Україна визначила європейський напрям зовнішньої політики, що закріплено в ст. 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». Для того, аби стати членом ЄС, Україна має інтегруватися в європейський політичний, економічний, правовий простір ЄС.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У 2014 році була укладена Угода про асоціацію між Україною з одного боку та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншого. Згідно з Угодою сторони, серед іншого, мають посилювати діалог і співробітництво у сфері зайнятості в питаннях забезпечення гідної праці, політики зайнятості, безпечних і здорових умов праці, соціального діалогу, соціального захисту, соціального залучення, гендерної рівності та недискримінації.
Україна зобов’язалася поступово наблизити своє законодавство до права, стандартів і практики ЄС у сфері зайнятості, соціальної політики та рівних можливостей, як зазначено у Додатку ХL до Угоди про асоціацію.
З початком війни напрям європейської інтеграції почав розвиватися досить стрімко. 23 червня 2022 року Україні було надано статус кандидата в члени ЄС, і вже 14 грудня 2023 року розпочалися переговори щодо вступу України до ЄС.
Перед нормотворцями України постало нагальне завдання змінити й відкоригувати українське законодавство, а перед юристами — навчитися розуміти нове для нас право ЄС.
Основи права ЄС
Право ЄС багатогранне та націлене на дотримання загальних цінностей — людської гідності, свободи, рівності й солідарності. Країни — члени ЄС керуються принципами демократії та верховенства права для належного функціонування внутрішнього європейського ринку, а такий ринок неможливо побудувати без координації у сфері регулювання умов праці.
Для загального розуміння, право ЄС — це правова система, яка створила новий правовий порядок у міжнародному праві та на користь якої держави обмежили свої певні права в деяких сферах. Право ЄС поділяється на первинні джерела права та вторинні.
Договір про функціонування ЄС, Договір про ЄС (Маастрихтський договір) є основними (первинними) джерелами права ЄС, які закріплюють ключові принципи Союзу, визначають органи ЄС, встановлюють їхні повноваження та роз’яснюють сфери ЄС, щодо яких приймаються вторинні законодавчі акти.
Законодавче регулювання права ЄС
Для здійснення завдань ЄС його інституції (Парламент, Рада, Комісія) ухвалюють регламенти, директиви, рішення, рекомендації та висновки (залежно від повноважень).
Регламенти ЄС є обов’язковими у повному обсязі та підлягають прямому застосуванню в усіх державах-членах. Це є однією з головних відмінностей регламентів ЄС від директив ЄС. Зазвичай регламенти ЄС мають обов’язковий вплив на фактичні ситуації та створюють правові наслідки для абстрактно визначених категорій осіб, проте трапляються випадки, коли регламент впливає на обмежене коло конкретно визначених суб’єктів.
Директиви є обов’язковими щодо результату, якого необхідно досягти кожній державі-члену, якій вони адресовані. Проте за національними органами влади залишається право вибору форми та методів. Тобто директиви Парламенту та Ради ЄС не є національним законодавством країн — членів Європейського Союзу, як і не є законодавчим актом для громадян, юридичних осіб країн — членів ЄС. Директиви ЄС ухвалюються для країн, які прийняли на себе обов’язок змінити і привести своє національне законодавство у відповідність до права ЄС.
Рішення ЄС є обов’язковими до виконання в повному обсязі. Вони можуть бути адресовані як окремим державам — членам ЄС, так і конкретним фізичним або юридичним особам, і будуть обов’язковими лише для них, відіграючи, по суті, роль індивідуального адміністративного акта. Наприклад, поширеною практика ухвалення рішень є у сфері конкуренції.
Рекомендації та висновки ЄС не мають обов’язкової сили, проте не позбавлені правових наслідків, адже використовуються, наприклад, при тлумаченні обов’язкових актів ЄС.
Керівні принципи політики зайнятості країн — членів ЄС
Для належного функціонування внутрішнього ринку, дотримання основоположних прав, закріплених у Європейській соціальній хартії 1961 року та Хартії Співтовариства про основоположні права працівників 1989 року, ЄС ставить перед собою цілі:
• сприяти зайнятості;
• покращувати умови життя і праці людей;
• підтримувати соціальний захист і професійний розвиток;
• поліпшувати діалог між роботодавцями та найманими працівниками.
Для досягнення цих цілей ЄС підтримує та доповнює діяльність держав-членів шляхом ухвалення директив із мінімальними вимогами, які належить поступово впроваджувати державам-членам у таких сферах:
• робоче середовище (захист здоров’я та безпеки працівників);
• умови праці;
• соціальний захист працівників;
• захист працівників після закінчення дії трудового договору;
• колективний захист інтересів працівників;
• рівність жінок і чоловіків на ринку праці.
Наявні акти мають загальний і координуючий характер. Проте акти (директиви), які встановлюють умови праці на внутрішньому ринку, мають бути транспоновані в законодавство України для набуття повноправного членства в ЄС та виконання зобов’язань за Угодою про асоціацію.
Адаптація трудового законодавства України до законодавства ЄС
Попри те, що Угода про асоціацію набула чинності повною мірою з 1 вересня 2017 року, законодавчі органи України не досить квапливо наближали українське законодавство до законодавчих актів ЄС, визначених в Угоді про асоціацію.
Згідно з висновками Єврокомісії щодо результатів аналізу змін законодавства у сфері соціальної політики та зайнятості станом на листопад 2023 року Україна перебуває на ранній стадії підготовки і досягла незначного прогресу.
Комісія ЄС у своєму звіті за 2023 рік зазначила про необхідність осучаснення КЗпП України та приведення його у відповідність до європейського законодавства. Також йдеться про наявний в Україні високий рівень незадекларованої праці, обмеження повноважень Держпраці і відсутність достатнього впливу Уповноваженого ВРУ країни з прав людини. Необхідність гармонізації політики зайнятості України з відповідними принципами ЄС і посилення продуктивності соціальних партнерів (профспілок) також згадані Комісією як необхідний напрям для роботи.
Єдиний із ЄС внутрішній ринок неможливо побудувати без більш інтенсивної координації у сфері регулювання умов зайнятості. Основними причинами, які обмежують роботу в напрямі реалізації прийнятих Україною завдань, ймовірно, є неукомплектованість органів виконавчої влади фахівцями з питань адаптації законодавства України до актів права ЄС, відсутність фінансових ресурсів, необхідність тривалого часу для перекладу актів ЄС українською та, безсумнівно, виклики, які постали перед Україною через збройну агресію рф.
Ці проблеми можна розв’язати шляхом залучення широкого кола експертів до роботи над адаптацією законодавства, більшою залученістю роботодавців і профспілок до обговорення урядових законопроєктів. Верховенство права, демократія, людська гідність, свобода, рівність і солідарність є цінностями й українців, що відповідають цінностям європейських держав, а тому кожен українець-професіонал спроможний вже зараз долучатися до опанування законодавчих актів ЄС задля правильного їх розуміння і тлумачення.