Боржник перестав платити, кредитор не бачить подальших перспектив мирно розв’язати ситуацію. А отже, йде до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Та ось для того, аби суд погодився з доводами кредитора, слід ретельно підготуватися. Розберемося, як саме.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Короткий лікнеп
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають і боржник, і кредитор.
Провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності.
Підставою для застосування до боржника встановлених КУзПБ процедур та відповідно відкриття провадження у справі є неплатоспроможність боржника.
У ст. 1 КУзПБ визначено, що неплатоспроможність — це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов’язання перед кредитором (заявником) не інакше, як через застосування процедур, передбачених Кодексом з процедур банкрутства.
Отже, законодавець визначив як підставу звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто порушення щодо виконання грошового зобов’язання боржника.
При цьому окремо слід зауважити щодо моменту виникнення вимог (права вимоги) кредитора (ініціюючого кредитора в цьому питанні) до боржника в площині права неспроможності.
Так, слід виходити з того, що боржником є особа, неспроможна виконати свої грошові зобов’язання (тобто грошові обов’язки), строк виконання яких настав. Тобто моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов’язку боржника, а не момент вчинення правочину чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16 серпня 2022 року у справі №910/10741/21).
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство встановлені приписами ст. 34 КУзПБ. Системний аналіз ст.ст. 1,8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:
• наявність грошового зобов’язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;
• відсутність між кредитором та боржником спору про право щодо заявлених вимог;
• до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є:
• перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошове зобов’язання» боржника перед ініціюючим кредитором;
• встановлення наявності/відсутності спору про право;
• встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Стандарти доказування
З огляду на вагомі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб: потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин. Зокрема, суд вивчає правовідносини, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника на підставі поданих доказів. Лише після з’ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність або відсутність спору про право у цих правовідносинах як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2042/20).
Треба враховувати, що саме до заявника кредиторських вимог застосовується підвищений стандарт доказування, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях. Цей стандарт доказування у поєднанні із судовим контролем має унеможливити визнання фіктивної кредиторської заборгованості в процедурах банкрутства.
Сутність цього стандарту у справах про банкрутство полягає, зокрема, у такому:
• перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
• при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
• під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України) само собою не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/14923/20).
Отже, важливим елементом при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі. При цьому заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують кредиторські вимоги.
При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями ст.ст. 74, 76–77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником і кредитором.
Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, наприклад, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов’язань.
Тобто зверненню кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство передує ретельна робота щодо збирання доказової бази на підтвердження дійсності кредиторських вимог у контексті підстав їх виникнення, характеру, розміру та моменту виникнення. Ці дії в сукупності мінімізують ризики відмови кредитору у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.
Також потенційним заявникам треба враховувати імперативну заборону на відкриття провадження у справі про банкрутство щодо окремих категорій суб’єктів господарювання. Ці винятки передбачені у Прикінцевих та перехідних положеннях Кодексу України з процедур банкрутства (наприклад: ДАТ «Чорноморнафтогаз», господарські товариства в оборонно-промисловому комплексі та ін.).