Минулого тижня в Києві відбувся Третій загальнонаціональний форум «Незалежні суди та вільні ЗМІ: висвітлення кримінальних процесів», присвячений ефективній комунікації та плідній співпраці судової влади із засобами масової інформації. Захід відкривали заступниця Уповноваженого з питань федеральних суддівських справ Канади Жюлі Терьєн, заступниця керівника Програми USAID «Нове правосуддя» Наталія Петрова та голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко. Модерували відкриття керівниця Прес-центру судової влади України Оксана Лисенко та головний редактор «Юридичної Газети» Єгор Желтухін.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Жюлі Терьєн зазначила, що медіа відіграють дуже важливу роль у формуванні довіри громадськості до судової системи та наголосила на тому, що ЗМІ можуть впливати на те, як громадськість розуміє злочини, кримінальне право та сприймає результати судового розгляду. За її словами, в багатьох країнах, у тому числі в Канаді, медіа часто показують не повну картину або однобоко висвітлюють позиції сторін, що суперечить презумпції невинуватості та часто викликає несприйняття справедливого рішення суду. Окрім того, медіа часто стають джерелом сенсацій, створюють стереотипи та неправдиві дані, адже без достатньої кількості часу на аналіз матеріалів справи виникають непорозуміння. Для того щоб уникати цих проблем, необхідна взаємодія судів із ЗМІ.
На думку Наталії Петрової, ця тема має особливу важливість, актуальність і гостроту: «У статуті Ради Європи, членом якої є Україна, названо п’ять наріжних каменів демократії. Двома з них є незалежна судова система та вільна преса. Ці суспільні інститути потребують один одного. Судам дуже потрібна увага преси, щоб суспільство дізнавалося, що відбувається у залах суду, а для преса повинна інформувати суспільство про те, як працює судова система».
Пані Наталія закликала журналістів враховувати два критерії під час висвітлення судових процесів: цінність правосуддя (гласність процесу, безсторонність судді, презумпція невинуватості) та інтереси правосуддя.
Презумпція та право на свободу слова
Цій темі організатори присвятили першу дискусійну панель форуму. Світлана Яковлєва, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, наголосила на тому, що учасники процесу мають право на закритий судовий розгляд. При цьому заборона будь-якої фіксації процесу та оприлюднення певних даних не є перешкоджанням діяльності журналістів.
Щодо гласності судового процесу вона зазначила: «Позитивним є закордонний досвід, коли перед оголошенням рішення журналістам дають прес-релізи, в яких вказані мотиви, якими керувався суд. Це сприяє підвищенню довіри до суду та об’єктивності висвітлення інформації журналістами. Проте через певні процесуальні обмеження у нас це поки що є неможливим».
Катерина Широка, суддя Вищого антикорупційного суду, розповіла, що інформаційна політика ВАКС буде прозорою та побудованою на вимогах закону. До того ж зборами суддів планується прийняти комунікаційну політику. Вона зазначила, що дуже важливо забезпечити дотримання принципу презумпції невинуватості. Практика ЄСПЛ наповнила цей принцип змістом, який виходить за межі судового розгляду: особа не має вважатися винною як учасник кримінального провадження, так і суспільних відносин загалом. За словами пані Широкої, часто в резонансних справах ще до винесення рішення та набрання ним чинності особу вже «анонсують» винною, що є порушенням цього принципу.
Людмила Опришко, медіа-юристка ГО «Платформа прав людини», розповіла, що захист основних принципів правосуддя передбачається як законодавчими нормами, так і журналістськими стандартами. Вона наголосила, що дуже важливо напрацювати певні правила взаємодії.
Назар Холодницький, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, заявив: «Я стою на позиції, що до закінчення досудового розслідування не можна оприлюднювати всі матеріали справи. Дуже часто після численних запитів ЗМІ оприлюднюють дані, які фактично є матеріалами слідства. Це може спричинити шкоду не лише всередині країни, але й навіть за її межами. На стадії досудового розслідування ми маємо пам’ятати, що дотримання таємниці слідства є надзвичайно важливим».
На думку Анни Маляр, викладачки Національної школи суддів України, вже є позитивні зрушення у взаємодії медіа та судової влади. До того ж співпраця важлива, насамперед, для судів: «Якщо ЗМІ проживуть без інформації про судову владу, то у судів немає альтернативи донести інформацію, окрім спілкування із ЗМІ. Журналісти можуть напрацювати довіру іншими способами, а суди не мають таких способів».
Марія Пилаєва, суддя-спікерка Печерського районного суду м. Києва, зазначила: «Перед тим як до нас звернутися, ЗМІ вже отримують певну інформацію від слідчих, прокурорів. У центрі їхньою уваги знаходяться не сторони чи певні факти, а суддя. На жаль, можна констатувати, що звертаючись до суду, вони хочуть отримати інформацію не стільки щодо певних фактів, скільки підтвердити якісь свої здогади чи міркування. Висвітлюючи будь-яку інформацію в судовій справі, ми маємо йти шляхом роз’яснення, а не тлумачення фактів та їх оцінки».
Єлизавета Ковтюк, суддя Верховного Суду України, тренерка Національної школи суддів України, закликала журналістів висвітлювати позитивні аспекти роботи судової системи, адже це дуже важливо для зміцнення авторитету судової влади, а також дотримуватися правил та стандартів журналістської етики.
Володимир Рудниченко, керівник практики безпеки бізнесу Juscutum, зазначив, що однією з основних проблем є те, що всі женуться за сенсацією. За його словами, метою діяльності наших ЗМІ не завжди є реальне з’ясування обставин, позиції двох сторін. Зазвичай вони хочуть показати суспільству те, що збільшує рейтинги. «Дуже добре, що проводиться робота з журналістами щодо ознайомлення з нормами КПК. Адвокатам, суддям, прокурорам часто не вистачає часу аналізувати правильність подачі інформації, тому ми розраховуємо на те, що ЗМІ також будуть це аналізувати», – розповів експерт.
Висвітлення кримінальних процесів: де знайти баланс
Тему пошуку балансу думок під час висвітлення кримінальних процесів обговорювали учасники другої панелі. Світлана Остапа, членкиня Комісії журналістської етики, розповіла про складові повної та об’єктивної інформації при висвітленні судових процесів, а також про саморегуляцію та співрегуляцію роботи медіа. За її словами, саморегуляцією займається Комісія журналістської етики. Однак якщо робота журналіста не залежить від професійних стандартів, то ні рішення Комісії, ні навіть рішення судів на нього жодним чином не впливатимуть, адже для цих журналістів важливі рішення власників ЗМІ. Співрегуляцією займається НСТУ (Національна суспільна телерадіокомпанія України – прим. ред.).
Як висвітлювати судові процеси для непрофільних ЗМІ? Насамперед, необхідно користуватися реєстром судових справ. Єдиною проблемою є те, що рішення з’являються не одразу. Щодо повного висвітлення, то це вдається зробити, перебуваючи лише на судовому засіданні, оскільки там вдається взяти коментарі в обох сторін. Також доповідач відзначила покращення взаємовідносин ЗМІ із суддями-спікерами (останні краще йдуть на контакт).
Водночас, на думку доповідачки, існують певні проблеми. В ситуації, коли журналіст вважає, що зобов’язаний донести певну інформацію, таким чином порушуючи приватність. «Всі рівні перед законом, «священних корів» не повинно бути» – іноді це переходить межі, коли стосується журналістів. «Борючись за свободу слова, необхідно дочекатися рішення суду», – переконана Світлана Остапа.
Ірина Салій, судова репортерка, висвітила взаємодію судів і медіа у забезпеченні права громадян на повну та об’єктивну інформацію в судових процесах. «Коли ми говоримо про взаємодію судів та журналістів, потрібно знати, що у них різні очікування від процесу комунікації», – підкреслила спікер. Вона переконана, що робота журналіста залежить від аудиторії (важлива популярність і кількість переглядів): «Коли бачиш, що певний заголовок не буде «клікабельним», а текст – «читабельним», це не мотивує для роботи. Журналіст, якого не читають, це нонсенс. Часто спостерігаємо, що гарно пишуть одні журналісти, а слава дістається іншим, які не дотримуються стандартів. Тому варто звернути увагу на заохочення журналістів до дотримання цих стандартів».
За її словами, наразі права журналіста в суді нічим не відрізняються від прав вільного слухача. Суддям це потрібно враховувати, адже будь-яка людина за результатами засідання може зробити новину, той же пост у Facebook, що також важливо для процесу. Також пані Салій додала, що журналіст в будь-якому випадку напише про те чи інше засідання. Питання в тому, щоб надати йому можливість присутності на засіданні.
В межах дискусії «Хто є незалежним експертом? Як досягти балансу думок?» Олег Копіца, суддя-спікер Одеського апеляційного суду, зазначив, що з практичної позиції дуже важко досягти балансу думок. Правильна організація судового процесу сприяє його об’єктивному висвітленню журналістами. «Ми стали більш відкритими. Цей процес потрібно продовжувати. Адже потім ми пожинаємо плоди неінформування про ту чи іншу подію», – зауважив суддя.
Катерина Гупало, партнерка Arzinger, відзначила, що в контексті гучних справ йде робота сторони захисту та обвинувачення не лише в судах, але й в публічній сфері: «Наша компанія щотижня моніторить роботу ЗМІ, інтернет-видань та соцмереж. Залежно від активності сторін захисту та обвинувачення, ми бачимо різні фідбеки та коментарі (позитивні, негативні або нейтральні)». За її словами, у сфері права багато так званих «юризмів» – термінів, понять. Для журналістів важливо їх розуміти та правильно передавати.
Також пані Гупало навела приклад одного шахрайського кейса, про який багато писали в ЗМІ. «В одному з авторитетних видань я прочитала: «Компанії А відмовили у задоволенні позову…», що викликало певну реакцію в суспільстві. Потім в результаті перевірки в Реєстрі виявилося, що насправді була відмова у забезпеченні позову, а це зовсім інша річ», – пояснила юристка.
На її думку, тут зіграло роль не зовсім коректне формування журналістів. У таких випадках рекомендується брати коментар у юриста. «Тут постає інше питання: до якої міри він може коментувати? Однозначно, без оціночних суджень у справі. Коментатор не повинен своєю «експертністю» замінювати суддю», – переконана Катерина Гупало.
Гендерні аспекти та робота із ЗМІ
Про те, як позначаються гендерні аспекти на комунікації, говорила Людмила Чернявська, координаторка з питань гендерної політики та судового адміністрування українсько-канадського Проекту підтримки судової реформи, а також Лариса Денисенко, правозахисниця, адвокатка, письменниця, журналістка, співзасновниця «ЮрФем».
Наступна сесія була присвячена практичним аспектам взаємодії судової системи та медіа. Анна Родюк, заступниця головного редактора «Юридичної Газети», розповіла про те, як інформувати про кримінальні провадження без канцеляризмів. За її словами, існує чотири найбільш типові помилки, які зустрічаються в юридичних текстах: занадто довгі речення (складні речення можуть займати не більше ніж чверть тексту); мовні штампи (перефразовувати та уникати); канцеляризми (вбивають сенс тексту, тому їх потрібно звести до мінімуму), заголовки (близько 80% читачів читають лише заголовки, тому необхідно їх робити короткими та влучними).
Також Олена Чуранова, медіа-експертка Інституту масової інформації, фактчекерка проекту StopFake, розповіла про те, як правильно перевіряти факти та відрізнити брехню від правди. Вона визначила різні види фейкового такі контенту: оманливий, спотворений, сфабрикований тощо. За її словами, основними ознаками фейку є такі: надмірна емоційність, невідповідність заголовка тексту новини, спотворені фото/відео, заангажовані/несправжні експерти, відсутність/сумнівність джерел.
Де шукати «теми» в суді, розповіли головна редакторка видання «Днепр вечерний» Ірина Авраменко та журналістка видання «Лівий берег» Вікторія Матола. Основними джерелами вони назвали соцмережі, офіційні сайти, в тому числі Єдиний реєстр судових рішень, суддів, прес-секретарів тощо.
Бліц-сесія на форумі
Суддя Одеського окружного адмінсуду Андрій Костін та заступниця голови Ради адвокатів Одеської області Елла Катаєва поділилися досвідом роботи Міжвідомчого комітету системи правосуддя Одеського регіону, який було створено за сприяння українсько-канадського проекту підтримки судової реформи.
Одним із напрямків роботи Комітету є створення єдиної системи комунікації з представників усіх прес-служб. Спікери виокремили основні його завдання: створення комунікаційних алгоритмів для вирішення актуальних тем у системі правосуддя; розробка стратегії комунікації з громадськістю для підвищення рівня довіри до системи правосуддя; посилення правової спроможності громади Одеського регіону.
Головні проекти Комітету: розробка інформаційних матеріалів з популяризації роботи присяжних «Стань частиною правосуддя!»; аналіз та визначення основних проблем, пов’язаних з участю перекладачів на всіх стадіях процесу; розробка єдиного регіонального реєстру перекладачів; постійна комунікація між ланками системи правосуддя щодо покращення культури поведінки в суді; правова освіта населення (особлива увага молодому поколінню).
Три складові успіху Комітету, якими поділилися спікери: зустрічі членів комітету та постійна комунікація, взаємна повага один до одного, а також співпраця однодумців заради спільної мети.
Журналістські розслідування
Про практику ЄСПЛ та міжнародні стандарти щодо меж інформування про причетність особи до вчинення злочину розповів суддя Приморського районного суду м. Одеси Віктор Іванов. За його словами, практика ЄСПЛ кореспондується з національним законодавством. «Часто трапляються випадки, коли в ЗМІ подається викривлена інформація про підозрюваного. Це широко розповсюджується в медіа. Коли ми це бачимо, то на сайті суду подаємо об’єктивну інформацію щодо цієї події. Однак жоден представник ЗМІ нею не цікавиться», – зазначив спікер. За його словами, від ЗМІ хочеться не лише об’єктивного висвітлення інформації, але й підтримки суддів у їхній роботі.
Суддя-спікер Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Михайло Зімін розповів про проблемні аспекти висвітлення в ЗМІ кримінальних справ до вироку суду, який набув чинності. За його словами, у правників та журналістів постає питання, де межа, яка не порушуватиме завдання судочинства. Як ЗМІ уникнути порушень закону? Ст. 11 Загальної декларації прав людини говорить, що поки не довели винуватість людини в судовому порядку, вона вважається невинуватою. Існують ризики, що демонстрація обвинуваченого може сприяти уникненню суду та переховуванню, а якщо показана непричетність певної особи, то може статися так, що вона не повною мірою скористається своїм правом на захист.
Спікер наголосив, що під час висвітлення кримінальних справ потрібно дотримуватися принципу об’єктивності: «Журналістам варто проконсультуватися, яку інформацію від свідка, потерпілого чи слідчого можна оприлюднювати, адже вони за це несуть кримінальну відповідальність».
Валерій Макеєв, адвокат з досвідом ведення судових процесів із захисту прав журналістів, розповів про проблемні аспекти роботи журналістів у процесі журналістських розслідувань. Він розповів про випадок замаху в Черкасах на журналіста-розслідувача, який наразі перебуває в комі. В контексті того, що може говорити журналіст, спікер поставив риторичне запитання: «А що можуть говорити правоохоронці?» Щодо обмеження журналістів, за його словами, тут є лише одна межа – це судовий процес.
Орест Стасюк, радник Астерс, зазначив, що проблему простіше вирішити не стільки журналістськими розслідуваннями, скільки якісною адвокатською роботою. Журналісти допомагають звернути увагу на тематику, прискорити слідчого. «Тенденція з питань журналістських розслідувань: в Україні така кількість журналістських розслідувань, що вони швидко втрачають свою актуальність», – додав пан Стасюк.
На останній дискусії підбивали підсумки форуму. Лариса Швецова, членкиня Вищої ради правосуддя, зазначила, що судові процеси (особливо кримінальні та резонансні) є об’єктом значної уваги з боку журналістів. Тож варто враховувати, що відповідно практики ЄСПЛ, будь-яка особа, яка надала публічне інтерв’ю або висловила свою думку в соцмережах та інших джерелах, є квазіпублічною і несе відповідальність за свої висловлювання. Саме тому журналісти повинні аналізувати інформацію, яку публікують. Також вона закликала ЗМІ бути об’єктивними, дотримуватися приписів Конституції та законів, щоб ефективно співпрацювати з судовою владою.
Станіслав Батрин, адвокат, керівник проекту «Відкритий Суд», заявив: «Те, що ми маємо сьогодні – великий позитив, оскільки існує принаймні діалог між судовою владою та суспільством. Тому я закликаю це цінувати. Чи необхідно встановлювати більш жорсткі обмеження для медіа під час висвітлення кримінальних процесів? Ні. Адже це здобуток – свобода висловлення думок. Інше питання – співвідношення з іншими правами та презумпціями. Як відомо, свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. Тож це вже питання етики та поваги. Однак обмеження не потрібні». За його словами, якщо дивитися глибше, то суди та ЗМІ – це дві гілки влади. Вони не можуть опонувати одна одній. Боротися за першість та змінювати потрібно не ЗМІ чи суди, а ставлення людей до інформації.
Єгор Желтухін, головний редактор «Юридичної Газети», підсумував: «Коли питання в балансі між потребою суспільства в отриманні інформації й тим, щоб суд здійснював правосуддя, потрібно надати перевагу суду. Тому що будь-яка сторона судового процесу більше зацікавлена в тому, щоб отримати законне і справедливе рішення, ніж новину в ЗМІ.
Журналісти, висвітлюючи кримінальні процеси, мають пам’ятати про презумпцію невинуватості, не оцінювати та не коментувати рішення, поки не ознайомляться хоча б з його мотивувальною частиною. Колеги повинні розуміти, що не вся інформація має бути оприлюднена, тому що існує таємниця слідства, яку необхідно поважати, незважаючи на прагнення зробити сенсацію. Не має бути однобокого висвітлення матеріалу. Потрібно розуміти, що як обвинувачений, так і потерпілий мають право на конфіденційність, а також враховувати мотиви суду. Водночас суди повинні активно відповідати на запити журналістів та співпрацювати з ними».
Оксана Лисенко, начальниця управління інформації та забезпечення комунікаційної діяльності секретаріату ВРП, керівниця прес-центру Судової влади України, на завершення наголосила на готовності судової влади взаємодіяти із ЗМІ, на важливості поваги до принципів кримінального процесу, а також на необхідності дотримання балансу у висвітленні такої інформації.
Щодо межі проведення розслідувань журналістами, за словами Ореста Стасюка, якщо суддя боїться прийняти справедливе рішення через резонанс, який підняли ЗМІ, то це свідчить про перетин «червоної лінії».