) — припинення (розірвання) або ініціювання зміни договору, 5) у подальшому добросовісно виконання всіх зобов’язання, пов’язаних з таким припиненням / зміною — повернути отриманий аванс тощо. Висновки Форс-мажор залишається складним юридичним концептом, що потребує ретельного формулювання форс-мажорних застережень у контрактах та врахування можливих відмінностей у їх правозастосуванні в різних юрисдикціях. Не зважаючи на схожість висновків про неможливість альтернативного виконання зобов’язань для подолання форс-мажорних обставин (якщо інше не передбачено договором), рішення Верховного Суду Великої Британії демонструє більш консервативний підхід до оцінки альтернатив виконання контракту, ставлячи дотримання принципів «правової визначеності» та «передбачуваності» як гарантії «свободи договору» вище, ніж «комерційну доцільність» та можливу оцінку судом «розумних зусиль», уникаючи таким чином невизначеності. Тоді як українська судова практика, у цілому розділяючи підходи Верховного Суду Великої Британії в справі, що аналізувалася нами, більше зосереджена на комплексному підтвердженні обставин форс-мажору та дій сторін відповідно до умов конкретного договору.
