Щотижня, окрім новин про війну, ми читаємо новини про розлучення публічних пар. Ми спостерігаємо розлучення друзів, членів родини, а можливо, й самі розлучилися.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У сімейному праві я вже дев’ять років, а тому для мене шквал розлучень не є несподіванкою. Останні п’ять років, аналізуючи статистику шлюбів і розлучень в Україні та світі, я побачила тенденцію до зростання розлучень і зменшення кількості шлюбів.
На мою думку, тут проблематика комплексна.
По-перше, перестали пропагуватися сімейні цінності, і якщо дитина виросла у неповній родині, то вона й не знає, як може бути по-іншому, тому стимулу створювати родину не буде мати. У країнах, де велику роль відіграє релігія, саме вона досі бере на себе це завдання.
Плюси в тому, що якщо у людини є запит на пошук духовного шляху, то вона вийде на модель родини і буде мати щирий потяг, а не одружуватися тому, що так потрібно, сказали батьки чи наполіг священник.
По-друге, свобода. Для багатьох людей усвідомлення себе вільною людиною має ефект розлучення, адже ти можеш завершувати стосунки з особою, яка тебе принижує, вчиняє насилля, не розуміє та є токсичною. Або ж просто ти розлюбив, втомився чи не бачиш спільного майбутнього або ж закохався. Зараз вже догма про терпіння до смерті та шлюб один на все життя не спрацьовує.
Плюси в тому, що якщо людина реалізує право на розірвання шлюбу, який її не влаштовує, то якість її життя і дітей різко зростає.
По-третє, життя людини трансформується та пролонгується. Якщо колись у 40 років починався плавний перехід у пенсійний вік, то зараз дехто у 45 народжує першу дитину, і це на сьогодні нормально. Ми бачимо приклади людей, які у віці 70 років і більше керують країнами, подорожують і ведуть повноцінний спосіб життя. І на цьому довгому відрізку життя дуже складно зберегти одні стосунки та не змінювати партнерів.
Отже, у цьому випадку розлучення є іншою стороною медалі продовження віку людини.
Тому проблема не у карантині та війні. Вони лише відкрили рани сімейних трагедій і почали спонукати людей діяти за покликом серця, а не терпіти стосунки. На жаль, і досі у XXI столітті є люди, котрі вважають, що «їм можуть не дати розлучення». Для більшості страх розлучення на фоні страху війни виявився другорядним, тому з’явилася сміливість і рішучість діяти. У будь-якому разі розлучення були, є і будуть, і це про розвиток суспільства та перехід з рівня «терпіння один одного» до усвідомлення, що потрібно прощатися вчасно і дбати про якість стосунків.
Саме тому пари, у яких були проблеми до війни, почали розлучатися першими. Далі йде категорія пар, які роз’їхалися і почали жити різними інтересами. Звісно, є й такі, що не витримали спільної еміграції і вже за кордоном зрозуміли, що спільний шлях завершився. Ще частина розлучиться після повернення коханих з фронту. Але є й ті, хто одружується, або ті, хто, попри війну, не розлучались, а навпаки зміцнили свої стосунки. І безперечно, всі ці випадки — доказ того, що попри величезну біду, яку принесла із собою війна, життя з його трансформаціями триває.
Як же відбуваються розлучення під час війни?
Підсудність
Слухання справ у регіонах, де немає окупації, не змінилося. Для окупованих територій Верховний Суд визначає підсудність, наприклад, мелітопольські справи слухають у Запоріжжі. У місцях, де не було окупації, але були масові обстріли, зокрема у Харкові, справи певний час не слухали, але восени відновили.
Щодо тих справ, які зараз супроводжую, можу сказати, що минулої весни були просідання по призначенню справ у Києві. На Закарпатті, в Одесі та Львові з березня справи слухались майже без збоїв. Є завантаженість у Полтаві, яка дослуховує справи, що були передані із Харкова. Також Запоріжжя завалене справами з окупованої частини області.
Загалом машина правосуддя працює. На сьогодні вкотре постає питання про збільшення оплати працівникам суду (помічникам і секретарям), оскільки є відтік цих кадрів, а вони виконують велику частину роботи для вчасного просування справи в суді.
Процедура
Норми ЦПК не змінювались, а тому судовий процес відбувається за тими самими правилами, що й до 24 лютого 2022 року.
Оскільки наше бюро не припиняло роботу з початком війни, я спілкувалася з усіма довірителями, і нам вдалося зберегти співпрацю з ними. Це дало змогу втриматися на плаву і сплачувати заробітну плату. Також за 2022 рік ми виросли за кількістю працівників і відмовилися від офісу, адже всім зручно зараз працювати з облаштованих домашніх офісів — це економить час і дало змогу ці витрати спрямувати на збільшення заробітної плати. Поки такий формат влаштовує всіх. Окрім цього, ми розширили регіони, у яких маємо справи, та вийшли на міжнародний рівень. Саме максимальне занурення в роботу давало змогу не занурюватися в новини, а думаючи про перспективи для наших довірителів, ми й самі прокладали собі шлях у майбутнє у часи блекаутів і масових повітряних тривог.
Для себе я сформувала кілька основних стратегій розлучень під час війни:
1. Якщо пара проживає в Україні
Хтось із них подає на розлучення, а інша сторона подає зустрічну заяву, що не проти розлучитись, і тоді розлучення відбувається без присутності осіб з першого судового засідання. Але це випадок, якщо обоє за розірвання шлюбу. У іншому разі суд має двічі направити повістки на адресу реєстрації сторони і лише потім винести заочне рішення. Не розлучити вас не можуть, навіть якщо інша сторона буде затягувати процес і просити строк на примирення. З часом це все одно відбудеться. Тут жінці варто не забувати, що вона може попросити суд повернутися до дошлюбного прізвища.
2. Якщо хтось із пари за кордоном
Закон у таких випадках дозволяє розлучення в Україні, якщо родина спільно проживала в Україні як у країні свого постійного проживання, бо якщо пара лише приїздила в Україну, наприклад, у гості до родичів, тоді розлучення має відбуватись у країні їхнього постійного проживання. Якщо ж родина до війни проживала в Україні і це громадяни України, але після початку повномасштабного вторгнення жінка виїхала з України, то у разі, коли чоловік подає на розлучення, не кажучи про це дружині (а вона думає, що у шлюбі і навіть не підозрює, що процес пішов), та не повідомляє суд про те, що дружина має документи на проживання за кордоном і там проживає (не вказує країну та її адресу), а лише її українську реєстрацію, тоді їх розлучать. Буде заочне рішення, бо дружина не знатиме і не зможе відреагувати на позов, відповідно не буде приходити на судові засідання і не подасть жодних документів. Але у випадку, якщо вона дізнається про таке таємне розлучення і буде з цим незгодною, то зможе оспорити його та змінити його дату. Зараз вже є запит на такі процеси, а тому не рекомендую грати в ці ігри адвокатам, бо надалі їхній клієнт постраждає. У мене вже є певний досвід скасування розлучень і застосування наслідків, і він для наших опонентів дуже болючий.
3. Двоє з подружжя проживають за кордоном
Такі справи зазвичай вже вийшли з юрисдикції України. Але дехто не повідомляє суд про те, що місцем проживання родини не є Україна, тому суд сліпо відкриває провадження. Інколи районні суди відправляють справи для визначення підсудності до Верховного Суду. Або відкривають провадження як для справ з іноземним елементом. Якщо ми говоримо про пари, які виїхали через війну, то вони зараз використовують можливість оформлення заяв і договору через консульські установи України і подають їх до суду в Україні, що робить їх розлучення швидкими та з меншими ризиками. А для судів немає проблем для встановлення реальних осіб, які звернулись до суду, адже консульство засвідчує їх особу. Сама ж процедура розлучення для них аналогічна, як у першому варіанті.
4. Розлучення з іноземцями
Зараз вони також відбуваються, і залежно від ситуації варіанти 1-3 можливі, та основний сценарій таких розлучень — це розлучення через іноземний суд. Хоча ще до війни часто такі розлучення відбувалися в Україні, бо у нас швидше та дешевше.
Як компанія, яка є однією з лідерів ринку сімейного права, ми маємо великий досвід в українських, міжнародних та іноземних розлученнях, а тому можу сказати, що потрібно враховувати такі дуже важливі інструменти розлучень під час війни:
- Використовувати роботу українських консульств для оформлення розлучень для пар, які не мають дітей, заяв для судів про підтримання позову про розірвання шлюбу, укладання сімейних договорів (аліментних і шлюбних договорів та поділу майна подружжя).
- Правильно визначати підсудність у справах, враховуючи норми ЦПУ та ЗУ «Міжнародне приватне право». Адже надалі можна буде скасувати навіть законне рішення суду на підставі того, що його прийняв неуповноважений суд.
- Не спішити з розлученням і належним чином повідомляти учасників по справах, бо розлучення через такі порушення можна буде скасувати і відповідно поновити шлюб з усіма юридичними наслідками.
Я спостерігаю зріст запиту на сімейне право. Це також справи про стягнення аліментів і поділ майна. У зв’язку з цим багато адвокатів, які до цього не брали такі справи, зараз, через зменшення попиту на інші напрями, почали займатися сімейним правом, тому якість послуг у цій сфері почала різко падати. Проблема ще і в тому, що на етапі консультації та підготовки справи юрист без досвіду може зробити низку помилок, які надалі не виправлять процес.
У зв’язку з цим я за 2022 рік провела в межах Асоціації адвокатів України 22 безоплатних онлайн-заходи для адвокатів, які є або хочуть стати сімейними адвокатами. Також у цьому році офіційно запустила франшизу. В межах партнерства я зроблю з адвоката в регіоні одного з кращих, адже сама пройшла шлях від новачка до профі і знаю, як прискоритися, передавши свій досвід і напрацювання. Зараз розглядаю партнера у Львові, Одесі та Харкові. Але це довгий процес, бо на старті придивляюсь, чи є в цієї людини мотивація рости й чи однакові у нас цінності, оскільки за інших умов успішного партнерства не буде.
Ще наразі проводжу індивідуальні консультації для юристів, у яких є запит на ріст, і створюю проєкт з наставництва, у який візьму чотирьох адвокатів і буду їх супроводжувати три місяці, а після цього ми визначимо результати їхнього росту.
Також, буваючи в регіонах на базі рад адвокатів, проводжу безкоштовні майстер-класи про сімейні договори та ділюсь досвідом, наприклад, у березні був Львів, у квітні — Полтава. Я бачу в цьому свою місію, оскільки переконана, що якщо ринок сімейної адвокатури буде рости, тоді буде розвиватися практика, якість послуг зростатиме, і буде більше звернень. Бо отримуючи якісні та професійні послуги, довірителі будуть розуміти цінність роботи сімейного адвоката і відходити від саморозлучень, що приведе до підняття у суспільстві рівня захисту сімейних прав громадян. Адже, по суті, завдання сімейного адвоката — це отримати юридичні механізми для свого довірителя, щоб його рівень життя після розлучення залишився на тому самому рівні або навіть зріс. Тоді ми можемо говорити про збереження якості життя і позитивного враження про сімейного адвоката.
А ще нарешті я здійснила свою давню мрію — створила благодійний фонд для жінок. Поки ми надаємо своїми силами безоплатні 30-хвилинні консультації. Та вже створили свою унікальну програму для ще більшого захисту прав жінок і подалися на грант, сподіваюся, що найближчим часом його отримаємо та зможемо її реалізувати.
Окремо зараз бюро розвиває свій міжнародний напрям — консультуємо іноземних адвокатів і клієнтів та даємо висновок для судів. Співпрацюємо з консульствами, адже повністю організовуємо процес створення проєкту документів, запис на аудієнцію, направлення документів і комунікацію з установою.
Я завжди вірила у сімейне право, навіть тоді, коли воно було непопулярним, а зараз моя віра вже підкріплена статистикою і тенденціями у суспільстві.
Я розумію, що дехто з українців вже не повернеться після завершення війни, хтось зараз повертається. Але в будь-якому разі це вже впливає на розвиток українського сімейного права, адже в нього входить культура інших країн, і відповідно, це розвиває нашу сферу. Я також роблю все можливе, щоб у Раді поновилися розгляди законопроєктів, спрямованих на зміни у сімейному праві. І звісно ж, від адвокатів залежить створення нових позицій у Верховному Суді з певних категорій справ. Тому попереду в нас цікаве життя і розвиток права душі — сімейного права.
Я щиро закликаю колег у такий непростий час подумати: можливо, сімейне право стане вашою спеціалізацією, і якщо так, то перепрофільовуватись, адже у гарного сімейного адвоката робота буде завжди. З вірою у перемогу та ЗСУ!