У межах справи про неплатоспроможність фізичної особи приватний виконавець звернувся як конкурсний кредитор до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог на суму основної винагороди приватного виконавця.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ВП ВС визначила умови відповідальності за шкоду, завдану внаслідок ДТП"
Ухвалою Господарського суду Одеської області, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, в задоволені заяви приватного виконавця відмовлено з мотивів відсутності доказів фактичного виконання виконавчих документів, на підставі яких приватний виконавець нарахував собі заявлену суму основної винагороди.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду ухвалені у справі судові рішення залишив без змін, зробивши такий висновок.
Грошове зобов’язання боржника як особи, неспроможної виконати свої грошові зобов’язання (ст. 1 КУзПБ) зі сплати основної винагороди приватного виконавця, пов’язане з фактичним стягненням приватним виконавцем із боржника суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, і виникає в разі, якщо після фактичного стягнення цієї суми з боржника в нього не залишилося коштів на сплату основної винагороди приватного виконавця.
Тож КГС ВС підтримав раніше викладений у постанові від 2 червня 2021 року у справі № 910/11384/20 правовий висновок: оскільки норми Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-ІІІ «Про виконавче провадження» зумовлюють виплату основної винагороди приватного виконавця задоволенням вимог стягувача, право вимоги приватного виконавця на виплату основної винагороди виникає в момент фактичного виконання виконавчого документа, одночасно з яким у боржника виникає і відповідне грошове зобов’язання в розумінні ст. 1 КУзПБ.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 7 липня 2022 року у справі № 916/1456/21 можна ознайомитися за посиланням.