В Україні може бути скасований податок на додану вартість, котрий, як справедливо вважають деякі експерти, є дискримінаційним та корупційним, в частині його відшкодування. Так, ряд народних обранців днями подали до Верховної Ради проект Закону «Про скасування в Україні податку на додану вартість» № 5401 (Далі – законопроект №5401), котрий має на меті забезпечення рівності усіх платників податків перед законом. Документом пропонується відмінити ПДВ вже з 1 січня 2017 року. Якщо законопроект буде прийнято, більшість товарів на полицях наших магазинів автоматично подешевшають на 20%.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Преференції для обраних?
Як йдеться у пояснювальній записці до документу, рівність усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації та забезпечення однакового підходу до всіх платників податків закріплена у ст. 4 Податкового кодексу України. Водночас ст. 67 Основного Закону України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а ст. 13 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Проте, розділ V Податкового кодексу України, а також підрозділ 2 та 3 його Перехідних положень передбачає податкові привілеї для певних суб’єктів господарювання, що є порушення наведених норм Конституції.
Для наглядного прикладу, автори законопроекту №5401 цитують підрозділи 2 та 3 Перехідних положень Податкового кодексу України, щоб наглядно продемонструвати обсяг преференцій. Тут викладені особливості справляння податку на додану вартість та звільнення від нього у різні періоди в різних сферах господарювання. Примітно, що податкові пільги для певних суб’єктів господарювання зайняли понад 20 аркушів.
Стимул для корупції
На думку авторів законопроекту №5401, ПДВ необхідно скасувати, як податок, що стримує розвиток споживчого ринку, створює фіскальну нестабільність та стимулює корумпованість контролюючих органів. Так, згідно даних з відкритих джерел, вартість «відкатів» для повернення ПДВ протягом 2010 – 2015 рр. коливалась у межах 20 – 60%. Її пік прийшовся на 2014 рік, коли вартість «послуг» держслужбовців досягала 60% від суми повернення ПДВ.
Щодо ПДВ упродовж останніх років чітко простежується негативна тенденція – щорічна сума коштів від ПДВ, що надходить до бюджету, поступово зменшується, порівняно з коштами, які відшкодовуються з нього. ПДВ має значний вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення.
Наявність великої кількості винятків та пільг з оподаткування, передусім індивідуального, галузевого та територіального характеру, негативно впливає на ефективність адміністрування податку на додану вартість й створює податкову дискримінацію.
Застосування вказаних спеціальних режимів на практиці призводить до подвійних втрат Державного бюджету, оскільки платники, які їх застосовують, податок на додану вартість до бюджету не сплачують, а залишають його у своєму розпорядженні. Водночас вони виписують податкові накладні, за якими їх покупці-платники податку включають ці суми до податкового кредиту, зменшуючи таким чином суми сплачуваного ними податку або збільшуючи суми, заявлені ними до відшкодування з бюджету.
Більше того, надання таких пільг або суб’єктам підприємницької діяльності, або за групами товарів, які використовуються у виробництві, взагалі спотворює механізм дії цього податку, сприяє так званому "кумулятивному" ефекту, що, у свою чергу, призводить до подорожчання товарів та збільшення податкового навантаження на наступних етапах руху продукції.
Для особистого збагачення…
Подібні пільги з оподаткування можна вважати однією з форм непрямих субсидій з боку держави, що порушує основні принципи ринкових умов, перешкоджає здоровій конкуренції за рахунок надання переваг одним суб’єктам підприємництва стосовно інших. Проте, на думку законодавця, сьогодні у більшості випадків пільги з оподаткування надаються не законослухняним платникам податків, а власникам різноманітних комерційних структур, які, до того ж, нерідко використовують їх для особистого збагачення, у тому числі з прямим порушенням вимог чинного законодавства.
Найбільш поширеними схемами порушень законодавства при справлянні ПДВ є:
- псевдоекспортні операції або експорт товарно-матеріальних цінностей за штучно завищеними цінами та з використанням у ланцюзі постачальників "фіктивних" підприємств;
- внутрішні операції з продажу із використанням цінових трансфертів, коли штучно завищуються продажні ціни для збільшення податкового кредиту, при цьому продавцями є фірми-"метелики", які після здійснення операцій ліквідуються;
- безтоварні операції з використанням підприємств, звільнених від оподаткування;
- імпорт товарно-матеріальних цінностей за відчутно заниженими цінами;
імпорт так званої "давальницької" сировини;
- безпідставне використання податкових векселів;
- проведення безтоварних операцій;
- реалізація товарно-матеріальних цінностей за цінами, нижчими вартості придбання (різновид фіктивних операцій);
- використання пільг підприємств з Іноземними Інвестиціями, спеціальних економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР) і бюджетних дотацій;
- застосування механізму передплат, єдиного податку та спрощеної системи оподаткування у торгівлі.
А от у них немає ПДВ!
Поряд з цим, суб’єкти законодавчої ініціативи відмічають, що сьогодні й досі існують ряд країн, в тому числі передових з точки зору рівня економічного розвитку, які не впровадили у своїй економічній системі податок на додану вартість. До останніх належить, наприклад, США. Є також і країни, що, після певного періоду існування податку на додану вартість, відмовилися від нього. Щодо сучасного статусу податку на додану вартість у економіці західноєвропейських країн, то цей податок має не тільки економічне, а й політичне значення, оскільки наявність такого податку є обов’язковим для країн, що вступають до Євросоюзу.
Більшість слаборозвинених членів ЄС йшли до запровадження ПДВ більш ніж 20 років. За цей час вони змогли запустити економіку і створити надійну систему запобіганню корупції. Проте навіть це не рятує. Європейці намагаються приховати свої доходи і вивести їхній надлишок у країни, де ПДВ немає або його ставка значно нижча. Наприклад, у Швейцарії ставка ПДВ коливається від 2,6 до 8%, на острові Джерсі – від 3-6%, Японія, Сінгапур, Тайвань, Малайзія також мають ставку ПДВ від 3 до 6%. При цьому цей податок запроваджувався вже після того, як відбувся бурхливий економічний ріст у 50-70 роках минулого століття. Ізраїль запровадив ПДВ аж у 1976 році, коли вже був одним з лідерів світової економіки. Такі країни, як США, а також Гонконг та Макао взагалі не мають ПДВ. При цьому США є першою і найбільшою економікою у світі. Міжнародні рейтинги сприяння бізнесу Doingbusiness Світового банку та антикорупційний рейтинг Transparency International, то саме у США, Малайзії, Сінгапурі, Ізраїлі одні з найкращих показників, тоді як Україна плентається в самому хвості поряд з такими країнами, як Сенегал, Замбія, Габон.
Держава – не «рекетир»!
На думку авторів законопроекту №5401, на етапі становлення економіки, особливо при переході від глибоко корумпованої системи, краще жити без ПДВ. За рахунок збільшення кількості активних підприємців зросте і кількість надходжень. Якщо зберегти кошти, які розкрадаються зараз на схемах від ПДВ, можна буде більшою мірою покрити втрати від скасування цього податку. Сьогодні до 70% економіки працює в тіні саме через корупцію і недоліки податкової системи. Ефект від усунення «корумпованого податку» може бути співмірним із запровадженням спрощеної системи оподаткування наприкінці 90-х, коли мільйони людей отримали змогу працювати відкрито. Сьогодні - це кожен 18 громадянин України, який часто поруч з своїм робочим місцем створює ще кілька. Зрештою, держава повинна перетворитися з «рекетира», котрий користується недоліками законодавства, у партнера-підприємця. Тоді можна очікувати відродження країни.