13 червня у новій редакції набув чинності Закон № 1201-IX “Про фінансовий лізинг”, який визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Зміни до ліцензування та регулювання ринку фінпослуг: Рада прийняла за основу законопроект"
Законом дано визначення «фінансовий лізинг», згідно з яким «фінансовий лізинг – вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу
- майно, що належить лізингодавцю на праві власності та було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем,
- або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передбачає наявність хоча б однієї з ознак фінансового лізингу, встановленого цим Законом.
Закон регулює відносини, що виникають у сфері фінансового лізингу. Державне регулювання та нагляд на ринку фінансового лізингу здійснює Національний банк України відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», цього Закону та інших законодавчих актів.
Згідно із Законом, лізинг вважається фінансовим, якщо до лізингоодержувача переходять усі ризики та винагороди(вигоди) щодо користування та володіння об’єктом фінансового лізингу та виконується хоча б одна з таких ознак (умов):
- об'єкт фінансового лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75% його первісної вартості, а лізингоодержувач зобов'язаний на підставі договору фінансового лізингу, або іншого договору, визначеного договором фінансового лізингу, протягом строку дії договору фінансового лізингу придбати об'єкт фінансового лізингу з подальшим переходом права власності від лізингодавця до лізингоодержувача за ціною та на умовах, передбачених таким договором фінансового лізингу або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу;
- сума лізингових платежів на момент укладення договору фінансового лізингу дорівнює первісній вартості об’єкта фінансового лізингу або перевищує її;
- балансова (залишкова) вартість об'єкта фінансового лізингу на момент закінчення строку дії договору фінансового лізингу, передбаченого таким договором, становить не більш як 25% первісної вартості (ціни) такого об'єкта фінансового лізингу станом на початок строку дії договору фінансового лізингу тощо.
Об’єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками та відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого законом не встановлено обмежень про передачу його в лізинг.
Законом встановлено, що не можуть бути об’єктами фінансового лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також об’єкти, визначені частиною 2 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Лізингоодержувач матиме право набути у власність об’єкт фінансового лізингу за умови належного, повного та безумовного виконання лізингоодержувачем своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу, у тому числі зі сплати лізингових та інших платежів, а також неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено договором.
Об’єкт фінансового лізингу:
- не може бути конфісковано
- на нього не може бути накладено арешт третіми особами у зв’язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача, крім випадків, встановлених законом,
- він не може бути включений до складу ліквідаційної маси у разі визнання лізингоодержувача банкрутом.
Законом з метою узгодження внесено відповідні зміни до Кримінального, Господарського, Цивільного кодексів України, Кодексу України з процедури банкрутства, Закону України "Про дорожній рух" та Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито".