Упродовж 2024-2025 років Верховний Суд сформував нові правові висновки у справах щодо поділу майна подружжя, «розширивши» як обсяг майна, що може ділитися між подружжям, так і способи поділу права вимоги за договорами позики та боргів між колишнім подружжям.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У період шлюбу часто трапляються випадки, коли один з подружжя надає спільні грошові кошти подружжя в позику третім особам. Якщо ж подружжя розірвало шлюб та ділить майно, а позика ще не повернута, постає питання щодо справедливого поділу коштів, які мають бути передані.
Сімейний кодекс не містить чітко визначеного переліку видів майна, які можуть бути поділені між колишнім подружжям чи обмежень щодо конкретних видів майна. Однак щодо можливості поділу права вимоги тривалий час існувала невизначеність, оскільки суди не вбачали за можливе здійснювати такий поділ.
У цій статті ми в контексті останньої практики Верховного Суду спробуємо розібратися з новими тенденціями поділу права вимоги між подружжям, коли вони є кредиторами, і коли вони є боржниками за спільними борговими зобов’язаннями. Зокрема, спробуємо знайти відповіді на наступні запитання:
- чи можливо здійснити поділ спільного права вимоги подружжя в разі розірвання шлюбу;
- який ефективний та належний спосіб застосовувати до таких ситуацій;
- які можуть виникати проблеми із застосуванням висновків Верховного Суду;
- які є нові підходи в поділу боргів подружжя.
Коли подружжя кредитори: поділ спільного права вимоги
Першим кроком до можливості поділу саме права вимоги між подружжям була позиція Великої Палати Верховного Суду, що право вимоги є об’єктом цивільних прав, а саме майном, яке може вільно відчужуватися від однієї особи до іншої (постанова ВП ВС від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21).
Відповіді на окреслені запитання, серед іншого, є в постанові Верховного Суду від 5 січня 2024 року у справі № 755/12204/18, де сформовано правовий висновок, що право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, є подільним правом, і суд може визнати за іншим з подружжя 1/2 частки в спільному праві вимоги.
Верховний Суд у справі № 755/12204/18 мотивував свою постанову наступним::
«В СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки для випадку, коли здійснюється судом поділ права вимоги, яке виникло на підставі договору позики. Подібною нормою є частина перша статті 71 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. Тому суд при поділі права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, в тому числі й того, заборгованість за яким стягнена рішенням суду на користь іншого з подружжя, може визнати за іншим з подружжя 1/2 частки в спільному праві вимоги».
Такі мотиви суду дозволяють нам зробити висновок про те, що право вимоги може бути поділеним між подружжям. А як же тоді здійснювати цей самий поділ?
Не виникає особливих труднощів, коли поділ майна здійснюється на підставі договору між колишнім подружжям, адже в такому разі за частку в спільному праві вимоги можна:
- визначити грошову компенсацію;
- зарахувати інше майно.
Говорячи про судовий поділ права вимоги, з постанови Верховного Суду № 755/12204/18 від 5 січня 2024 року можемо зробити важливі висновки щодо такого поділу.
Насамперед Верховний Суд констатує недосконалість чинного сімейного законодавства України, звертає увагу на наявність прогалини правового регулювання цього питання, втім пропонує вирішення, що полягає в «розширенні» обсягу майна, яке може бути поділене між подружжям на підставі судового рішення, застосовуючи аналогію закону.
Висновок: обрання належного та ефективного способу захисту порушеного права, а отже і формування позовних вимог, залежить від того, повернута позика чи ні.
Якщо позика НЕ повернута (стягнута) повністю, то належним та ефективним способом захисту є поділ права вимоги.
Звертаємо увагу, що при зверненні з позовом до суду першої інстанції позивач просив визнати грошові кошти, передані в борг, спільним майном подружжя та стягнути грошові кошти з відповідача. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляцією, позов у цій частині задоволено.
Однак Верховний Суд з таким підходом не погодився, зазначивши: «так як кошти не повернені позичальником та не стягнені повністю в порядку виконавчого провадження, належним та ефективним способом захисту відповідно до мети вирішення спору є поділ права вимоги, а не вимога стягнути кошти».
Якщо стягнення коштів за договором позики відбувається на етапі виконавчого провадження, то «судове рішення про поділ права вимоги, заборгованість за яким стягнена іншим рішенням суду на користь іншого з подружжя, є підставою для заміни сторони виконавчого провадження в порядку, передбаченому у статті 442 ЦПК України».
Отже, виглядає так, що навіть якщо боржник вже повернув частину грошових коштів, поділу між колишнім подружжям підлягає саме право вимоги, а не сплачені грошові кошти.
Такий самий підхід до визначення належного та ефективного способу захисту в подібних правовідносинах Верховний Суд використав і в іншій постанові від 1 серпня 2024 року у справі № 362/1505/18.
Якщо позика повернута (стягнута) повністю, то належним та ефективним способом захисту є стягнення коштів з іншого (колишнього) подружжя.
Такий висновок ми робимо на підставі сентенції Верховного Суду, що необхідність поділу права вимоги виникає, «так як кошти не повернені позичальником та не стягнені повністю в порядку виконавчого провадження».
Тобто поділ спільного права вимоги за договором позики є належним та ефективним способом захисту тільки за умови, що кошти за позикою не поверненні (стягнені) повністю.
Верховний Суд підтверджує такий свій висновок і в іншій постанові від 27 листопада 2024 у справі № 201/13593/19, водночас зазначивши таке:
«Суд при поділі права вимоги, яке виникло на підставі договору позики, в тому числі й того, заборгованість за яким стягнена рішенням суду на користь іншого з подружжя, може визнати за іншим з подружжя частки в спільному праві вимоги, якщо рішення суду на час розгляду справи не виконане».
Проблемні аспекти поділу спільного права вимоги подружжя
На перший погляд, підхід Верховного Суду у справі № 755/12204/18 наче ідеальний, однак усе ж можуть виникнути деякі проблемні питання, до яких варто бути готовими.
Проблема 1: Що робити, якщо більша частина грошових коштів повернута боржником, а інший із подружжя відмовляється їх віддавати?
У такому разі застосування способу захисту поділ права вимоги виглядає неефективним та може створювати зайві перешкоди, оскільки навіть за наявності судового рішення про поділ, потрібно буде ще раз звертатися до суду щодо стягнення коштів та доводити право на їх отримання, або ж використовувати механізми врахування.
Проблема 2: Що робити, якщо той з подружжя, хто звертається до суду з вимогою про поділ майна, не має відомостей, чи повернута позика, а інший з подружжя відмовляється надавати таку інформацію?
У такому разі позивач опиняється в ситуації невизначеності та змушений діяти навмання, покладаючись на внутрішнє переконання суду, який може самостійно застосувати належний та ефективний спосіб захисту.
Коли подружжя боржники: поділ спільних боргів подружжя, відкриті питання
У практиці Верховного Суду давно сформувалася усталена позиція, що під час поділу майна подружжя враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (постанова ВС від 12.06.2023 у справі № 712/8602/19, постанова ВС від 06.11.2024 у справі № 405/1459/20).
Отже, подружжя набуває не тільки «грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно» від укладеного кредитного договору, але і зобов`язання повернути кредитні кошти, яке подружжя виконує як солідарні боржники.
Також усталеною є позиція, що для врахування боргу важливою є згода кредитора(ів), оскільки переведення частини боргу з одного з подружжя на іншого не може відбуватися автоматично і без згоди кредитора на підставі тільки договору чи рішення суду про поділ майна подружжя (п. 64 постанови ВП ВС від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц).
Зазвичай колишнє подружжя або ділить тільки майно, а потім солідарно відповідає за боргами, або ділить борги пропорційно майну.
Проте на практиці існують і лишаються невирішеними окремі питання, які потребують вирішення на рівні формування усталеної судової практики Верховного Суду для можливості застосування її у подібних правовідносинах. Одними з таких запитань, зокрема, є:
- Чи можливо врахувати борги подружжя під час поділу майна так, щоб визнати за одним із подружжя (в т.ч. і колишнього) право особистої приватної власності на всі об’єкти спільного майна подружжя (в т.ч. придбаних в кредит), і водночас покласти лише на нього подальший обов’язок сплати боргів подружжя?
- Чи має вирішальне значення та обставина, що борг частково погашений за кошти одного з подружжя?
У цьому випадку мова йде про обставини, коли майно придбається в шлюбі, в інтересах сім’ї за кредитом, отриманим під час шлюбу за спільної згоди обох з подружжя. Дана ситуація може виглядати цікавою і з того погляду, коли вартість всього майна є нижчою, ніж загальний обсяг кредитних зобов’язань.
Частково відповідь на ці запитання можемо знайти в постанові від 8 липня 2020 року у справі № 754/11103/16-ц, де Верховний Суд відзначив, що в разі сплати спільних боргів подружжя за рахунок одного з подружжя має застосовуватися спосіб захисту відступ від рівності часток при поділі майна пропорційно сплаченим коштам, але не врахування боргів.
Що ж стосується врахування боргів, то в нас відсутня стала і послідовна судова практика, яка б давала можливість стверджувати, що все спільне майно і борги можуть визнаватися власністю тільки одного з подружжя, навіть якщо кредитори надають таку згоду. Однак наявність такої позиції могла б значно спростити практичний складник повернення (погашення) спільних боргів колишнього подружжя як для кредиторів, так і для самого подружжя.
Загальні висновки
Упродовж 2024-2025 років Верховний Суд сформував такі важливі висновки у справах щодо поділу майна подружжя, відповідно до яких право вимоги, яке виникло на підставі договору позики, є подільним правом і суд може визнати за іншим з подружжя 1/2 частки в спільному праві вимоги, якщо позика не повернута (стягнута) повністю. Якщо ж позика повернута (стягнута) повністю, то належним та ефективним способом захисту є стягнення коштів. Такі висновки Верховного Суду хоча і не виключають наявність проблемних питань, але все ж заповнюють законодавчу прогалину та формують позицію, яка є важливою для правозастосування та вирішення відповідної категорії спорів.
У частині, що стосується розподілу боргів подружжя, незважаючи на наявну усталену практику, існують запитання, у відповідь на які, сподіваємося, Верховний Суд зможе сформувати свої висновки.