Згідно з офіційно оприлюдненою НБУ інформацією станом на 1 січня 2024 року обсяг непрацюючих кредитів (NPL) загалом по банківському сектору України становив 422,36 млрд грн, а частка непрацюючих кредитів — 37,35%.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однією з основних причин такої ситуації на ринку, звісно, є повномасштабна війна, яка зумовила нову хвилю дефолтів клієнтів банків, проте порівняно з попереднім роком у цьому питанні вже прослідковується певна позитивна динаміка, а частка непрацюючих кредитів, хоч і не набагато, але дещо зменшилася.
Аналізуючи практичний досвід роботи з проблемною заборгованістю, можна з впевненістю сказати, що переважною більшістю недобросовісних позичальників банків як інструмент ухилення від виконання своїх кредитних зобов’язань та виведення майна з-під застави використовувалася та продовжує використовуватися процедура банкрутства.
Зокрема, як тільки банк розпочинає проводити активну діяльність по стягненню заборгованості (звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом чи про звернення стягнення на предмет іпотеки або направляє вимогу до боржника та іпотекодавця про усунення порушень), боржники через пов’язаних осіб одразу ініціюють відкриття щодо себе провадження у справі про банкрутство, що дає змогу на невизначений час відтермінувати розв’язання своєї проблеми.
Врегулювання банком проблемної заборгованості таких боржників — це досить складний та довготривалий процес, оскільки недобросовісні дії боржників і наявні недоліки в законодавстві не лише призводять до затягування процедур банкрутства на роки, а й подекуди взагалі дають змогу боржникам практично уникати виконання своїх кредитних зобов'язань перед банком.
Незважаючи на численні зміни з введенням у дію Кодексу України з процедур банкрутства, процедура банкрутства як була неефективною, недосконалою та дуже тривалою з погляду кредитора відповідно до норм діючого раніше Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», такою вона й залишається.
Запроваджена разом із Кодексом система продажу майна боржників через електронні аукціони також має низку недоліків, а недобросовісні боржники вже знайшли способи обійти прозорість і конкурентність таких аукціонів.
Як виявляється, боржники або компанії, що пов’язані з ними, можуть досить просто зривати електронні аукціони, накладаючи безпідставні судові арешти на майно банкрута вже після оголошення проведення відповідного аукціону, або після скасування таких арештів одна чи декілька компаній, пов’язаних із боржником, реєструються на аукціоні з максимально завищеними ставками, які не дозволяють реальним покупцям стати переможцем. При цьому процедура аукціонів «Prozorro.Продажі» не дає змоги придбати лот іншим учасникам у разі несплати попереднім учасником запропонованої ним ціни.
Отже, навіть наявність у заставі чи іпотеці у банку високорентабельного майна боржника як забезпечення виконання зобов’язань з повернення кредитних коштів аж ніяк не гарантує отримання прийнятного задоволення грошових вимог до боржника за фактом реалізації такого майна в процедурі банкрутства, адже недосконалість законодавства в частині врегулювання процедури продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі дає змогу в певних випадках здійснювати продаж майна в десятки разів нижче її ринкової вартості, в результаті чого непогашеними залишалися переважна більшість визнаних судом у процедурі банкрутства вимог кредиторів.
Також досить проблематичним останнім часом виглядало питання можливого оскарження банком незаконних результатів аукціонів з продажу майна банкрута, оскільки з прийняттям Великою Палатою Верховного Суду Постанови від 6 липня 2022 року у справі №914/2618/16 було повністю змінено сформовану протягом останнього десятиріччя усталену практику та висловлено правову позицію, що в цій категорії справ ефективним способом захисту порушених прав може бути лише пред’явлення кредитором у справі про банкрутство позовних вимог про витребування проданого на аукціоні майна на користь боржника (віндикаційного позову).
Проте вказаний підхід до вирішення цієї категорії судових спорів вже було змінено самою Великою Палатою Верховного Суду, що слідує з оприлюдненої в ЄДРСР Постанови останньої від 13 лютого 2024 року у справі №910/2592/19, якою було остаточно визнано недійсними результати аукціону з продажу майна банкрута ПрАТ «Бліц-Інформ», визнано недійсними укладені договори купівлі-продажу та зобов'язано переможця аукціону повернути отримане ним майно до ліквідаційної маси.