Другий сенат Конституційного Суду України на пленарному засіданні 22 листопада 2023 року ухвалив рішення у справі за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі – Кодекс). Про це повідомила пресслужба КСУ.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Верховний Суд підтвердив безпідставність вимоги акціонера ПАТ "ЗЛАТОБАНК" до НБУ про відшкодування шкоди".
Згідно з пунктами 1, 5 ч. 6 ст. 19 Кодексу для цілей Кодексу малозначними справами є:
"1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
<…>
5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб".
За п. 2 ч. 3 ст. 389 Кодексу не підлягають касаційному оскарженню:
"2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково".
Як зазначається, суб’єкти права на конституційну скаргу порушили перед Судом питання щодо конституційності інституту малозначної справи, внормованого оспорюваними приписами Кодексу.
Досліджуючи правомірність мети запровадження у Кодексі категорії малозначних справ, Суд виходив із того, що визнання справи малозначною та як наслідок її розгляд, за загальним правилом у порядку спрощеного позовного провадження є передумовою додержання розумних строків розгляду справи судом – однієї з основних засад судочинства, визначених Конституцією України (п. 7 ч. 2 ст. 129).
"Суд зважає на те, що скорочений строк розгляду судом малозначних справ та інші процесуальні особливості розвʼязання малозначних спорів мають наслідком зниження судових витрат для особи, яка реалізує своє конституційне право на судовий захист, що у цілому полегшує доступ до правосуддя та саму можливість реалізації права, гарантованого приписами ст. 55 Конституції України. Крім того, Суд зазначає, що приписи ч. 6 ст. 19 Кодексу, які визначають види малозначних справ, є узгодженими із застосовними в країнах ЄС приписами Європейської процедури розвʼязання дрібних позовів у країнах ЄС від 11 липня 2007 року № 861/2007 зі змінами (The European Small Claims Procedure), затвердженої Європейським Парламентом і Радою Європейського Союзу", – йдеться в повідомленні.
Ураховуючи сукупність наведених міркувань Суд виснував, що пункти 1, 5 ч. 6 ст. 19 Кодексу не суперечать ч. 1 ст. 55, ч. 2 ст. 129 Конституції України.
Водночас пункти 1, 5 ч. 6 ст. 19 Кодексу були досліджені Судом на предмет їх домірності та відсутності в них дискримінаційного змісту з огляду на визначені у них розміри ціни позову. Суд вважає, що держава, реалізуючи свій розсуд щодо встановлення в процесуальному законі розміру ціни позову як критерію для віднесення справи до категорії малозначних, має обовʼязок додержуватись конституційних принципів та зважати на потребу існування правомірної мети використання такого юридичного засобу віднесення цивільних справ до категорії малозначних як ціна позову та домірність цього юридичного засобу. Проте, на думку КСУ, визначені в ч. 6 ст. 19 Кодексу розміри ціни позову як критерій віднесення справи до категорії малозначних у сумі 268 400 грн (п. 1) та 671 000 грн (п. 5) є не лише значними, а й перевищують установлені у законі розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб та мінімальної заробітної плати та не відповідають розумінню справи та спору в ній як малозначного.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункти 1, 5 ч. 6 ст. 19 Кодексу в зазначеному аспекті суперечать ч. 1 ст. 8 та ч. 2 ст. 24 Конституції України.
Так, Суд України, зважаючи на визначений в Основному Законі України стратегічний курс на набуття повноправного членства України в ЄС, наголосив на обов’язковості забезпечення Україною високого рівня захисту прав споживачів у спосіб створення та функціонування механізму здійснення та захисту прав споживачів.
Оцінюючи п. 5 ч. 6 ст. 19 Кодексу, Суд визнав наявність у ВРУ повноважень з ухвалення законів, які змінюють регулювання процесуальних відносин за участю споживачів. Проте законотворча діяльність ВРУ з внесення таких змін та зміст відповідних законів мають відповідати конституційним вимогам, зокрема вимозі юридичної визначеності в аспекті передбаченості, вмотивованості, та послідовності законодавчого регулювання суспільних правовідносин.
З огляду на наведене, Суд вважає, що п. 5 ч. 6 ст. 19 Кодексу за яким до категорії малозначних справ віднесено справи про захист прав споживачів ціна позову у яких не перевищує двохсот п’ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не відповідає вимозі юридичної визначеності та є неузгодженим з конституційними приписами та міжнародними зобовʼязаннями України щодо забезпечення високого рівня захисту прав споживачів.
Розв’язуючи питання щодо конституційності п. 2 ч. 3 ст. 389 Кодексу, Суд виходив із того, що цей припис Кодексу встановлює один із "фільтрів" для касаційного перегляду судових рішень – визнання справи малозначною, та має правомірну мету – додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Суд виходив із того, що додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) є надважливим для забезпечення поваги до суду, його рішень та дієвості всієї системи правосуддя в державі, керованій правовладдям.
Конституційний Суд України вважає, що чинне врегулювання у Кодексі процесуальних відносин з касаційного перегляду у цивільних справах судових рішень узгіднено з приписом п. 8 ч. 2 ст. 129 Основного Закону України та відповідає ролі ВС не лише як суду касаційної інстанції у цивільних справах, а і як найвищого суду в системі судоустрою України (ч. 3 ст. 125 Конституції України). Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків судових рішень, а не задля нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розвʼязанні цивільних спорів.
Отже, Суд визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), п. 2 ч. 3 ст. 389 Цивільного процесуального кодексу України. Водночас пункти 1, 5 ч. 6 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України Суд визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Крім цього, пункти 1, 5 ч. 6 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення КСУ цього Рішення.