Протягом 2018–2020 років на побудову та створення Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) Державна судова адміністрація України (ДСА України) нерезультативно використала майже 103 млн гривень. У результаті система досі не функціонує, не зважаючи на проведення низки організаційних заходів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Відсутність належної IT- інфраструктури гальмує реалізацію судової реформи в Україні – Рахункова палата"
Про це повідомляє пресслужба Рахункової палати.
Про це свідчать результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету Державною судовою адміністрацією України на забезпечення заходів з інформатизації.
Відсутність належного контролю з боку ДСА України як головного розпорядника коштів та державного замовника проєктів інформатизації, а також неналежне планування і використання бюджетних коштів не сприяли створенню системи. Фактично кошти, виділені на побудову, впровадження та адміністрування ЄСІТС, використано на зарплату працівників ДП «Інформаційні судові системи» (64,3 млн грн); послуги з впровадження, супроводження та адміністрування підсистем (модулів) ЄСІТС (21,1 млн грн); проведення двох аудитів (8,1 млн грн); розробку заходів із забезпечення створення та функціонування ЄСІТС (5,1 млн грн); придбання комп’ютерного обладнання та серверів для розробки та тестування програмного забезпечення ЄСІТС (4,2 млн гривень).
Загалом, аудитори відзначили цілу низку системних непослідовних рішень при створенні ЄСІТС. Це і необ’єктивне визначення строків її запуску, без урахування складності створення такої системи, і об’єднання функцій розробників та адміністраторів, і кваліфікація кадрів тощо. Однією з причин такого стану є відсутність в структурі ДСА України підрозділу, відповідального за впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та забезпечення її функціонування. На думку аудиторів, таким міг би бути Центр управління проєктами ЄСІТС.
Так, ДСА України законом було рекомендовано до 31 грудня 2018 року забезпечити створення та належне функціонування ЄСІТС. Система мала почати працювати через 90 днів з дня опублікування ДСА України відповідного оголошення у газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади. Таке оголошення було опубліковано 1 грудня 2018 року, а вже 1 березня 2019 року, у день прогнозованого початку роботи системи, ДСА України відкликала його.
Незважаючи на покладання на ДСА України відповідальності за належну організацію функціонування ЄСІТС згідно з законодавством, впродовж 2018–2020 років вона цю функцію передала до адміністраторів – державних підприємств «Інформаційні судові системи» та «Центр судових сервісів». При цьому належного контролю з боку ДСА України за виконанням всіх вимог до підсистем (модулів) відповідно до затвердженої Концепції з побудови Системи не забезпечено.
ДП «Інформаційні судові системи» фактично самостійно формували Концепцію побудови системи, Технічне завдання та техніко-економічне обґрунтування. Рішення адміністратора формально погоджувалися ДСА України, були допущені суттєві помилки, які призвели, зокрема, до необ’єктивного визначення як строків, так і вартості розробки ЄСІТС. Зміна Концепції та її технічного завдання, підготовлена адміністратором та схвалена державним замовником, проте не погоджена Міністерством цифрової трансформації України, призвела до зростання в 5,5 раза вартості програмного забезпечення.
Таким чином, з 19 підсистем (модулів), передбачених Концепцією, на перше півріччя 2021 року введено у дослідну – 3та промислову експлуатацію – 1. В промислову експлуатацію з 1 листопада 2020 року введено лише одну підсистему – «Єдиний контакт-центр судової влади України». При цьому ДП «Інформаційні судові системи» створювало підсистеми несвоєчасно і вони не відповідали технічним вимогам. Суди та учасники судових процесів висловлювали зауваження до їх роботи.
Аудит встановив, що ДП «Інформаційні судові системи» залучали до розробки ЄСІТС працівників підприємства без відповідної освіти та кваліфікації у сфері інформаційних технологій. Це порушувало вимоги як посадових інструкцій, так і впливало на якість програмних продуктів та результативність використання бюджетних коштів.
Зокрема, у 2018 році лише 41% працівників загальної чисельності ДП «Інформаційні судові системи», а у 2019 році – 38% мали відповідну кваліфікацію, що дозволяла брати участь у побудові ЄСІТС. Фактично, до побудови ЄСІТС залучали психолога, юриста, економіста, вчителя, еколога, металурга, будівельника, водія.
Аудитори встановили, що ДП «Інформаційні судові системи» придбало за власні кошти (92,1 тис. грн) підсистему «Єдиний контакт-центр судової влади України». До цього часу підприємство розробило аналогічний власний програмний продукт, який в процесі тестування виявився непридатним до використання. При цьому витрати на оплату праці працівникам, які брали участь у такій розробці, лише у 2019 році становили понад 3 млн грн, а загальні – майже втричі більше. Отже, вартість придбання ДП «Інформаційні судові системи» за власні кошти програмного забезпечення, яке введено в промислову експлуатацію, майже в сотню разів нижча, ніж обсяг витрат підприємства на створення аналогічного непрацездатного власного програмного продукту.
Протягом 2018–2019 років для розробки модуля «Автоматизований розподіл» на оплату праці власних працівників «Інформаційні судові системи» використали 873 тис. гривень.
Створене програмне забезпечення під час аудиту не продемонстровано через його фактичну відсутність. Здійснення видатків на оплату праці за відсутності розробленого програмного продукту має ознаки кримінального правопорушення щодо привласнення, розтрати майна (коштів) або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Аудит виявив низку інших чинників, які негативно вплинули на створення ЄСІТС. Зокрема, впродовж 2019–2020 років – тричі відбулась зміна керівництва ДП «Інформаційні судові системи» та відповідальних за її створення осіб; розірвання адміністратором чинних договорів щодо розробки програмних продуктів; отримання неякісних програмних продуктів унаслідок невиконання умов договорів щодо надання гарантійної підтримки.