У понеділок, 22 лютого за результатами проведеного у 2020 р. моніторингу впровадження та аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів відбулася презентація Моніторингового звіту Мін'юсту. За словами міністра юстиції Дениса Малюськи, це приклад того, як вдосконалюється принцип роботи міністерства, адже раніше для нього було характерним отримати доручення від Прем’єра, Президента або когось іншого з топ-чиновників почати реформу, і лише після цього починалася робота. Зараз же впроваджуються нові підходи до планування роботи, коли бажання щось змінювати з’являється знизу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Сам Моніторинговий звіт Мін’юсту стосується того, як впроваджується та застосовується законодавство у тій чи іншій сфері, і внаслідок такого аналізу можна буде побачити, де чинне законодавство недопрацьовує. «Це перший приклад такої величезної роботи. Буду відвертим: я його сам ще не дочитав, але мої колеги його доопрацювали до кінця і будуть його презентувати», — зізнався пан Малюська.
На тому, що законодавство не є і навряд чи колись буде ідеальним, наголосила голова Верховного Суду Валентина Данішевська. За її словами, наразі головне — вжити всіх заходів для того, щоб законодавство розвивалося системно, щоб суд підтримував законодавця у розумінні і тлумаченні закону, а законодавець вчасно реагував на сигнали судової системи, коли неможливо дійти до єдиної судової практики. «Ця системність у підходах до написання законопроектів, внесення змін до діючого законодавства, безумовно, нами вітається, і це нас надихає», — прокоментувала вона.
Також пані Данішевська зазначила, що єдиною метою закону має бути встановлення регулювання, тобто зміна правил поведінки. «Небажано приймати закони для того, щоб вони були більш читабельними, зрозумілішими. Адже чим більше ми намагаємося зробити зрозумілим закон, тим менш зрозумілим він стає. Для того, щоб закон ніс у собі намір регулювати суспільні відносини, не можна просто спланувати прийняття такого закону або внесення змін до якогось закону. Ми завжди повинні говорити про те, яке регулювання вважаємо недосконалим, і в літери, речення — ми будемо говорити про тих людей, бізнес-структури, інвесторів, на яких буде розповсюджуватися дія цього закону, і про те, чи вирішить цей НПА їх проблеми», — сказала вона голова ВС.
За її словами, багато дискусій точиться навкруги скасування Господарського кодексу, було чимало спроб це зробити. Але ми маємо розуміти, що скасування ГК не може бути самоціллю. Ми повинні дати відповідь, яке регулювання хочемо покращити, як від скасування ГК покращаться можливості ведення комерції в Україні. «Якщо закон написаний не зовсім чітко, але судова практика склалася так, що він працює нормально, це означає, що закон змінювати не потрібно. Така потреба виникає тоді, коли судова практика пішла не таким шляхом, як це мав на увазі законодавець», — підкреслила пані Данішевська.
Перший заступник голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук звернув увагу на те, що станом на сьогодні кількість чинних НПА в Україні перевалила з 1 млн. «Хочу, щоб ми всі усвідомили, в якому вселенському хаосі ми проживаємо. Ми повинні зрозуміти одну річ: тільки якісь законодавства й інших НПА є запобіжником №1 від того, що вони будуть неправильно застосовуватися чи хтось буде ними зловживати. Друге: я проаналізував усю діяльність ВРУ, починаючи з І по ІХ скликання. 90% проєктів НПА, які проходять через ВРУ — це зміни і доповнення до чинних НПА, що в цивілізованому суспільстві є абсолютно ненормальним. Тобто ми не продукуємо нові моделі і концепції відносин, а займаємося умовним покращенням. Чи призводить воно до покращення, невідомо», — зазначив пан Стефанчук.
Тож він дійшов парадоксального висновку, що законодавство — це єдина сфера, де кількість ніколи не переходить у якість. Навпаки, чим більша кількість, тим гірша якість. Тому завдання, яке ставлять перед собою парламент та інші суб’єкти правотворення, має бути одне — змінити концептуальний підхід до правотворчої діяльності. «Інакше ми і далі будемо продукувати величезну кількість взаємосуперечливих, дублюючих НПА, які створюють конкуренцію і прогалини в законодавстві і не забезпечують основного — його якості», — сказав він.
Першим у рамках Моніторингового звіту було презентовано блок «Судоустрій та судочинство». Учасники заходу обговорили 11 проблем у цій сфері, визначених на основі аналізу ефективності прийнятих нормативно-правових актів:
- необхідність удосконалення окремих положень процесуального законодавства в частині електронних доказів та доказування;
- удосконалення окремих положень процесуального законодавства в частині інституту спрощеного судового провадження;
- колізійні норми та розбіжності в Законі України «Про судовий збір» та інших нормативно-правових актах;
- неоднозначне трактування переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору;
- відсутність чітких та однозначних правил розмежування юрисдикцій;
- відсутність чітких та однозначних критеріїв процесуальних фільтрів для касаційного оскарження;
- неврегульованість питання переходу на попередню стадію розгляду справи;
- відсутність критеріїв віднесення позову до завідомо безпідставних чи такихх, що мають очевидно штучний характер;
- проблема порядку перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами;
- недосконале правове регулювання інституту врегулювання спору за участю судді;
- проблемні питання правового регулювання процедури примирення у межах судового процесу.
Також було презентовано Моніторинговий звіт по блоку «Кримінальна юстиція». У цій сфері було визначено 7 проблемних питань, які потребують вирішення:
- зловживання процесуальними правами в межах кримінального провадження;
- письмове провадження в межах кримінального судочинства як основна процесуальна форма вирішення окремих питань;
- необхідність запровадження додаткових касаційних кримінальних фільтрів та оптимізації окремих повноважень суду касаційної інстанції;
- надмірний обсяг навантаження слідчих суддів;
- неефективність передбачених чинним законодавством способів захисту прав скаржника на етапі досудового розслідування;
- недостатній обсяг процесуальних прав потерпілого;
- необхідність вдосконалення правового регулювання угоди про примирення як елементу відновного правосуддя.
Загалом презентація Моніторингового звіту відбуватиметься протягом тижня, з 22 до 26 лютого.