Підбурювання поліцією до вчинення злочину відбувається тоді, коли правоохоронці (в тому числі, залучені ними довірені особи) не обмежуються розслідуванням злочинної діяльності, але здійснюють на суб’єкта такий вплив, що спонукає його до скоєння правопорушення, яке в іншому випадку не було б вчинено.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "Антисемітські висловлювання порушили Конвенцію, але не були варті матеріальної компенсації, - ЄСПЛ"
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Акбай та інші проти Німеччини» (заява № 40495/15 та 2 інші) дослідив критерії провокації злочину, повідомляє інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
У Страсбурзі нагадали, що шляхом провокації правоохоронці забезпечують собі можливість зафіксувати правопорушення, тобто отримати докази та розпочати переслідування. А от обґрунтування заборони провокації полягає в тому, що завданням поліції є запобігання та розслідування злочинів, а не підбурювання до їх учинення.
Для того, щоб відрізнити підбурювання чи провокацію поліцією до злочину від використання законних прихованих прийомів під час кримінального розслідування, Суд розробив наступні критерії.
Вирішуючи, чи було розслідування «пасивним» (тобто не спонукало до вчинення злочину), необхідно вивчить причини, що лежать в основі негласної операції та поведінки працівників органів, що її проводять. Тут слід покладатися на те, чи існували об’єктивні підозри в тому, що особа була причетна до злочинної діяльності або була схильна до вчинення кримінального правопорушення. Йдеться про наявність судимості чи кримінальних проваджень у минулому, чи могла вона брати участь у вчиненні злочинів до того, як у процес утрутилася поліція. Так, у справі про торгівлю наркотиками про злочинну діяльність чи умисел може свідчити обізнаність людини з цінами на наркотики, можливість отримання наркотиків за короткий термін та грошову вигоду.
Проводячи межу між законним розслідуванням поліцією та підбурюванням до вчинення правопорушення, додатково вивчається питання про те, чи чинився на особу вплив для вчинення правопорушення. У справах у сфері обігу наркотичних засобів враховуються прояв ініціативи у контакті із особою, поновлення пропозиції, незважаючи на його первинну відмову, наполегливі спонукання, підвищення ціни на наркотик за межі середньої або апелювання до співчуття через симптоми абстиненції.
Особа може бути спровокована і в тому випадку, коли до негласних дій залучаються негласні помічники, які стають співучасниками і спонукають до вчинення злочину. За таких обставин також має місце підбурювання, яке не є правомірною негласною дією.
Застосовуючи вищезазначені критерії, суди мають покладати тягар доказування на правоохоронні органи. Саме сторона обвинувачення повинна довести, що підбурювання не було, а твердження обвинуваченого про провокацію є малоймовірними.
З повним текстом рішення ЄСПЛ у справі «Акбай та інші проти Німеччини» (заява № 40495/15 та 2 інші) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова, доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С.Дем’янчука Олени Дроздової та студентки Факультету адвокатури НЮУ імені Ярослава Мудрого Галини Єфімової можна ознайомитися за посиланням.