Україна хоче стати членом європейської спільноти. Це навіть зафіксовано у Конституції, хоча у світлі останніх подій щодо тлумачників Основного закону з КСУ ні в чому не можна бути впевненим. Але Президент Володимир Зеленський всіляко підкреслює прихильність до європейських цінностей, у т.ч. й щодо прозорості ведення бізнесу в Україні та захисту іноземних інвестицій. Наприклад, у вересні на зустрічі з представниками ділових кіл США у Нью-Йорку він обіцяє: «Ми ідентифікуємо та системно вирішимо всі проблеми західних компаній в Україні — від проблеми на митницях та у податковій до захисту прав інвесторів».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Ми проводимо структурні перетворення», — додає Президент і запрошує ділові кола «стати частиною трансформації України у справді європейську розвинену країну, вільну від корупції та сповнену бізнес-можливостями», запевнюючи ділові кола, що «ми реформуватимемо судову систему, щоб кожен інвестор — чи то західний, чи український — міг упевнено розраховувати на справедливість…».
Але ділові кола США тому такими й називаються, що перше, ніж наввипередки бігти і вкладатись в Україну, вивчили в ній справжні бізнес-історії, чи справді український суд захищатиме їхні інтереси. Наприклад, ось такі історії. Перша з них — американська, друга — шведська, третя — норвезька.
Тепловоз у Жмеринці
До групи компаній «АГРОПРОСПЕРІС», що утворена за рахунок американських інвестицій та належить до New Century Holdings (NCH), входить ТОВ «Жмеринський елеватор». Якщо хто не знає, то скажу, що NCH управляє в усьому світі активами американських інвестфондів загальною вартістю понад $3 млрд. Працюють вони в України вже 13 років, обробляють понад 350 тис. га землі в 14 областях, управляють 12 елеваторами з оборотом понад 1 млн т зернових та технічних культур на рік. На світові ринки загалом постачають понад 3 млн т агропродукції на рік. ТОВ «Жмеринський елеватор» за цей час направлено сотні мільйонів грн надходжень до держбюджету, надано 4 тис. робочих місць, на розвиток місцевих громад та інфраструктури загалом надано понад $10 млн.
Вся ця елеваторна історія й надалі могла б слугувати яскравим прикладом для ділових кіл США, як треба і можна вести бізнес в Україні. Але у виставку досягнень українського-американського інвестиційного господарства усією міццю в’їхав… тепловоз ТГМ-4б№0231. Цю історію ще у лютому минулого року розповіла gazeta.ua.
4 роки тому «Жмеринський елеватор» придбав у рамках інвестиційної програми цей тепловоз у ТОВ «Бріта» за 2 млн 780 тис. грн. ТГМ-4б№0231 два роки працював на користь жмеринсько-американської комерційно-інвестиційної дружби, допоки у справу не втрутився Жовтневий районний суд Запоріжжя, який у 2018 р. той тепловоз… арештував на підставі того, що він має бути використаний як доказ вчинення злочинів та має значення для досудового розслідування щодо майна… ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк», яке перебуває в заставі АТ «Укрексімбанк» та на яке накладено арешт.
При проведенні слідчих дій тепловоз вилучають шляхом опечатування та передачі на зберігання самому «Жмеринському елеватору», але з забороною подальшого використання. Зауважу, що «Жмеринський елеватор» має необхідні дозволи «Укрзалізниці» на виїзд цього тепловоза, а в дозволах власником вказане САЕ ТОВ «Жмеринський елеватор».
Тут потрібен невеличкий екскурс в історію бідолашного тепловоза. Вже згадане ТОВ «Бріта» придбало його у ТОВ «Гліцоіл» згідно договору купівлі-продажу у серпні 2016 р. за ціною 300 тис. грн. Тепловоз тоді був фактично розукомплектований і являв собою 50–60 т металобрухту. Пізніше було встановлено, що його балансова вартість становила всього 130 тис. грн. Натомість ПАТ «Укрексімбанк» оцінив тепловоз у 277 тис. грн. «Бріта» проводить капремонт та модернізацію ТГМ-4б№0231 на загальну суму 1947 578,34 грн, що, як бачимо, значно перевищує його вартість на момент придбання.
Передача тепловоза від ТОВ «Гліцоіл» до ТОВ «Бріта» відбувалась на території «ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 24. Тоді уповноважені особи ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк» допустили представників ТОВ «Бріта» та ТОВ «Гліцоіл» на територію підприємства та надали право ТОВ «Бріта» розпорядитися несправним тепловозом шляхом його транспортування. Тобто ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк» було обізнане про наявність укладеного договору купівлі-продажу з ТОВ «Гліцоіл» та переходу права власності до нового власника — ТОВ «Бріта». Згодом, як ми вже казали, «Жмеринський елеватор» придбав його у останнього за 2 млн 780 тис. грн.
Проте торік ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про витребування ТГМ-4б№0231 від ТОВ «Жмеринський елеватор», аргументуючи свою позицію тим, що тепловоз вибув з території підприємства поза його волею. В обґрунтування незаконності заволодіння майном містилось посилання на договір застави №151313Z87 від 04.10.2013 р., укладений між ПАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк» та АТ «Укрексімбанк», за яким тепловоз нібито перебував в заставі.
Відзначимо, що в Україні відсутній реєстр тепловозів, тому ТОВ «Жмеринський елеватор» просто не могло перевірити, кому він належав на момент укладення договору купівлі-продажу. В реєстрі обтяжень рухомого майна також була відсутня інформація щодо ТГМ-4б №0231 за договором застави, укладеним між ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк» та АТ «Укрексімбанк». Те ж стосується і ТОВ «Бріта». Але в усіх касаційних скаргах ТОВ «Жмеринський елеватор» було відмовлено.
Що маємо у сухому залишку? ТОВ «Жмеринський елеватор», витративши великі гроші на придбання тепловоза, змушене його повернути. І не в стані металобрухту, а фактично відремонтований, вартість якого більша в 9 разів. Збитків зазнала і ТОВ «Бріта», яка вклала у ремонт майже 2 млн грн. На сьогоднішній день вартість такого тепловоза більше 6,5 млн грн, а банк його оцінив у 277 тис. грн.
Про історію ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк», яке отримало від державного «Укрексімбанку» у 2013 р. кредит 670 млн грн і не розрахувалось, відомо багато. Про це повідомляли «Наші гроші» та інші видання. У 2016 р. було введено процедуру розпорядження майном ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк», а потім його оголошено банкрутом. Арбітражним керуючим призначено Жиленко Н. О. Після цього посадові особи підприємства почали вчиняти дії щодо розтрати (розкрадання) всього заставного майна. З цього приводу СБУ в Запорізькій області було порушено декілька кримінальних справ. На сьогоднішній день Жиленко перебуває в розшуку.
Згідно з отриманою інформацією органів досудового слідства та прокуратури, посадові особи ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк», які обіймали керівні посади на час вибуття тепловоза, не допитувалися, а правоохоронні органи, як і банк, не запобігли розкраданню майна, яке перебуває в заставі державного банку. Натомість величезних збитків зазнали ТОВ «Бріта» та «Жмеринський елеватор».
Взагалі ця історія не про юриспруденцію і навіть не про економіку, а про здоровий глузд. «Опечатаний» тепловоз використовувати не можна. Про збитки ніхто не думає. А ємності одноразового зберігання зерна елеваторного комплексу становлять 40 тис. т зернових та олійних культур, річний оборот — понад 120 тис. т. 4 лінії приймають понад 5 тис. т зерна на добу. Відвантаження залізничним транспортом у порти здійснюється безпосередньо зі станції Жмеринка двома лініями сумарною потужністю 3,5 тис. т. Відсутність тепловоза, м’яко кажучи, сповільнює процес роботи всього елеваторного комплексу, що вже призвело до втрати 500 тис. грн. Через відсутність доступу до опломбованої кабіни тепловоза його не можна перемістити на зберігання у відповідні приміщення, не можна запустити вузли та агрегати для перевірки їх роботи. Техобслуговування також зробити не можна. Зрештою, усе йшло до розмерзання водяної системи відремонтованого та працюючого тепловоза та виходу його з ладу.
Елеваторники Жмеринки просили надати дозвіл на зняття пломби та використання тепловоза в роботі, адже техніка загине, зерно не буде відвантажене, податки до бюджету не надійдуть, американці образяться! Однак відповіді на свій лист до управління СБУ в Запорізький області (тепловоз, я так зрозумів, має велике значення для національної безпеки України) так і не отримали. Тоді вони звернулися до Жовтневого райсуду Запоріжжя з клопотанням про дозвіл хоча б частково скасувати арешт у частині заборони користування цим майном, що, зрештою, і було зроблено.
Але суті проблеми це не міняє. ТОВ «Жмеринський елеватор» вважає, що придбало тепловоз на законних підставах, відповідно до договору з ТОВ «Брита», і будь-якого стосунку до взаємовідносин між ПрАТ «ІнтерМікро Дельта, Інк» та АТ «Укрексімбанк» не має.
Ця справа з безкінечними перервами розглядається з початку минулого року. А УСБУ в Запорізькій області та прокурор прокуратури Запорізької області заперечують використання бідолашного ТГМ-4Б №0231. Чому? Незрозуміло. Можливо, вважають, що тепловоз кудись поїде, і потім його не знайдеш.
Щось мені підказує, що представники американського інвестфонду New Century Holdings та інших американських ділових кіл, дізнавшись про ці тепловозні перипетії між Жмеринкою, Запоріжжям та Дніпром, швиденько самі кудись поїдуть. І знаєте, напевне, будуть цілком праві. Якщо Україна не може вирішити проблему з одним тепловозом, вона може залишитися наодинці з чисельними радянськими на постаментах, що є у багатьох містах країни. Жмеринський може стати черговим пам’ятником вітчизняної правової безпорадності.
«Шведський стіл» на 123 млн грн
Всесвітньо відома шведська міжнародна автомобільна компанія Scania CV AB, що є складовою групи Volkswagen, до якої входять 12 брендів легкових та комерційних автомобілів з 7 європейських країн, нещодавно висловила глибоке обурення рішенням Господарського суду Київської області, який задовольнив безпідставний, як вона вважає, позов до компанії щодо стягнення понад 123 млн грн.
Тут історія наступна. В України Scania CV AB працює ще з 1990-х рр. через офіційного дистриб’ютора та мережу дилерів. У період 2016–2017 рр. Scania припинила співробітництво з одним із них — ТОВ «Фірма «Журавлина». Підстава — діяльність компанії не відповідає стандартам ведення бізнесу Scania CV AB та вимогам договорів. Але не так сталося, як гадалося.
«Фірма «Журавлина» подає позов щодо стягнення зі Scania нібито упущеної вигоди та боргу зі сплати сервісної винагороди за надання дилерських послуг за період 2012–2017 рр. Сервісна винагорода розраховується за ставкою, що в декілька разів перевищує визначену договором та контрактами, до укладення яких «Фірма «Журавлина», до того ж, не мало жодного відношення. Упущену вигоду вона не отримала, оскільки інші дилери Scania здійснювали продаж продукції, як вважає «Фірма «Журавлина», на її територіях. Усе це потягнуло на 123 млн грн.
У Scania вважають, що позовні вимоги щодо стягнення такої суми з іноземного інвестора ґрунтувались лише на самостійно складених ТОВ «Фірма «Журавлина» таблицях, без жодного документального підтвердження. Всі доводи Scania про безпідставність вимог та фактичну відсутність доказів Господарським судом Київської області були відкинуті. Він задовольнив позов у повному обсязі: стягнути зі Scania на користь ТОВ «Фірма «Журавлина» кошти у визначеній сумі.
«Ситуація на українському ринку, що склалася навколо такого великого міжнародного інвестора, як Scania, є показником очевидної токсичності інвестиційного клімату в Україні. Для національної економіки та інвестиційних ініціатив керівництва країни вона може мати довгострокові негативні наслідки, оскільки великі інвестори направляють інвестиції лише туди, де вони достатньо захищені від подібних протиправних зазіхань», — підбиває невтішний матеріальний і репутаційний підсумок для України Scania.
Норвезьке «рибне місце»
Третя історія набула широкого розголосу в українських (і гадаю, норвезьких) ЗМІ у липні ц.р. Стосується вона компанії Pelagia AS — найбільшого в світі експортера пелагічних сортів риби. Її головний виконавчий директор (CEO) Егіл Магне Хогстад каже: «Наша компанія почала співпрацювати з Україною в 2009 р. За цей час доводилося стикатися з різного виду труднощами. За часів Януковича-Азарова наші контейнери просто зупиняли в Миколаївському порту і тримали по кілька днів у надії отримати хабар. Пізніше нам влаштовували маски-шоу з вилученням усієї ділової документації і техніки. Але завдяки нашій наполегливості і хорошій репутації ми змогли впоратися з цими труднощами і продовжити вести бізнес в Україні».
Але при Януковичі були лише квіточки. Ягідкою став обман з боку українського партнера, з яким, за словами Хогстада, норвезька компанія співпрацювала більше 6 років. Він отримав продукцію на $3 млн, успішно реалізував її і не розплатився. Норвежці звернулися до міжнародного арбітражу, той встановив факт порушення контракту і стягув борг. Норвежці взагалі виграли всі можливі процеси у цій справі від Запоріжжя, де розташований завод партнера, до Верховного Суду в Києві. «Але як показує практика, виграти суд в Україні ще нічого не означає. Поки тривали тяжби, які штучно затягували опоненти і суди, наш недавній партнер зміг переоформити свій завод на новостворену компанію, а також вивести всі кошти зі своїх рахунків», — розповідає Хогстад.
«Здавалося б, стандартна ситуація для українських реалій, — оцінює обстановку в нашій країні норвезький бізнесмен. — Але в нашому випадку з’явився «нестандартний» наслідок. Експортні поставки товарів, як правило, страхуються. Вартість такої страховки включається в ціну товару. Угода, за якою ми судимося з нашим контрагентом з України, була застрахована національною кредитно-страховою компанією GIEK Kredittforsikring AS, що належить норвезькому міністерству торгівлі, промисловості і рибальства. Це дуже важливий інструмент у торгівлі з країнами з високими ризиками, оскільки угода гарантується Норвезьким державою». Після того, як компанія відмовилася розплатитися за товар, GIEK Kredittforsikring AS покрила частину втраченої суми. Тобто фактично норвезькі платники податків заплатили зі своїх коштів за український правовий безлад.
«Подібні кейси в цілому негативно впливають на інвестиційну привабливість України, яка оголосила безпрецедентне полювання на інвесторів. Кожен раз, коли український уряд або інші топ-чиновники запрошують норвезькі компанії вкладати інвестиції у вашу країну, виникає історія про продукцію на $3 млн, які так і не були отримані норвезьким експортером. І вона змушує потенційних інвесторів сильно задуматися про привабливість України як місця для вкладення своїх коштів і зусиль», — резюмує Егіл Магне Хогстад.
Ось такі три історії: американська тепловозна, шведська автомобільна та норвезька рибна. Вони різні, але об’єднує їх одна «країна з високими ризиками». Складно сказати, коли її Президент виконає свою обіцянку «ідентифікувати та системно вирішити всі проблеми західних компаній в Україні». Адже проблем багато. Хоча насправді всього одна — правоохоронна. І вона дійсно системна. Саме вона і заважає Україні перетворитись на «європейську розвинену країну, вільну від корупції та сповнену бізнес-можливостями». І жодними «інвестиційними нянями» її вирішити не можна. Хіба що заколихати…