Під час літніх канікул багато школярів та студентів шукають підробіток. Проте робота неповнолітніх осіб має ряд особливостей і обмежень, про які молодь не здогадується, чим користуються недобросовісні роботодавці.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Мінсоцполітики запроваджено е-форму Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги".
У Держпраці України пояснили, що неповнолітніми вважаються особи віком від 14 до 18 років, та у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством України.
Так, згідно зі ст. 188 КЗпП приймати на роботу можна осіб, які досягли 16 років.
Як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматися на роботу особи, які досягли 15 років.
Зокрема, роботодавець має право приймати на роботу осіб з 14 років, але тільки за одночасного дотримання таких умов:
- якщо неповнолітній є учнем загальноосвітньої школи, професійно-технічного або середньоспеціального навчального закладу;
- він виконуватиме легку роботу, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання;
- робота виконуватиметься у вільний від навчання час;
- отримано згоду одного з батьків або особи, яка їх замінює.
Пунктом 5 частини першої ст. 24 КЗпП України встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі. Роботодавець зобов’язаний подати повідомлення про прийняття неповнолітнього співробітника до органу ДФС, як і в усіх інших випадках, до початку його роботи (частина третя ст. 24 КЗпП).
Для неповнолітніх працівників при прийнятті на роботу випробувальний строк не встановлюють (частина третя ст. 26 КЗпП).
Якщо неповнолітній працевлаштується вперше, то протягом 5 днів після його прийняття на роботу роботодавець повинен завести на нього трудову книжку (ст. 48 КЗпП).
Роботодавець при прийнятті на роботу та у процесі роботи повинен провести для працівника за свій рахунок інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги постраждалим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії (ст. 18 Закону України "Про охорону праці").
Зазначається, що обов’язковою умовою прийняття на роботу неповнолітніх є те, що неповнолітніх працівників повинні приймати на роботу лише після попереднього медичного огляду (ст. 191 КЗпП України). Надалі такі працівники обов’язково повинні проходити медичний огляд – щороку до досягнення ними 21 року відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246. Відповідно до ст. 169 КЗпП України організовувати та фінансувати попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні обов’язкові медичні огляди неповнолітніх працівників повинен роботодавець.
Так, основними гарантованими законодавством правами неповнолітніх осіб у трудових правовідносинах є:
1) право з 15 років звернутися до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні за згодою одного з батьків або осіб, що їх замінюють;
2) право на скорочену тривалість робочого часу (ст. 51 КЗпП), а саме:
- від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;
- від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) - 24 години на тиждень;
3) право на виплату заробітної плати, як у дорослого працівника (ст. 194 КЗпП);
4) право на щорічну відпустку тривалістю 31 календарний день у зручний час (ст. 75, 195 КЗпП, ст. 6, 10 Закону "Про відпустки");
5) право не бути залученим до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до важких, підземних, робіт із шкідливими або небезпечними умовами праці (ст. 55, 63, 190, 192 КЗпП, ст. 11 Закону "Про охорону праці");
6) обмеження щодо звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу лише за згодою районної (міської служби у справах дітей), при цьому з обов’язковим працевлаштуванням при звільненні з підстав п.1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП (ст. 198 КЗпП).
За інформацією Вісника ДФСУ.