Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен зі спадкоємців має право на виділ його частки в натурі, повідомили в Мін'юсті.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Мін'юст: майже 6 мільярдів гривень стягнуто державними виконавцями у 2025 році".
Як зазначається, при розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності (п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (далі – Постанова)).
Так, спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом (стаття 1267 Кодексу).
Також спадкоємці можуть укласти нотаріально посвідчений договір про поділ спадкового майна, який повинен укладатися до видачі свідоцтва про право на спадщину. У міністерстві вказали, що спадкоємці визначають конкретне майно, яке може відповідати їхнім часткам у спадщині. Після підписання правочину нотаріус видає спадкоємцям свідоцтво про право на спадщину, з урахуванням домовленостей між ними.
Хто має переважне право на виділ йому спадкового майна в натурі
Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом зі спадкодавцем однією сім’єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спадщині, яка їм належить (ч. 1 статті 1279 Кодексу).
Згідно зі статтею 3 Сімейного кодексу України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Якщо спадкоємці не дійшли згоди, вони можуть розв'язати питання у судовому порядку.
"У разі виникнення спору між спадкоємцями щодо виділу їм у натурі предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку (частина перша статті 1279 ЦКУ) суд повинен враховувати використання цього майна одним зі спадкоємців, тривалість такого користування, призначення цих предметів, інші обставини, які мають істотне значення (Постанова). Спадкоємці, які разом зі спадкодавцем були співвласниками майна, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення (ч. 2 статті 1279 Кодексу)", – вказали в Мін'юсті.
Такий виділ може бути здійснений спадкоємцями за взаємною згодою, шляхом укладення договору або (у разі наявності спору) в судовому порядку. Якщо ж неможливо виділити частку спадкоємця у натурі, то спадкове майно передається одному зі спадкоємців, а іншим – відповідна грошова компенсація.
Як зазначається, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Перерозподіл спадщини
У міністерстві також додали, що якщо після спливу строку для прийняття спадщини й після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
Якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади й збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі його продажу спадкоємець має право на грошову компенсацію (стаття 1280 Кодексу).
У Мін'юсті наголосили, що відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише впродовж строку для прийняття спадщини. Після закінчення цього строку частка у спадщині не може бути збільшена з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців.