Насправді відчуття, що увесь світ рухається вперед, а хтось стоїть на місці в професійному плані, є доволі відносним. Іноді це може бути радше внутрішнє обмеження, яке ми самі для себе встановлюємо на підсвідомому рівні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Ні для кого не секрет, що юридична професія дуже багатогранна, а проєкти, з якими мають справу юристи, нерідко можна вважати захоплюючими та нетривіальними. Розумію, що вважати так можуть не всі, тому зроблю застереження, що і без рутини у сфері юриспруденції не обійтися.
У сучасному світі, а тим більше у онлайн реаліях у будь-якого професіонала є можливість виходити за рамки своєї професії й досягати нових вершин, іноді навіть не виходячи з дому. Головне, щоб було бажання. І, звичайно, час, який дійсно є обмеженим ресурсом. Тому хотіла поділитися деякими лайфхаками, які свого часу суттєво вплинули на мої підходи як у повсякденному житті, так і на професійному терені.
Приділіть увагу такому мистецтву, як есенціалізм. Думаю, ви нерідко чули висловлювання, що вершина ідеальності - у простоті. Ось і суть цього підходу полягає в тому, що треба прибрати з життя усе неважливе. Звучить просто, чи не так? Але на практиці так важко буває відмовитися від якихось звичних справ, які, так би мовити, історично залишаються у сфері вашої компетенції або відповідальності. Тут можуть допомоги прості правила та дисципліна, що є, до речі, абсолютно природньою характеристикою для більшості людей (якщо бути точнішим, для більшості юристів):
- Навчіться говорити елегантне «ні» тому, що не є важливим, та почніть вкладати час та енергію (тобто той ресурс, що у вас вивільниться) у справи, що сприятимуть досягненню максимальної ефективності. Справа в тому, що у ряді випадків нам набагато легше і швидше погодитися з пропозицією чи проханням, ніж виважено відмовити, у т.ч. через незручну паузу, що може зависнути на якусь хвилину в повітрі між співрозмовниками.
Погоджуючись на щось, що не знаходиться в зоні нашого інтересу чи відповідальності, ми самостійно обмежуємо свій потенціал та часовий ресурс на реалізацію більш цікавих та значущих для нас проектів. Тверде «ні» - це таке собі правило, яке дає можливість окреслити ваші кордони, але в розумінні не обмежень, а, навпаки, додаткових можливостей.
- Робіть менше, але з розумом. Це зробить вас диригентом акцентів професійного і особистого життя. Філософія есенціалізму відштовхується від того, що практично усе не має великої цінності. Розумію, визнати, що в нашому арсеналі є неважливі чи не дуже важливі справи, доволі складно, але з мільйону важливих завдань, скоріш за все, не більше сотні (а то й з десяток) будуть мати реальний ефект на результат роботи. Фокусуючись на ключових пріоритетах, можна робити більше, при цьому не витрачаючи зайвих зусиль на мікроменеджмент та тотальний контроль. Більше того, коли в команді усі на своєму місце, це буде зайвою та деструктивною поведінкою з боку лідера.
- Вміння робити вибір. Дійсно, здатність зробити правильний вибір, хоча це й можна вважати суб’єктивним підходом, дає можливість спрямувати свої зусилля у той бік, де можна отримати великі результати. Звичайно, доведеться пожертвувати альтернативою (так би мовити, «втратити» якусь можливість), але без цього ніяк.
Чудовою ілюстрацією на користь доцільності робити вибір слугує принцип 80/20, представлений італійським економістом Вільфредом Парето ще у далекому 1897 р. Нагадаю, це правило говорить про певний дисбаланс, який, до речі, присутній у всіх сферах нашого життя, оскільки незначна частина зусиль та часу відповідає за суттєву долю досягнень.
- Дорога до великого тріумфу завжди складається з невеликих успіхів і поразок. У ритмі нашого сьогодення ми часто нехтуємо таким нескладним ритуалом, як порадіти кожній невеликій перемозі. І навіть якщо на перший погляд може здатися, що в цьому немає особливого сенсу, насправді це гарна додаткова емоційна мотивація для членів команди, котрі будуть отримувати задоволення у т.ч. від процесу на шляху до амбітного результату.
Свого часу на мене дуже круте враження справили книги Essentialism: the disciplined pursuit of less Greg McKeown та The 80/20 Principle: The Secret of Achieving More with Less Richard Koch. Коли у вас буде час на важливі та корисні речі для душі, дуже раджу спробувати зробити перші нескладні кроки на цьому шляху до простоти.
І наостанок. Спробуйте працювати на перспективу розширення свого горизонту мислення. Це якраз у контексті того, коли здається, що максимум на тернистому шляху юридичної професії (або будь-якої іншої професії) було досягнуто.
Зараз поясню, що мається на увазі. У концепції реквізитних організацій, що була представлена канадським вченим Елліотом Джексом, ієрархія управлінських рівнів складається з 7 сходинок. Відрізняються вони як характером роботи, так і часовими горизонтами завдань. Наприклад, люди, котрі займають позиції найвищої ланки (СЕО транснаціональних компаній), є візіонерами своїх бізнесів, розумовий потенціал яких дозволяє формулювати бачення розвитку на 20–50 років. На жаль, прогноз неоптимістичний: перехід на кожну наступну сходинку більш довгострокового мислення може тривати від 12 до 25 років.
Читайте також: «Ukrainian Women in Law 2020».
Але цікаво те, що, тренуючи свій мозок різними складними завданнями, з якими часто доводиться мати справу юристам та що потребують постійного співставлення різних фактів та моделювання альтернативних сценаріїв, ми інвестуємо у наше здоров’я. Адже наш мозок нейропластичний і завжди готовий до нових челенджів. Тому навіть в умовах невизначеності, в яких ми з вами живемо, «політ нормальний», і завжди є куди рухатися!