Як вже зазначалось, в Україні може бути скасований податок на додану вартість, котрий, як справедливо вважають деякі експерти, є дискримінаційним та корупційним, в частині його відшкодування. Так, ряд народних обранців днями подали до Верховної Ради проект Закону «Про скасування в Україні податку на додану вартість» № 5401, котрий має на меті забезпечення рівності усіх платників податків перед законом. Документом пропонується відмінити ПДВ вже з 1 січня 2017 року. Якщо законопроект буде прийнято, більшість товарів на полицях наших магазинів автоматично подешевшають на 20%.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Коментар:
Олександр Мінін, адвокат, старший партнер «КМ Партнери»
"Запропонований законопроект можна назвати скоріше політичним маніфестом, ніж реальним законопроектом. Адже навіть якщо погодитися зі скасуванням ПДВ, який забезпечує значні надходження до бюджету, то не можна це робити швидше ніж за півтора місяця. Якщо пізно восени в хаті протікає дах, не варто одразу її руйнувати з наміром побудувати потім новий кращий будинок (не жити ж під час будівництва на вулиці).
Автори пропозиції про скасування ПДВ полінувалися відпрацювати її належним чином у формі нормального законопроекту. Нагадаємо, що відповідно до п. 2.1. Податкового кодексу, зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін безпосередньо до вказаного Кодексу. Автори зазначеного законопроекту цього не роблять, пропонуючи щось таке, що стоїть окремо, тобто вони не вносять зміни до Податкового кодексу. На мою думку, це зроблено свідомо, оскільки законотворці не сподіваються на прийняття пропозиції як насправді робочого документу. Тому вони не розробили детальний законопроект (наприклад, стосовно питання на випадок скасування ПДВ з 1 січня наступного року щодо відшкодування ПДВ, яке на той час винна держава), оскільки це було б «нудно» та довго. Вони просто висунули яскраве коротке політичне гасло. Тож так до нього і треба ставитися.
Що стосується ідеї скасування ПДВ, я б її повністю не відкидав. Можливо, на цьому етапі в Україні дійсно необхідно стимулювати внутрішнє споживання як рушій розвитку ринку. Однак це питання все ж таки потребує ретельного аналізу.
Також варто зауважити, що ПДВ є соціально несправедливим, адже його тягар покладений головним чином на верстви населення з меншим доходом, у яких майже всі кошти йдуть на споживання. Таким чином, їхній дохід оподатковується цим податком повною мірою.
Наприклад, такий розрахунок: дохід особи за певний період склав 10 000 грн, з якого ПДФО та військовий збір складають 18% + 1,5%, тобто у грошовому еквіваленті утримується 1 950 грн. Залишок «на руки» – 8 050 грн. Якщо його витратити в магазині, купуючи товари з ПДВ, то цього ж ПДВ доведеться сплатити 1 342 грн (20/120 х 8 050). Отже, така особа змушена витратити весь свій дохід на споживання. Таким чином, сукупно сплачується податків 3 292 грн, або 33% від отриманого доходу.
При цьому той, хто ховає дохід в «кубишку», спрямовує дохід у капітал та розміщує на депозити в банках для отримання відсотків, цього додаткового оподаткування уникає. У наведеному прикладі особа, яка має дохід у розмірі, що перебільшує необхідний для споживання, – сплачує лише 19,5% податків. Тобто її податковий внесок до бюджету у відсотках від доходу менший ніж у тієї особи, яка має нижчий дохід та змушена спрямовувати весь отриманий дохід на виживання.
Отже, можна стверджувати, що система оподаткування в США, яка передбачає відсутність ПДВ (однак має вищі ставки податку на більший особистий дохід), є соціально справедливою, з огляду пропорційного оподаткування більших доходів. Водночас та система, яка існує в Україні, фактично спрямована на вище (як частки від доходу) оподаткування людей з нижчими доходами".