28 грудня 2020 р. Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) відкрив провадження у справі №474/21 Shevchuk v. Ukraine щодо порушень Конституційним Судом України ст. 6, 8, 10 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі — Конвенція) під час свавільного, незаконного та неправомірного звільнення Станіслава Шевчука з посади судді та голови Конституційного Суду України. Це звільнення відбулося 14 травня 2019 р. на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "ЄСПЛ залучив АПУ третьою стороною у справі "Шевчук проти України"
22 листопада заява С. Шевчука після попереднього аналізу прийнятності була комунікована президентом V секції ЄСПЛ, їй була надана категорія найвищого пріоритету розгляду, тобто рішення по ній буде мати суттєвий вплив на правову систему (impact case), а уряду України запропоновано надати відповіді на запитання, що стосуються порушень Конвенції Конституційним Судом України.
Зокрема, ці запитання стосуються деяких аспектів §1 ст. 6 Конвенції, оскільки Конституційний Суд України не був «незалежним і безстороннім судом, установленим законом»:
1. Конвенційна вимога «суд, установлений законом» полягає не лише у тому, щоб існувала законна підстава діяльності суду. Важливе також дотримання цим судом (у даному випадку КСУ) тих норм, які регулюють його діяльність (Sokurenko and Strygun v. Ukraine (2006), para. 24).
Згідно з ч. 6 ст. 39 Закону про Конституційний Суд України, порядок проведення спеціальних пленарних засідань Суду встановлюється регламентом. Відповідно до §13 регламенту КСУ, у разі надходження до Суду звернення про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом судді, або виявлення його невідповідність займаній посаді Суд розглядає на спеціальному пленарному засіданні і ухвалює постанову про розгляд цього звернення постійною комісією з питань регламенту та етики суду (далі — Комісія).
Для того, щоб почати дисциплінарне провадження, необхідно дотримуватися зазначених вище вимог Закону та регламенту КСУ, а саме ухвалити постанову як акт КСУ на спеціальному пленарному засіданні, і лише після цього Комісія на виконання цієї постанови може проводити засідання з цього приводу та ухвалювати висновок про наявність ознак дисциплінарних порушень, що тягнуть за собою звільнення з посади судді КСУ. Відсутність такої постанови, що прийнята на спеціальному засіданні КСУ, призводить до ситуації ab initio nullum semper nullum, тобто процес дисциплінарного провадження був нікчемний з самого початку, і ті акти, які ухвалені в його результаті, є такими, що не мають жодного юридичного значення. Оскільки така постанова КСУ для початку дисциплінарного провадження не була прийнята, а спеціальне засідання КСУ для її прийняття так і не було скликане, це становить порушення §1 ст. 6 Конвенції.
2. КСУ при розгляді питання дисциплінарної відповідальності не був безстороннім, як того вимагає ст. 6 Конвенції, оскільки деякі судді КСУ виявили особисту упередженість та неприязнь щодо оцінки діяльності С. Шевчука як голови Конституційного Суду України. Постійна Комісія з питань регламенту та етики КСУ не поінформувала належним чином про те, що почалося дисциплінарне провадження, засідання Комісії базувались на обговоренні листа трьох суддів КСУ ( С. Саса, І. Сліденко та М. Мельника) від 13 березня 2019 р., який вони наступного дня опублікували у щотижневику «Дзеркало тижня». У цьому листі судді звернули увагу громадськості про начебто чисельні порушення, які допустив С. Шевчук як голова КСУ, та закликали до його відставки з цієї посади.
Двоє з цих суддів, С. Сас та І. Сліденко, які публічно висунули звинувачення та закликали до добровільної відставки з посади голови КСУ, після цього розглядали та голосували за висновок постійної комісії щодо звільнення С. Шевчука з посади судді КСУ у якості членів цієї комісії, незважаючи на наявну упередженість та конфлікт інтересів. Інший член цієї комісії — суддя М. Гультай виступив у ролі свідка про начебто тиск С. Шевчука на нього як суддю-доповідача в одній справі. Факт цього тиску так і не був встановлений на засіданні Комісії, але цей епізод ввійшов до її фінального висновку. Причому М. Гультай також проголосував за цей висновок з метою звільнення С. Шевчука з посади судді КСУ.
Усі ці четверо суддів (С. Сас, І. Сліденко, М. Мельник та М. Гультай) голосували за звільнення С. Шевчука на спеціальному пленарному засіданні КСУ 14 травня 2019 р. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, подвійна роль судді в ініціюванні процесу дисциплінарного провадження та у голосуванні за звільнення судді одночасно порушує суб’єктивний та об’єктивний стандарт безсторонності, що суперечить §1 ст. 6 Конвенції (Mitrinovski v. the former Yugoslav Republic of Macedonia, 2015).
3. Скликання спеціального пленарного засідання КСУ 14 травня 2019 р. здійснювалось заступником голови КСУ О. Тупицьким за відсутності відповідних повноважень, оскільки згідно з ч. 7 ст. 33 Закону про Конституційний Суд України, обов’язки голови КСУ здійснює його заступник лише за його відсутності. Голова КСУ того дня весь робочий час знаходився в будівлі суду, у своєму робочому кабінеті, тобто не був відсутнім.
Спеціальне пленарне засідання було незаконно скликане О. Тупицьким у той самий день без попереднього повідомлення, тому С. Шевчук був позбавлений часу та можливості підготуватися до свого захисту особисто або через адвоката та надати аргументи на свій захист в умовах, коли була відсутня процедура дисциплінарного провадження, як це передбачено Законом та регламентом КСУ. С. Шевчук на цьому спеціальному пленарному засіданні 14 травня 2019 р. був відсутній. Це порушує принцип рівних процесуальних прав, що забезпечується ст. 6 Конвенції.
Також Конституційним Судом України та апеляційною та касаційною інстанціями адміністративної юрисдикції було порушено ст. 6 Конвенції в аспекті права доступу С. Шевчука до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду Києва (далі — ОАСК) у справі №640/8752/19 від 11 жовтня 2019 р. визнано протиправними дії Конституційного Суду Украйни щодо звільнення С. Шевчука з посади судді КСУ. Суд вирішив зобов’язати поновити його на посаді судді та голови КСУ, а рішення ОАСК допустити до негайного виконання. Це рішення Конституційним Судом України так і не було виконане.
Проте 8 листопада 2019 р. голова КСУ О. Тупицький звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою з вимогою скасування рішення ОАСК від 11 жовтня 2019 р. Під час цього апеляційного провадження КСУ ухвалив рішення щодо офіційного тлумачення ст. 151-2 Конституції України за №11-р/2019 від 2 грудня 2019 р., згідно з яким жоден акт КСУ не оскаржується у судах загальної юрисдикції.
20 січня 2020 р. представником КСУ, адвокатом С. В. Ковальовим було подано клопотання до Шостого апеляційного адміністративного суду, де у зв’язку з тим, що було ухвалено рішення КСУ щодо офіційного тлумачення ст. 151-2 Конституції України за №11-р/2019 від 2 грудня 2019 р., висловлюється прохання про закриття провадження у справі та скасування повністю рішення ОАСК від 11 жовтня 2019 р. Це клопотання було задоволене, а вищезазначене рішення КСУ було покладене в основу юридичної аргументації у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 р. у справі №640/8752/19 (провадження А/855/20873/19), якою провадження у справі закривається, а рішення ОАСК скасовується.
14 серпня 2019 р. КАС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги С. Шевчука з посиланням на вищезазначене рішення КСУ щодо офіційного тлумачення. Отже, КСУ шляхом ухвалення рішення №11-р/2019 від 2 грудня 2019 р. втрутився у здійснення адміністративної юстиції і безпосередньо вплинув на результат розгляду власної апеляційної скарги у адміністративному суді апеляційної інстанції.
Принцип верховенства права та саме розуміння ідеї справедливого судового розгляду, що гарантується ст. 6 Конвенції, виключають втручання законодавчого та будь-якого іншого державного органу у процесі здійснення правосуддя з метою досягнення певного бажаного результату (Stran Greek Refineries and Stratis Andreadis v. Greece (1994), para. 49; Zielinski and Pradal and Gonzalez and Others v. France [GC], (1999), para. 57; Maggio v. Italy (2011), para 43). Тому Конституційним Судом України було порушено ст. 6 Конвенції в аспекті права на доступ до суду з метою скасування рішення ОАСК з наданням зворотної сили.
Як щойно стало відомо, ЄСПЛ залучив у якості третьої сторони Асоціацію правників України в порядку ч. 2 ст. 36 ЄКПЛ. Це відбувається у особливо важливих провадженнях, які стосуються самої основи належного функціонування національної правової системи. АПУ буде надана можливість ознайомитися з матеріалами справи та надати незалежні висновки щодо цієї справи, яка має неабиякий суспільний резонанс.