При митному оформленні товарів митна вартість є ключовою категорією, від якої безпосередньо залежить розрахунок митних платежів і зборів. Від повноти і своєчасності сплати цих платежів, з одного боку, залежить наповнення державного бюджету, а з іншого — собівартість імпортованих товарів і сировини для підприємств.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З огляду на це митні органи приділяють особливу увагу документальному підтвердженню митної вартості. У більшості випадків вони затверджують рішення про коригування заявленої митної вартості. Проте бізнес активно оскаржує такі рішення — і судова практика свідчить, що значна частина цих рішень визнається судами протиправною.
На що звернути увагу при оскарженні рішень митних органів
Декларант при митному оформленні товару зобов’язаний надати документи за певним переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Зокрема, до документів, що підтверджують митну вартість товарів, належать: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, банківські платіжні документи чи інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оцінюваного товару та які підтверджують вартість товару і містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У разі, якщо підприємство стикнулося з коригуванням митної вартості, для оцінки перспектив і шляхів оскарження такого рішення необхідно звертати увагу на такі деталі.
- Дотримання вимог митного законодавства
Чи дотримано декларантом вимоги ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України щодо надання точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі №820/3231/16, яка враховується судами при ухваленні рішень за такими категоріями справ, обов’язок доведення митної ціни товару лежить на підприємстві, яке подало документи для митного оформлення. Тобто перевірка, чи подані всі належні документи, які підтверджують митну вартість товару, чи містять вони розбіжності, має важливе значення для прогнозування перспектив подальшого оскарження.
- Наявність додаткових запитів при митному оформленні
Необхідно звернути увагу, чи вимагалися митним органом від декларанта будь-які інші документи при митному оформленні. Як обґрунтовувалися такі запити. Чи надано декларантом відповідь на такий запит.
Митний орган уповноважений запросити додаткові документи та інформацію в декларанта з метою підтвердження достовірності наданих у декларації відомостей, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Однак митний орган зобов’язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.
Також при судовому оскарженні суд звертає увагу на наявність відповіді декларанта та надання додаткових документів для усунення розбіжностей у разі їх наявності. Відсутність відповіді на такий запит може негативно вплинути на перспективи судового оскарження.
- Обґрунтованість рішення митного органу
Суди враховують, чи вказав митний орган у своєму рішенні на конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, чи причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів або документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, як зазначено в правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2021 року у справі №815/3976/16.
Також суди звертають увагу на наявність пояснень у рішенні митного органу щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо відповідно до постанови Верховного Суду від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
У більшості випадків судова практика щодо оскарження рішень митних органів є позитивною. Проведення попереднього аналізу наведених обставин дає змогу точніше оцінити перспективи такого оскарження.
Відповідно до гл. 4 Митного кодексу України також передбачено оскарження в досудовому порядку шляхом подачі скарги до митного органу вищого рівня.
Адміністративне оскарження має практичний сенс лише у разі виявлення істотних процесуальних порушень з боку митного органу. В інших випадках воно здебільшого формальне й зрідка приводить до скасування або зміни оскаржуваного рішення.
За результатами практики судового оскарження рішень митних органів можна навести приклади успішного захисту заявленої митної вартості та повернення надміру сплачених митних платежів.
Практика судового оскарження рішень митних органів
Рішення митного органу оскаржено в судовому порядку та зазначено, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей, а також що оскаржуване рішення відповідача не містить передбачених ст. 55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Наголошено, що обставини, на які вказує митний орган в оскаржуваному рішенні, не спростовують митної вартості, яка була зазначена у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості.
За результатом розгляду судом встановлено, що при митному оформленні товару декларант надав наявні документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України.
Судом відхилено посилання митного органу як на підставу для коригування митної вартості порушення порядку оплати за договором, оскільки порядок оплати аж ніяк не впливає на числові значення митної вартості товару.
Також суд не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що прайс-лист містить інформацію про товари, які за описом відрізняються від опису товарів, наведеного у інвойсі, оскільки прайс-лист виробника товару не є документом, обов’язковість надання якого передбачено ч. 3 ст. 53 МК України.
За результатом судового оскарження відхилено висновок митного органу про неможливість перевірки, за яку саме партію товару здійснено оплату, та зазначено судом, що декларантом разом із митною декларацією подано банківські платіжні інструкції, із яких видається можливим встановити загальну вартість поставки. Судом підтверджено, що у вказаних платіжних інструкціях наявне посилання на номер контракту, внаслідок чого такі платіжні інструкції можливо ідентифікувати до певної поставки.
За результатом оскарження судом встановлено, що декларантом для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Однак оскаржуване рішення не містить жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань, а тому позовні вимоги задоволено.
Висновки
Системний підхід до контролю митної вартості, що фактично зводиться до сумніву в деклараціях імпортерів за замовчуванням, призводить до порушення принципу правової визначеності та створює значні бар’єри для ЗЕД.
Для бізнесу критично важливо:
- підтверджувати документально кожен етап формування митної вартості;
- бути готовим до обґрунтування основного методу за ціною договору ще на етапі митного оформлення;
- активно використовувати судовий захист у разі оскарження рішень ДМС.