З середини 2020 року питання визначення кінцевого бенефіціарного власника знову стало актуальним для українських компаній. Нову хвилю запустив Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі – Закон), який покладає обов'язок на юридичних осіб-резидентів України подавати та оновлювати інформацію про свого кінцевого бенефіціарного власника. Оскільки така вимога стосується усіх без виключення юридичних осіб-резидентів, пропонуємо розібратися з основними питаннями на цю тему, а саме – хто є бенефіціарним власником, які його особливості, чи є різниця між бенефіціаром та власником компанії та які існують вимоги до розкриття інформації.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Хто такий «кінцевий бенефіціарний власник»?
У правовій площині під терміном «кінцевий бенефіціарний власник» розуміють фізичну особу, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність компанії, а саме:
1) володіє часткою у розмірі не менше 25 % статутного капіталу компанії самостійно або через своїх пов'язаних осіб (фізичних або юридичних), або
2) здійснює фактичний контроль незалежно від формального володіння. Наприклад, може:
- розпоряджатися активами;
- отримувати дивіденди;
- здійснювати вирішальний вплив на формування складу та/або результати голосування органів управління;
- здійснювати або блокувати операції за банківським рахунком компанії;
- здійснювати вплив на вчинення правочинів, що визначають основні умови господарської діяльності компанії;
- приймати обов’язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність компанії.
При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка лише формально володіє 25% і більше статутного капіталу, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права. Іншими словами, особа, що зазначена як власник компанії, але від свого імені управляє корпоративними правами в інтересах іншої особи, не є кінцевим бенефіціарним власником. Тому основна відмінність між власником та кінцевим бенефіціарним власником полягає у наявності дійсного права вчиняти вплив на діяльність компанії та отримувати дивіденди.
Варто наголосити, що якщо структура власності побудована з використанням іноземних компаній, наприклад, через ланцюг «фізична особа – іноземна компанія – українська компанія», визнання такої фізичної особи бенефіціарним власником призводить також до визнання її контролюючою особою іноземної компанії в розумінні Закону 466. Це, в свою чергу, покладає обов’язок інформувати податкові органи про існування іноземної компанії, подавати звіт про контрольовані іноземні компанії разом з фінансовою звітністю та щорічно звітувати про доходи контрольованої іноземної компанії і платити з них податки в Україні. Такі правила почнуть діяти з 2022 року.
Скоріше за все, про наявність або відсутність формального володіння або здійснення фактичного контролю стане відомо українським податковим органам після запуску автоматичного обміну податковою інформацією за стандартом CRS (Common Reporting Standart). Так, якщо банк володіє інформацією про кінцевого бенефіціара, то інформація про наявні рахунки передаватиметься в податковий орган країни резедентності кінцевого бенефіціара. Таким чином податковий орган країни кінцевого бенефіціара буде повідомлений не лише про наявність рахунку, але й про існування у бенефіціара підконтрольної юридичної особи. Для України обмін такою інформацією планується запустити з 2022 року.
Які строки розкриття інформації про кінцевих бенефіціарних власників?
Як вже було зазначено вище, на юридичних осіб-резидентів України покладено обов'язок подавати державному реєстратору інформацію про свого кінцевого бенефіціарного власника та його структуру власності. Протягом 2020 року очікувалось, що Міністерство юстиції затвердить форму та зміст структури власності, що стане стартовою точкою для подання інформації про кінцевих бенефіціарів. Однак, лише у лютому 2021 року було оприлюднено проект наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності» (надалі – Проект наказу), який наразі ще не затверджений Міністерством юстиції України. Тому очікується, що щорічне оновлення інформації про кінцевих бенефіціарів має відбутися вже в 2022 році, а обов’язок розкривати інформацію виникне:
- протягом трьох місяців з дня затвердження форми та змісту структури власності для юридичних осіб, що були зареєстровані до 28 квітня 2020 року (дата набрання чинності Закону);
- щорічно для усіх юридичних осіб протягом 14 днів з дати державної реєстрації. Наприклад, якщо компанія зареєстрована 1 березня 2019 року, вона зобов'язана оновити інформацію до 14 березня 2022 року;
- протягом 30 робочих днів з дня виникнення змін у інформації про кінцевих бенефіціарних власників та структурі власності.
Що включає структура власності?
Як ми розуміємо, можуть виникати ситуації, коли кінцевий бенефіціарний власник відсутній, однак навіть в такому випадку юридичні особи не будуть звільнені від обов’язку розкривати інформацію про структуру власності. Так, якщо раніше компанії могли не розкривати інформацію про структуру своїх бенефіціарів, наприклад, у випадку, коли ніхто з них не володів часткою більше 25% або у разі відсутності «реєстраційної» активності компанії, то наразі нас очікує масове розкриття інформації як щодо структури, так і щодо кінцевих бенефіціарних власників. Відповідно до розробленого Проекту наказу, структура власності являє собою схематичне зображення структури власності компанії, яка відображає усіх осіб, що:
- прямо або опосередковано володіють компанією (вказуються усі учасники юридичної особи та кожної особи у кожному ланцюгу володіння корпоративними правами юридичної особи);
- мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність компанії незалежно від формального володіння.
Також зазначається розмір участі (відсоток корпоративних прав), який належить кожній фізичній та/або юридичній особі, кожному трасту та/або іншому подібному правовому утворенню в іншій юридичній особі.
Щодо кожної фізичної особи розкривається:
- ПІБ, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорту – для громадян України;
- ПІБ англійською мовою та його транслітерація українською мовою, дата народження - для іноземця та особи без громадянства (додатково для іноземців зазначається країна громадянства). Якщо особа у звітному році була податковим резидентом країни, відмінної від країни свого громадянства, або якщо особа є громадянином декількох країн, додатково зазначається країна, податковим резидентом якої була особа у звітному році.
Щодо юридичних осіб розкривається:
- повне найменування та ідентифікаційний код – для резидентів України;
- найменування англійською мовою та його транслітерація українською мовою, країна заснування, місцезнаходження, ідентифікаційний номер (у разі наявності), що нерезидент використовує під час подання податкових декларацій – для нерезидентів України. Додатково подаються документи, що підтверджують належність цим особам корпоративних прав у юридичній особі. Наприклад, залежно від юрисдикції це може бути свідоцтво про юридичний статус (certificate of incumbency), свідоцтво про акціонерів (shareholders certificate), сертифікат акцій (share certificate), витяг з торгового або банківського реєстру.
Щодо кожного кінцевого бенефіціарного власника зазначається опис здійснення вирішального впливу на діяльність юридичної особи. У разі здійснення прямого вирішального впливу зазначається відсоток частки або прав голосу, у разі здійснення непрямого - характер бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу). Наприклад, наявність права розпоряджатися банківськими рахунками або надавати обов’язкові до виконання вказівки. Додатково додаються документи, що підтверджують можливість здійснювати вирішальний вплив (трастова декларація, витяг з реєстру тощо).
Відповідальність
За неподання або порушення строків подання такої інформації встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 17 000,00 грн до 51 000,00 грн, яка покладається на керівника такої юридичної особи.
Додатково звертаємо увагу, що вимоги щодо оновлення інформації про кінцевих бенефіціарів не поширюються на адвокатські об’єднання, торгово-промислові палати, ОСББ, політичні партії, професійні спілки, організації роботодавців тощо.
Аналізуючи динаміку минулих років, можна помітити, що тенденції прозорості та відкритості інформації все більше набирають оберти. Оскільки перше розкриття інформації планується на 2022 рік, радимо не відкладати підготовку документів та інформації про кінцевих бенефіціарних власників у довгий ящик, а вже зараз розпочати аналіз існуючої структури власності та, за необхідністю, структурування компаній.