Виведення з обігу виробів, які є небезпечними для дітей, та застосування до суб’єкта господарювання за введення в обіг небезпечної нехарчової продукції штрафних санкцій спрямоване на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства, які полягають у створенні безпечних умов для фізичного розвитку дітей, захисту їх здоров’я від негативного впливу небезпечної нехарчової продукції, та вимогами захисту економічних інтересів окремої особи, зокрема, гарантованого ч. 1 ст. 42 Конституції України права на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Огляд практики ЄСПЛ: 5 справ проти України".
Про це зазначила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі ВС, розглянувши адміністративну справу за позовом ТОВ до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішень та постанови, повідомляє прес-служба ВС.
Так, суть спору полягає в тому, що відповідач вжив обмежувальних (корегувальних) заходів і застосував штрафні санкції до суб’єкта господарської діяльності за введення в обіг небезпечної нехарчової продукції, а саме дитячого одягу. Товариство просило визнати протиправними та скасувати вказані рішення з посиланням на недотримання справедливого балансу між прийнятим рішенням (вжитими заходами) та суспільною небезпекою від допущеного порушення.
Суд врахував, що, відповідно до ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції", виробники зобов’язані вводити в обіг лише безпечну продукцію; продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством. Згідно з положеннями ст. 15 ГК України, у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.
Так, пункти 2 і 3 Технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів, затвердженого постановою КМУ від 14 січня 2009 р. №13, який розроблений на підставі Директиви Європейського Парламенту і Ради ЄС 96/74/ЄС від 16 грудня 1996 р., передбачено, що дія цього Регламенту поширюється на всі види текстильних волокон, інформацію, яка наноситься під час маркування текстильних виробів, і супровідну документацію на такі вироби на різних стадіях їх виготовлення та введення в обіг; вимоги цього Регламенту є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, сфера діяльності яких поширюється на текстильні волокна і вироби на різних стадіях їх виготовлення та введення в обіг на території України.
У результаты ВС погодився з висновком суду апеляційної інстанції, який скасував рішення суду першої інстанції та залишив позов без задоволення, про те, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, приймаючи оскаржувані постанову про накладення штрафних санкцій та рішення про вжиття обмежувальних заходів стосовно ТОВ, діяло в межах своїх повноважень і на підставі чинного законодавства України, а зазначені рішення та постанова були винесені обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи та прийнято у спосіб, що відповідає чинному законодавству України.
У цій справі Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої введення в обіг дитячого одягу, виготовленого з використанням неорганічних хімічних волокон, без дотримання встановлених державних стандартів або технічних умов, які можуть бути джерелом негативної дії цілого комплексу хімічних речовин різних за класом небезпечності та впливом на організм дитини, становить ризики для споживачів (користувачів), несумісні із загальною вимогою щодо безпечності продукції.
З постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 р. у справі №815/1729/16 (адміністративне провадження №К/9901/14314/18) можна ознайомитися за посиланням.