Рік повномасштабної війни росії проти України, серед іншого, був роком активних пошуків тих ефективних механізмів, які дозволять притягнути росію до відповідальності за багатомільярдні збитки та здобути компенсації для людей, держави та бізнесу. Ці зусилля докладаються як на національному, так і на міжнародному рівнях. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Нижче аналізуємо юридичну роботу за рік та розбираємося, де Україні та / або українським позивачам вдається проривати російську оборону, де спроби не увінчалися суттєвими успіхами і status quo протягом місяців залишається без особливих змін та які механізми перестали бути доступними для нових позовів. ЄСПЛ і збитки: питання ефективності Після анексії Криму та окупації Донбасу, ЄСПЛ був важливим полем юридичного протистояння з росією. Події повномасштабної війни не стали винятком, хоч держава-агресор і покинула систему Ради Європи, Конвенції про захист прав людини та ЄСПЛ 16 березня 2022 року. У відповідь на новий виток агресії, Держава Україна почала уже десяту справу проти росії в ЄСПЛ. Колишні та теперішні лідери Міністерства юстиції України неодноразово визнавали, що отримання компенсацій є побічною ціллю відповідних процесів. Основна мета цих справ: зафіксувати, що росія порушує норми міжнародного права; створити практику стосовно певних концепцій, наприклад, щодо контролю з боку росії над певними територіями, яку індивідуальні позивачі зможуть використати в тому самому інвестиційному арбітражі для стягнення збитків; створити сприятливі передумови для розгляду тисяч індивідуальних заяв в ЄСПЛ, в яких прості громадяни та бізнес вимагають компенсації від росії. Саме в ЄСПЛ 25 січня 2023 року Україна здобула надважливу перемогу у Справі щодо Донбасу – Суд встановив, що з травня 2014 року росія здійснювала ефективний контроль над територіями так званих Л/ДНР, та, як наслідок, має нести відповідальність за порушення Конвенції про захист прав людини на цих територіях. Відповідна позиція, очевидно, матиме значення для інвестиційних позовів щодо експропріації на Донбасі з 2014 року. У відповідному Рішенні щодо юрисдикції ЄСПЛ також дав обнадійливі сигнали, що бомбардування та ракетні обстріли територій, що контролюються Україною, теж можуть підпадати під юрисдикцію Суду (див., наприклад, §§ 558, 699), що особливо важливо в світлі подій останнього року. На відміну від держави, індивідуальні заявники переслідують зовсім іншу основну мету – отримати реальні компенсації. А з цього приводу до ЄСПЛ є чимало питань: Станом на грудень 2022 року в ЄСПЛ у провадженні знаходиться 8500 індивідуальних заяв щодо Криму та Донбасу (подій до повномасштабного вторгнення), які поки не вирішені. Кількість заяв щодо подій після 24 лютого 2022 року теж вимірюється тисячами. Розгляд індивідуальних заяв почнеться тільки після вирішення міждержавних скарг України проти росії, тобто через кілька років (рішення щодо юрисдикції у міждержавних справах по Криму і Донбасу були опубліковані лише у 2021 та 2023 роках – більше ніж через 5 років з моменту подачі відповідних заяв, а рішення по суті поки не прийняті) і триватиме роками. ЄСПЛ має юрисдикцію і зможе присуджувати компенсації лише щодо збитків від подій, які відбулися до 16 вересня 2022 року, тоді як війна триває значно довше. ЄСПЛ застосовує досить консервативні підходи до розрахунку збитків, а саме упущеної вигоди. Росія не визнає рішення ЄСПЛ, тоді як механізм для примусового стягнення присуджених компенсацій з росії відсутній. Національні суди в Україні та за кордоном: питання імунітету Після того, як російські війська вдалося відтіснити від столиці, Верховний Суд сформував позицію (див., наприклад, постанову ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 та постанову ВС від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-з) за якою, українські суди можуть ігнорувати юрисдикційний імунітет росії у справах про відшкодування збитків. Парламентарі та деякі представники юридичної спільноти спочатку підтримали ідею Верховного Суду – розпочалася розробка спеціального законодавства, щоб врегулювати питання імунітету та процесуальні питання, які мають значення для подальшого виконання судових рішень за кордоном (наприклад, щодо належного повідомлення росії про судові процеси). Враховуючи контраверсійність запропонованого рішення (через усталену концепцію судового імунітету в міжнародному публічному праві та Рішення Міжнародного Суду ООН від 3 лютого 2012 року у справі Про юрисдикційні імунітети), процес «забуксував». Втім, це не заважає деяким позивачам звертатися до українських судів та отримувати рішення про стягнення компенсацій суто на підставі позиції Верховного Суду. Виконання цих рішень в Україні, а особливо за кордоном, та їх подальша доля, наприклад, у разі створення міжнародного компенсаційного механізму, залишаються дуже дискусійними. Ідея відкрити суди в інших країнах, наприклад, в США, для позовів проти росії не знайшла широкої підтримки та була відкинута на користь формування міжнародного компенсаційного механізму. Компенсаційний механізм Зусилля українських дипломатів та юристів в напрямку створення міжнародного компенсаційного механізму почали матеріалізуватися наприкінці 2022 року - 14 листопада 2022 року Генасамблея ООН ухвалила резолюцію «Про сприяння правовому захисту і відшкодуванню шкоди за агресію проти України». Зміст резолюції зводиться до таких основних позицій: рф має бути притягнута до відповідальності за будь-які порушення міжнародного права в Україні або проти неї; визнано необхідність створення міжнародного механізму з відшкодування збитків, які виникли внаслідок агресії рф; державам-членам рекомендовано у співпраці з Україною створити міжнародний реєстр збитків. Створення реєстру збитків в Гаазі (Нідерланди надали згоду на розміщення реєстру на початку 2023 року) має стати першим кроком, основою для розгортання повноцінного компенсаційного механізму. Важливо, щоб були зроблені наступні кроки: погодження та підписання міжнародного договору про створення Компенсаційної Комісії, початок її функціонування (очікувано теж у Гаазі), прийняття союзниками національного законодавства, щоб передати заморожені активи росії спеціальному фонду, що виплачуватиме присуджені Комісією компенсації. У протилежному випадку, «український» реєстр ризикує повторити долю Реєстру збитків у ізраїльсько-палестинському кейсі, де за 15 років існування реєстру збитків до реальних компенсацій справа так і не дійшла. Компенсаційний механізм для України може дуже нагадувати Компенсаційну Комісію ООН щодо збитків, завданих внаслідок іраксько-кувейтського конфлікту з усім її плюсами і недоліками: подання заяв через уряд, розподіл вимог на категорії, загальновизнані в світі методи оцінки збитків, тривалий час виплати компенсацій, особливо компенсацій бізнесу. Питання наповнення компенсаційного фонду наразі видається найбільш проблемним: з одного боку, існує базовий консенсус щодо передачі активів російського центробанку, підсанкційних держпідприємств та олігархів, а з іншого, прийняття відповідного законодавства рухається повільно – союзники остерігаються порушити міжнародне право (імунітет суверенних активів від стягнення) чи право приватної власності. Реалізація описаних кроків може зайняти найближчі декілька років, перш ніж механізм повноцінно запрацює. Інвестиційний арбітраж Єдиним дієвим і доступним на сьогодні механізмом для стягнення збитків з росії є інвестиційний арбітраж із: позитивними рішеннями трибуналів у кримських справах, відсутністю позовної давності, досвідом присудження суттєвих компенсацій, визнанням його рішень у практично всіх країнах світу, інструментами для примусового виконання рішень. Водночас це не дешевий процес, тому розмір вимог до росії має бути відповідним. Основним досягненням 2022 року стало те, що росії не вдалося скасувати жодного рішення інвестиційного арбітражу у кримських справах на користь українських інвесторів (Аеропорт Бельбек, Еверест Естейт, Нафтогаз, Приватбанк, Ощадбанк). Деякі інвестори самі ж перейшли до активних дій проти росії – Стабіл та інші почали процес виконання арбітражного рішення в США. Незважаючи на активну юридичну роботу протягом року повномасштабної війни та перші обнадійливі результати, шлях до стягнення компенсацій з росії тільки починається. Це довгий процес, який займе не один рік. Велика тривалість процесу не є причиною відкладати його чи сидіти склавши руки, – позивачі, яким вдасться швидше отримати рішення на свою користь, які визнаватимуться не лише в Україні, а й у світі, матимуть кращі шанси отримати компенсації, коли доступ до російських активів буде відкрито.
15 березня 2023, 18:15