Кожна людина, яка звернулась для отримання медичної допомоги, та якій така допомога надається, має законодавчо визначені права і може розраховувати на ефективний захист своїх прав з боку держави. Чи завжди є можливість у повній мірі скористатись цими правами? Розповідає керівник бюро правової допомоги № 2 Правобережного київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Євген Рибак.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Як працівнику самостійно перевірити чи сплачує роботодавець за нього страхові внески?"
За інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень, з 2009 по 2020 рік тільки за неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140 Кримінального кодексу України) судами було ухвалено 103 вироки. Періодично з новин та інших джерел можна почути про ті чи інші випадки порушення правових норм у сфері охорони здоров’я. На жаль, випадки порушення прав пацієнта це – реальність, яка може спіткати будь-яку людину, у будь-який час та за дуже неочікуваних обставин. Особливо небезпечно те, що йдеться про здоров’я людини – сферу, від якої залежить практично все, і порушення прав в якій може зробити людину абсолютно беззахисною. То що ми можемо зробити коли наші права, як пацієнтів було порушено?
Існує судовий та позасудовий механізми захисту порушених прав. В рамках судового механізму захист порушених прав можна поділити за формами реалізації судової влади (цивільне, адміністративне, кримінальне судочинство).
Позасудовий механізм
Відповідно до пункту «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає, зокрема оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я.
До позасудового механізму можна віднести такі способи захисту прав:
- звернення (скарга) до посадової особи/головного лікаря медичного закладу;
- звернення (скарга) до департаменту охорони здоров’я територіальних органів влади;
- звернення (скарга) до Міністерства охорони здоров’я України;
- звернення (скарга) до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками;
- парламентський контроль за додержанням прав людини (звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини).
У пацієнта є можливість звернутись до посадових осіб закладу охорони здоров’я з метою висловлення своїх пропозицій, зауважень чи скарг щодо діяльності медичних працівників, які порушують їх права, чи інших несприятливих для пацієнта обставин. Скаргу з приводу порушення прав пацієнта може бути подано як в усній так і в письмовій формі, однією особою або групою осіб (колективно).
Загалом основні вимоги до скарги та інших видів звернень визначається Законом України «Про звернення громадян» (стаття 5).
Для ефективного та належного розгляду скарги, в ній повинні бути зазначені наступні реквізити: прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання пацієнта, який скаржиться, суть порушеного питання. Дуже важливо точно зазначити конкретні факти порушення прав пацієнти та сформулювати чіткі та зрозумілі вимоги у скарзі. У випадку подання скарги у письмовій формі, вона має бути підписана скаржником із зазначенням дати. Електронну поштову адресу, на яку очікується отримання відповіді, або інші засоби зв’язку необхідно зазначати у випадку подачі скарги в електронній формі.
Куди звертатися
Зі зверненням щодо порушення прав можна звернутись до керівника закладу охорони здоров’я.
У разі неможливості, або небажання медичного закладу усунути виявлені порушення, у пацієнта є можливість звернутись до відповідних компетентних органів влади у сфері охорони здоров’я, наприклад, до департаменту охорони здоров’я місцевої державної адміністрації, в межах територіальної юрисдикції якого відбулось порушення прав пацієнта.
Також, особа, яка вважає, що її права як пацієнта порушені, має право звернутися безпосередньо до Міністерства охорони здоров’я України, яке забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, додержання закладами охорони здоров’я, підприємствами, установами та організаціями права громадян на охорону здоров’я та прав пацієнта (підпункт 10 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267).
Відповідне звернення можна подати, звернувшись на гарячу лінію Міністерства охорони здоров’я України: 0 800 50 52 01, або заповнивши електронну форму для звернення громадян.
У випадку порушення прав пацієнта, пов’язаних з якістю медичних препаратів, лікарських засобів чи техніки, доцільно звернутись до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками. Саме цей орган державної влади, зокрема має повноваження щодо контролю якості та безпеки лікарських засобів, у тому числі медичних імунобіологічних препаратів, медичної техніки і виробів медичного призначення.
Додатковим способом позасудового захисту прав пацієнта є парламентський контроль, у тому числі за додержанням прав людини, який здійснюється Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Таким чином, звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу порушення гарантованих законодавством прав у сфері охорони здоров’я може й позитивно вплинути на ситуацію у випадку примусового лікування, з огляду на право даної посадової особи на відвідування закладів примусового лікування, психіатричних закладів, психоневрологічних інтернатів та інших подібних місць без попереднього повідомлення про час та місце і мету відвідування.
Якщо позасудовий механізм не дав жодних результатів або є недоцільним за конкретних обставин, може бути застосовано судовий механізм.
Судовий механізми захисту порушених прав пацієнта
Згідно з Законом України «Про судоустрій та статус суддів» кожна людина має гарантоване право на захист своїх порушених прав, свобод та законних інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Нікого не може бути позбавлено права на розгляд його справи у суді.
До судового механізму можна віднести звернення з позовною заявою в порядку цивільного або адміністративного судочинства, а також звернення з цивільним позовом у кримінальному провадженні.
У разі порушення прав, пацієнт може звернутись до суду в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, залежно від обставин та характеру порушення прав.
Так, в порядку цивільного судочинства особа, права якої порушено може звернутись, за загальним правилом, протягом трьох років з моменту, коли вона дізналась або мала дізнатись про порушення своїх прав. Позовна заява в порядку цивільного судочинства подається до районного (міського/міськрайонного/районного в місті) суду за місцем знаходження відповідача, за винятком випадків, коли позов про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я може пред’являтись за місцем проживання позивача або місцем заподіяння шкоди.
Якщо пацієнт зазнав порушення своїх прав внаслідок прийнятого рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади чи іншого суб’єкту владних повноважень, він може звернутись до суду в порядку адміністративного судочинства до відповідного адміністративного суду. Загальний строк позовної давності в адміністративних спорах складає шість місяців з дня, коли особа дізналась або мала дізнатись про порушення своїх прав.
З приводу звернення до суду для захисту порушених прав пацієнта у громадян завжди є можливість попередньо проконсультуватись з юристом у будь-якому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи бюро правової допомоги.
Іноді ж виникають особливо небезпечні та трагічні випадки, коли порушення прав пацієнта призводить до серйозних, тяжких наслідків. Це, як правило, пов’язано з суспільно-небезпечними діяннями (кримінальними правопорушеннями), визначеними Кримінальним кодексом України (КК України).
До кримінальних правопорушень, які призводять до порушення прав пацієнтів, можна віднести наступні: незаконна лікувальна діяльність (стаття 138 КК України), ненадання допомоги хворому медичним працівником (стаття 139 КК України), неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (стаття 140 КК України), порушення прав пацієнта (стаття 141 КК України), незаконне розголошення лікарської таємниці (стаття 145 КК України) тощо.
У разі наявності інформації про вчинення кримінального правопорушення пацієнт або його представник може повідомити органи Національної поліції України. За фактом вчинення кримінального правопорушення правоохоронними органами має бути проведено досудове розслідування, за результатами якого складається обвинувальний акт та справа передається до суду для притягнення винних осіб до відповідальності. Пацієнт, права якого порушено кримінальним правопорушенням, може до початку судового розгляду кримінальної справи подати цивільний позов у рамках кримінального провадження з метою відшкодування шкоди винною особою.
Збирайте докази
Необхідно пам’ятати, що незалежно від механізму, який застосовується для захисту прав пацієнта, велике значення має фіксація факту порушення прав та збір доказової бази, що підтверджує такий факт і розмір суми збитків завданих цим порушенням. Фіксувати та збирати докази доречно будь-яким допустимими законом засобами у вигляді письмових, речових, електронних доказів (довідки, листи, у тому числі електронні, елементи лікарських засобів чи техніки), висновків експертів, показань свідків тощо.