Зміна клімату та досягнення Цілей сталого розвитку стали головними питаннями панельної дискусії V Харківського міжнародного юридичного форуму «Еколого-правові аспекти сталого розвитку». Захід відбувся 23.09.2021 р.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З вітальним словом звернувся Анатолій Гетьман, ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки й техніки України. Він зазначив, що тема еколого-правових аспектів пов’язана з необхідністю виконання Україною та світом Цілей сталого розвитку, які були затверджені на Саміті ООН у 2015 р. Цей захід стане чудовим майданчиком для приверення уваги до цієї проблематики, адже в ньому беруть участь представники 34 країн.
Дар’я Дмитренко, представниця Фонду Конрада Аденауера в Харкові, відзначила, що питання сталого розвитку разом з екологічною тематикою впливають на економічний рівень держави. Україні варто взяти до уваги регіон конфлікту, де взагалі немає нормальних умов для життя. Спікерка переконана, що грамотна, послідовна, екологічна та економічна політика може стати важливим елементом реінтеграції Донбасу в майбутньому.
Генеральна директорка Глобального договору ООН в Україні, кандидатка юридичних наук, LLM, випускниця програми Гарвардської бізнес-школи зі сталого розвитку Тетяна Сахарук зазначила, що проєкт Глобального договору ООН в Україні пропонує для впровадження в Україні дві програми. Перша програма стосується проблеми зміни клімату. Вона спрямована на політику zero carbon, тобто бізнес має не лише декларувати екологічні принципи, але й провести аудит кількості викидів карбону. Також екологічні цілі бізнесу мають бути верифіковані та представлені на міжнародному майданчику. Друга програма стосується колективних дій з антикорупції. Сюди входять програми з комплаєнсу, спеціальне навчання, розробка кодексу етики та підвищення рівня обізнаності малого й середнього бізнесу.
Асистентка кафедри, кандидатка юридичних наук, доцентка Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Євгенія Копиця виступила модератором першої сесії.
Юлія Виставна, PhD, програмна директорка, ізотопна гідрологиня Міжнародного агентства з атомної енергії (Австрія), розкрила ініціативи МАГАТЕ у досягненні ЦСР 6 щодо дії програми з водних ресурсів: «Завдяки ізотопам краплі води ми вивчаємо вплив кліматичних змін і можливість поєднання різних вод. Підрозділ з гідрології МАГАТЕ досліджує рівень експлуатації води, особливо враховуючи той факт, що останніми роками збільшилася кількість її споживання внаслідок кліматичних змін. У нас є мережа лабораторій, де ми аналізуємо опади та розробляємо програми, проєкти співпраці. Також діє система моніторингу стану забруднення водних ресурсів, яка доступна для кожної країни. Для високорозвинених країн це коштує 5-10% від вартості програми, для бідних країн ми проводимо такі дослідження безкоштовно».
Професорка права Школи права та політики університету Кардіффа з Великобританії Валері Фоглеман зазначила, що Директива 2004/35/ЄС про екологічну відповідальність покладає відповідальність на оператора щодо запобігання та усунення екологічної шкоди: «Документ передбачає сувору відповідальність, яка застосовується до визначеної законодавством ЄС діяльності та стосується пошкодження води, землі й біорізноманіття. Також передбачена відповідальність за помилки. Цей вид відповідальності стосується недбалості та фактично завданої шкоди навколишньому середовищу».
Директива вказує на те, що оператор має зупинити забруднення та відновити екосистему, щоб компенсувати завдану шкоду. Документ містить положення щодо спільної, пропорційної та фінансової відповідальності, коли є обов’язковим страхування діяльності оператора. «При цьому Директива достатньо гнучка, адже кожна держава адаптує її під своє законодавство. Наприклад, Польща використовує ще жорсткіші санкції, ніж передбачені у Директиві. В Італії у разі завдання шкоди ґрунту оператор має відновити ґрунтовий шар, рекультивувати його», – додала пані Фоглеман.
Алессандра Донаті, старша наукова співробітниця Інституту процесуального права Макса Планка (Люксембург), магістр французького та європейського права, членкиня Асоціації адвокатів Італії (Мілан) та Франції (Париж), розкривала суть принципу перестороги у розрізі сталого розвитку. Принцип перестороги – це зобов’язуючий принцип, який вимагає, щоб органи влади ЄС та держави-члени вживали негайних дій, коли виникає ризик для навколишнього середовища і здоров’я людей.
«Цей принцип має такі характеристики: гнучкість, комплексність (забезпечує єдине законодавство та діалог між експертами й тими, хто приймає рішення), адаптивність (залежно від зовнішніх умов може змінюватися) та постмодерність. Суть принципу полягає у двох концепціях: передбачення та дія», – пояснила доповідачка. Вона додала, що принцип перестороги зобов’язує тих, хто приймає рішення передбачати та діяти, якщо екологічна ситуація виходить з-під контролю. Тому цей принцип, на її думку, є важелем сталого розвитку.
Яміна Сахеб, старший аналітик з енергетичної політики в OpenExp у Парижі, кандидатка енергетичних наук, магістр ландшафтної архітектури та економіки розвитку, магістр будівельних технологій з Франції, відзначила, що Цілі сталого розвитку включають боротьбу зі зміною клімату і мають забезпечити доступ до чистої екологічної системи. Водночас боротьба зі зміною клімату допомагає досягти іншим секторам Цілей сталого розвитку. Тому вони не суперечать один одному, а працюють у синергії. Також спікерка зазначила, що низка документів (наприклад, Енергетична хартія, учасником якої є Україна) перешкоджають виконанню ЦСР. Тому потрібно змінювати політику щодо зміни клімату, інакше до кінця століття можна очікувати підвищення температури до 4 градусів, а не до 1,5, як передбачається ЦСР.
Дар’я Шаповалова, PhD, викладачка енергетичного права та співдиректорка Університетського центру енергетичного права (Абердін, Шотландія, Великобританія), приділила увагу оцінці впливу на клімат та енергетичному переходу, а також управлінню поставками викопних видів палива. 33,95% відходів створює енергетичний сектор, проте під час оцінки впливу на клімат його часто не враховують. За останніми підрахунками, для збереження викопних ресурсів третина запасів нафти та газу мають залишитися невикористаними до 2050 р.
Спікерка переконана, що у видобувній галузі потрібно звернути увагу не тільки на процес видобування, але й на подальше його використання. Потрібно підвищити обізнаність та прозорість щодо того, як здійснюється видобування цих ресурсів, щоб скоротити спалювання невідновлювальних ресурсів. «Оцінювання впливу на довкілля зумовлює внесення змін до законодавства. Наприклад, у США, Канаді та Норвегії є така практика. У ЄС діє Директива 201452EU, яка звертає увагу на оцінювання впливу парникових газів на клімат. Проблемними питаннями є етичні моменти, забезпечення доказів та заміна видобувної галузі іншим видом», – повідомила пані Шаповалова.
Доктор, постдок (Монреаль), PhD, MPhil, MSc, PGDEL, MA, MBA, президент-засновник та директор Інституту Грасрутс, старший науковий співробітник з правових питань Міжнародного центру сталого розвитку, виконавчий та керуючий редактор міжнародних журналів (Grassroots Journals) (Канада) Хасрат Арджуменд розповів про еволюцію та майбутнє закону щодо управління природними ресурсами.
«У давніх культурах ми спостерігали, як сільськогосподарське виробництво розвивалося біля наземних ресурсів, у середні віки вже почало розвиватися право власності, особливо в іспанських колоніях. Так з’явилися нові режими власності, управління ресурсами перейшло у приватну власність. Потім настав момент розвитку промисловості й транспорту, тому зросло споживання природних ресурсів, а також зростав капітал. Державні органи почали впроваджувати екологічні служби. Еволюція відбувалася в контексті еволюції екологічного права щодо регулювання сільського господарства», – пояснив спікер.
Він зазначив, що законодавство щодо природних ресурсів має визначати, як будуть забезпечуватися та використовуватися ресурси. Наразі спостерігається посилення впливу корпорацій та їх контролю на уряди. Тому пан Арджуменд вважає, що потрібно обмежити вплив корпоративних інтересів, а потім забезпечити ефективне використання природних ресурсів.
Стефано Фанетті, кандидат порівняльного права та магістр екологічного права Міланського університету, науковий співробітник з порівняльного приватного права кафедри права, економіки та культур Університету Інсубрія (Комо, Італія), свій виступ приділив темі адаптації до зміни клімату. Він наголосив, що адаптація вимагає нового підходу на міжнародному рівні, адже наслідки змін клімату по-різному впливають на регіони, а найбільші зміни відчувають міські зони. Нормативні рішення щодо адаптації можуть впливати на право власності, наприклад, у сфері будівництва та місцевого планування. Німецька та італійська стратегії враховують зміни клімату в міському плануванні та будівництві. Копенгаген та Болонія мають міський план щодо впливу нових будівель на клімат. На прикладі цих стратегій пан Фанетті рекомендує обмежити використання землі, змінити класифікацію зон з чіткими наслідками на власників та ввести жорсткіші будівельні норми (зокрема, щодо укріплення будівель для захисту від вологи та дощу). Також варто ввести страхування проти стихійних лих, що враховано в Зеленому документі ЄС 2019 р. Така практика поширена в Румунії та Франції, де з 2009 р. сума страхового покриття зросла на 45%.
Ренука Такоре, Phd, наукова співробітниця та викладачка Університетського коледжу управління нерухомістю (UCEM), засновниця Глобальної мережі сталого майбутнього (Великобританія), представила Глобальну мережу як відкриту інклюзивну платформу, яка налічує 700 координаторів у 100 країнах. «Нашим пріоритетом є уповноваження громади, розбудова її спроможностей, поліпшення соціальних та екологічних умов, а також побудова інклюзивного суспільства. Ми прагнемо створити мультигалузеву команду, яка об’єднає науковців, новаторів, практиків та вирішуватиме важливі для суспільства питання. Ми обираємо ціль, яку затверджує ЄС, та працюємо над нею в медіа-сфері, навчальній сфері та розробляємо інноваційні проєкти з метою виконання Цілей сталого розвитку», – зазначила пані Такоре. Також вона презентувала план діяльності:
Доцент, кандидат технічних наук, завідувач кафедри, керівник відділу інженерії водних ресурсів та ліквідації наслідків катастроф Національного університету наук і технологій з Пакистану Наїм Шахзад повідомив, що зростання рівня стихійних лих за останні 30 років пов’язане з кліматичними змінами, тому світ потребує політики адаптації. Найбільш вразливими є країни, що розвиваються, оскільки вони базуються на сферах промисловості, які залежать від клімату, мають менший доступ до екологічних, фінансових ресурсів та знань.
«Аспекти кліматичних змін потрібно включати до програм розвитку. Це має бути постійним та стратегічним підходом. Передбачення аспектів кліматичних змін впливає на етапи розвитку на субнаціональному рівні, на якому найкраще впроваджувати пілотні ініціативи. Сюди можна віднести пошук кращих моделей, розробку політики, планування процесів, визначення кліматичних ризиків, виділення ресурсів на заходи з реагування на кліматичні зміни, виділення коштів на розвиток вразливих регіонів, роботу з викликами, які стоять на шляху імплементації політики адаптації до змін клімату тощо», – розповів експерт.
Окрім того, спікер звернув увагу на інституційні вимоги у процесі планування сталого розвитку: міжгалузева координація, тобто наявність лідера в управлінні державою, інтеграція нових форм мислення, нові дослідження та імплементація результатів. «Зелені» рішення, дослідження ризиків та адаптація до змін клімату забезпечать сталий розвиток.
Дослідник і директор науково-дослідних інновацій та розвитку компанії Saeio Global (Німеччина), кандидат екологічних наук Бранденбурзького технологічного університету (Котбус, Німеччина), магістр з морських наук (забруднення та управління морем) Університету Лагоса (Акока, Нігерія), магістр наук з управління навколишнім середовищем та природними ресурсами (Котбус, Німеччина) Іса Елегбеде розповідав про те, як можна використовувати ініціативи зі сталого розвитку та правове регулювання управління морськими ресурсами в межах Десятиліття дій ООН. Він продемонстрував проблеми у досягненні Цілей сталого розвитку у водному середовищі:
«У цьому питанні надзвичайно важлива законодавча ініціатива. Держави мають контролювати використання морських ресурсів, зберігати біорізноманіття, розвивати аквакультуру та забезпечувати водну безпеку. Серед міжнародних інструментів у цій сфері можна назвати Конвенції ООН щодо законодавства про морське середовище, проте потрібна мобілізація нормативної бази та інноваційні рішення для досягнення цілей у водному середовищі», – зазначив пан Елегбеде.
Хосе Луїс Естевес, професор, доктор клімату, професор ділового адміністрування державного коледжу (Ріо-де-Жанейро, Бразилія), розповів про нераціональні процедури управління відходами в Бразилії: «Була ухвалена політика управління твердими відходами, яка зобов’язувала приватний і державний сектор уникати простого скидання відходів, а впроваджувати практики сталого споживання. Центральна влада дала місцевим органам управління 10 років для приведення своїх нормативних актів у відповідність до національного законодавства. Проте ціль не була досягнута, в результаті були накладені величезні штрафи у 2020 р. Наприклад, місто Сан Паулу не переробляє відходи та не використовує органічний матеріал для вироблення енергії, там відходи просто захоронюються. 1 млрд доларів на рік це місто використовує для управління відходами. Це нераціонально, це потрібно змінювати». Спікер вважає, що необхідно застосовувати аспекти циркулярної економіки для генерування нового доходу, адже концепція смарт-міст не буде досягнута без належних підходів до управління твердими відходами.
Магістр економіки розвитку Міжнародного університету Симбіозу в Пуне, посол з клімату форуму Climate Interactive в межах ініціативи зі сталого розвитку (Індія) Судаміні Десай розкрила аспекти переробки відходів у Швеції та Індії. Швеція переробляє 99% відходів. У цій державі діє розширена відповідальність виробника за екологічність його продукції; система депозитів, тобто люди сплачують невеликий депозит для користування матеріалами чи ресурсами, а потім їх повертають; впроваджений податок на відходи, який залежить від обсягів відходів (так створюється економічна мотивація); система пошуку консенсусу, тобто переговори щодо ухвалення законодавства у сфері навколишнього середовища.
В Індії діють чотири типи управління відходами, притаманні для країн, які розвиваються. Сюди входить скидання відходів на звалища, відсутність оподаткування, компостування, переробка і захоронення. «При цьому варто відзначити, що Конституція Індії перша у світі містила питання щодо управління відходами. Ст. 2 передбачає структуру муніципалітетів, а ст. 47 передбачає впровадження ініціатив для покращення умов життя. Проте однією з перешкод є те, що бідне населення Індії заробляє на життя саме збиранням сміття. Також проблемою є нестача ресурсів», – зауважила пані Десай.
Алок Паніграфіхі, інженер-електрик та практик сталого розвитку, асоційований менеджер (операції) Adani Power Limited, сертифікований менеджер з енергетики, внутрішній аудитор інтегрованої системи управління та практик сталого розвитку (Індія), зазначив, що у 2015 р. відбувся початок нової ери, коли спостерігалося багато екологічних ініціатив та об’єднання зусиль на міжнародному рівні у вигляді закріплення програмних дій. Зокрема, мова йде про Цілі сталого розвитку, що містять 17 цілей, 169 цільових показників та 230 індикаторів.
«Якщо говорити на рівні Індії, то уряд Індії підготував програму бізнес-відповідальності й соціальної обізнаності про внесок та імплементацію сучасних підходів Цілей сталого розвитку. Керівництво держави застосовує колективний підхід до моніторингу та імплементації ЦСР на національному і регіональному рівні. Існує програма забезпечення бідного населення енергією з відновлювальних джерел, впровадження зелених підходів, реагування на кліматичні зміни та підвищення якості життя», – підкреслив пан Паніграфіхі.
Ілона Пшибоєвська, докторка юридичних наук, адвокатка, доцентка кафедри екологічного права факультету права та адміністрації Ягеллонського університету (Краків, Польща) рекомендує розробити національну програму управління відновлювальними та невідновлюваними ресурсами. Розробити не тільки екологічні вимоги, але й напрямки розвитку для бізнесу та суспільства задля збалансування інтересів і можливостей. «Економіка має бути лише чинником для сприяння досягненню сталого розвитку, а не основною ціллю. Комплексні документи та законодавство (наприклад, на базі ЄС) допоможуть державам рухатися у правильному напрямку. Плану «Б» для нашої планети немає, тому ми вже повинні діяти, щоб мати шанс виправити ситуацію», – підсумувала пані Пшибоєвська.