Загальні підходи до споживача фінансових послуг
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Поняття «споживач банківських (фінансових) послуг» існувало давно, проте так званий пересічний споживач з’явився у вітчизняній судовій практиці лише у 2019 році (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17). Однак ставлення судової системи до споживача банківських послуг почало формуватися набагато раніше.
Так, ще у 2013 році Конституційний суд України визначив, що, наприклад, споживач у кредитних відносинах перебуває у вразливому становищі щодо того, хто такий кредит надає (Рішення КСУ від 11.07.2013 року у справі №7-рп/2013). Ця позиція КСУ фактично відображає численну практику Європейського суду з прав людини, що визначає нерівноправність сторін у таких правовідносинах. Відтак, на перший погляд, може здаватися, що українські суди мають враховувати вказані вище підходи при ухваленні судових рішень у спорах між банками та споживачами. Проте на практиці це не завжди так.
Позиції споживача в судах
Потрібно наголосити, що судове рішення передусім базується на законі. Тобто розглядаючи тенденції судових спорів щодо банківських послуг, треба розуміти, що суд підтримує саме правову позицію учасника справи, а не буквально стає на чиюсь сторону.
В контексті банківських послуг потрібно розглянути декілька основних правових позицій 2022— 2023 років. Ці правові позиції можуть бути корисними для споживачів і мають бути ними враховані для уникнення негативних судових рішень, оскільки суди підтримали правову позицію саме фінансової установи.
1. Незгода позичальника з умовами кредитного договору після його укладення не є підставою для визнання такого договору недійсним. Почнемо з постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі №756/6038/20. Дуже часто пересічний споживач банківських послуг звертається до детального вивчення умов кредитного договору вже тоді, коли виникають певні проблеми в процесі його виконання. Проте незгода з умовами договору не породжує їх недійсність, тим більше, коли сам споживач при підписанні договору не висловлював жодних зауважень. Саме на це і вказав КЦС ВС у згаданій вище постанові.
2. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 цього Закону. На перший погляд, постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 прийнята саме на користь споживача. Це так, але з певними важливими юридичними нюансами.
Річ у тім, що споживач звернувся до суду із позовними вимогами, якими просив визнати недійсними спірні положення договорів, що передбачали оплату за надання інформації про стан заборгованості, та застосувати наслідки їх недійсності. Проте Верховний Суд вказав на те, що обраний спосіб захисту є неправильним. Єдиним правильним способом захисту в такому випадку є зобов’язання банку перерахувати розмір заборгованості. Саме в межах розгляду вказаної позовної вимоги суд має встановити нікчемність спірних положень договору та застосовувати наслідки такої нікчемності у вигляді покладення зобов’язання з перерахунку суми заборгованості.
3. Сума вкладу не може бути врахована для нарахування пені за неналежне надання банківських послуг Як відомо, вкладник за договором депозиту є споживачем банківських (фінансових) послуг, які надаються банками. А банки несуть відповідальність за неналежне виконання своїх зобов’язань перед споживачами у вигляді пені 3% вартості послуг за кожен день прострочення. Питання в тому, від якої суми слід вираховувати пеню — від суми банківського вкладу чи від винагороди за використання банком грошей свого споживача (розмір процентів на суму вкладу). Однак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.01.2022 року у справі №761/16124/15-ц стала на сторону банків і визначила, що базою нарахування пені є розмір процентів, а не вся сума вкладу.
Це рішення доволі дискусійне, оскільки якщо мова йде про невчасне повернення всього депозиту, то фактично ці гроші перебувають у користуванні банку понад погоджений в договорі банківського вкладу час. Водночас судова практика знає випадки, коли навіть після перерахування коштів на рахунок вкладника він все ще не міг отримати до них фактичний доступ (через обмеження НБУ тощо), хоча банк вважав, що вже виконав свої зобов’язання. Щодо цього доречно звернутися до ще однієї правової позиції Великої Палати Верховного Суду. Мова йде про постанову ВП ВС від 20.03.2019 року у справі №761/26293/16-ц, в якій зазначено, що банківський вклад є повернутим у день його фактичного повернення, а не в день формального перерахування грошей на рахунок вкладника, з якого кошти неможливо отримати.
Висновки
Загалом споживачу потрібно зважати на те, що судова практика, яка враховує особливості воєнного стану, ще перебуває на стадії свого формування. Після 24.02.2022 року виникла велика кількість нових законодавчих нюансів і новел, зумовлених умовами воєнного стану. Це пов’язано з тим, що держава мала швидко реагувати на нові виклики в економіці й водночас зберегти банківську систему. Отже, аналізуючи свою правову позицію, як фінансовим установам, так і споживачам треба робити детальний аналіз правового регулювання, що існувало на спірний період, і не забувати про особливості воєнного стану.