Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив із того, що при автоматизованому розподілі для розгляду цієї заяви визначено колегію суддів у складі, відмінному від складу, який розглядав справу та за результатами апеляційного перегляду прийняв постанову.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Огляд практики КЦС за травень 2020 року".
Про це повідомляє прес-служба Верховного Суду.
Як зазначається, утворити той самий склад суду, який ухвалював рішення у справі, було неможливо з підстав відсутності у штаті суду (на час надходження до суду заяви про ухвалення додаткового рішення) судді, яка головувала під час розгляду цієї справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погодився з таким висновком.
"Додаткове рішення може бути ухвалене у випадках і за умов, передбачених ст. 270 ЦПК України. Згідно із ч. 3 цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі впродовж десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ст. 270 ЦПК України не встановлює беззаперечного обов’язку ухвалення додаткового рішення виключно в такому самому складі суду (суддів), що ухвалив рішення, оскільки законодавець використовує формулу "суд, що ухвалив рішення", що означає суд як інституцію, а не конкретних суддів.
Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог ч. 1 ст. 264 ЦПК України.
Процесуальна можливість ухвалення судом додаткового рішення у складі, відмінному від складу суддів, що ухвалив рішення у справі, забезпечена, зокрема, приписами п. 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 р. №25, що дозволяє автоматизований розподіл заяви про ухвалення додаткового рішення у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача).
Крім того, ч. 3 ст. 270 ЦПК України встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення", - вказали у ВС.
Таким чином, цивільний процесуальний закон не забороняє визначеним при автоматичному розподілі суддям знайомитися з матеріалами справи, у тому числі з дослідженими при судовому розгляді доказами, прослуховувати записи технічної фіксації судового процесу, уточнювати певні питання в учасників справи, яких у разі необхідності суд може викликати в судове засідання (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).
Крім цього, у ВС зазначили, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 16 грудня 1992 р. "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
Читайте також: "ЄСПЛ визначив ціну помилкового убивства під час спецоперації правоохоронців".
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Із постановою ВС від 24 червня 2020 р. у справі №759/9300/13-ц (провадження №61-35409св18) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.