У 9 з 10 випадків матеріали відеоспостереження використовуються як доказова база під час розкриття злочинів.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Субсидію на оренду житла для ВПО отримала перша родина"
Про це заступник Міністра внутрішніх справ України Леонід Тимченко розповів у інтерв’ю 24 каналу, повідомляє пресслужба МВС.
За словами Леоніда Тимченка, станом на початок 2025 року на території України встановлено близько 69 тисяч камер відеоспостереження. З-поміж них є як і звичайні камери, так і пристрої, що мають аналітичні функції – розпізнавання обличчя або номерного знаку.
Камери значно змінили та спростили сам процес розслідування злочинів. Якщо раніше робота проходила "у полі", то наразі процес розкриття правопорушень відбувається значною мірою з залученням професійних аналітиків, що переглядають, аналізують дані та спільно зі слідчими приходять до відповідних висновків.
"З-поміж іншого у базах даних правоохоронців є фото осіб, оголошених у розшук. Вони оцифровуються, і система порівнює їх із даними з камер відеоспостереження, які мають інтелектуальні функції розпізнавання обличчя. Якщо є збіг, система визначає відсоток схожості – наприклад, 90% чи 60% – і відповідальний співробітник отримує сповіщення. Так працює механізм розшуку осіб через системи відеоспостереження", – зазначив заступник Міністра.
Крім того, що камери працюють на українську безпеку, вони також допомагають боротися з ворогом. Тимченко згадав, що саме завдяки камерам відеоспостереження вдалось відстежувати пересування російської техніки в Херсоні, коли він був окупованим. Також завдяки відео з камер спостереження вдалось ідентифікувати окупантів, що скоювали злочини проти цивільного населення в Київській області.
Також Леонід Тимченко наголосив, що розгалужені системи спостереження мають саме розвинені демократичні країни.
В Україні ж наразі, зауважив він, встановлення та функціонування камер відеоспостереження жодним чином не врегульоване законодавством.
По-перше, відсутня єдина система, яка б об'єднувала дані з різних камер спостереження та передавала їх правоохоронцям. Через це поліцейським часто доводиться особисто обходити місця злочинів і звертатися до власників приватних камер із проханням надати відеоматеріали. Цю проблему можна було б вирішити саме шляхом створення інтегрованої системи.
По-друге, немає законодавчих норм, які б регламентували, де дозволено встановлювати камери, а де – ні, що вони можуть фіксувати, а що – ні. Наразі значна частина пристроїв, розміщених у регіонах, встановлена місцевою владою, інші ж перебувають у безпосередньому розпорядженні поліції. Через відсутність чітких законів виникає плутанина щодо того, як саме має працювати система.
За його словами, за камери, які перебувають на балансі місцевої влади в регіонах, МВС не відповідає. Однак відомство розробило рекомендації, зокрема, для ОВА, щодо того, як мінімізувати ризики, пов'язані з їхнім використанням.
Міністерство внутрішніх справ ще в лютому 2024 року подало законопроЄкт, який має остаточно врегулювати ситуацію.