12 грудня о 10:00 Велика палата Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі усного провадження розпочне розгляд справи за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положень ст. 7, ч. 7 ст. 20, пунктів 12, 15, 16 ч. 1 ст. 92, частин 1-5 ст. 118, ч. 2 ст. 133, частин 1-4 ст. 140, частин 2, 4 ст. 141 Конституції України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Постанова ККС ВС щодо вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні".
Про це повідомляє Відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.
Суть питання
Так, згідно зі ст. 7 Основного Закону України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. У ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики (п. 12); засади місцевого самоврядування (п. 15); статус столиці України; спеціальний статус інших міст (п. 16).
У ст. 118 Основного Закону України зазначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації (частина перша); особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (ч. 2); склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій (частина третя); голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України (ч. 4); голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і КМУ, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня (ч. 5).
За ст. 140 Основного Закону України місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1); особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (ч. 2); місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (ч. 3); органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради (ч. 4).
Ткож, відповідно до ст. 141 Конституції України, територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях; строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п’ять років (частина друга); статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом (ч. 4).
Як зазначається, автори клопотання просять КСУ дати офіційне тлумачення вказаних положень Основного Закону України в контексті таких питань:
- чи може Київська міська рада утворювати відділи, управління та інші виконавчі органи не в структурі Київської міської державної адміністрації;
- чи може бути звільнена Президентом України з посади голови Київської міської державної адміністрації особа, обрана Київським міським головою за умови, якщо повноваження особи, обраної Київським міським головою, не припинені в установленому законодавством порядку;
- чи може бути призначена Президентом України на посаду голови Київської міської державної адміністрації особа, не обрана Київським міським головою за умови, якщо повноваження особи, обраної Київським міським головою, не припинені в установленому законодавством порядку.
Читайте також: "ВС висловився щодо обов’язку зберігати лікарську таємницю".
Як стверджує суб’єкт права на конституційне подання, необхідність в офіційному тлумаченні положень ст. 7, ч. 7 ст. 20, пунктів 12, 15, 16 ч. 1 ст. 92, частин 1-5 ст. 118, ч. 2 ст. 133, частин 1-4 ст. 140, частин 2, 4 ст. 141 Конституції України зумовлена "неможливістю вирішення порушених у конституційному поданні питань існуючими способами усунення правових колізій, а також існуванням різних правових точок зору на їх вирішення".