Окрім замороження і конфіскації активів рф в інших країнах, гостро стоїть питання їхньої передачі Україні для відшкодування збитків, заподіяних агресією. У міжнародній практиці існують спеціальні механізми репатріації активів на багатосторонньому і двосторонньому рівні, проте потенціал цих механізмів і можливості отримання коштів Україною є різними.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Переважно всі міжнародні акти щодо репатріації активів з однієї держави до іншої стосуються активів, пов’язаних із вчиненням злочинів – корупцією, фінансуванням тероризму або відмиванням коштів.
Базовим міжнародним актом, що регулює питання повернення активів (assets recovery) є Конвенція ООН проти корупції. Цей документ фактично закріплює принцип повернення вкрадених активів до країн їх походження. Проте застосування такої конвенції обмежене – повернути можна лише активи, що пов’язані із корупційними злочинами, а саме хабарництвом, розкраданням державних коштів, відмиванням грошей, зловживанням впливом чи службовим становищем.
Розділ 5 Конвенції охоплює, зокрема, норми про запобігання та виявлення переміщення доходів, одержаних злочинним шляхом; про заходи безпосереднього повернення майна; механізми повернення майна в межах міжнародного співробітництва у сфері конфіскації; міжнародне співробітництво з метою конфіскації; повернення та розпорядження активами.
За запитом однієї держави, яка має юрисдикцію щодо розгляду конкретного злочину, інша повинна передати його компетентним органам для розгляду питання щодо конфіскації активів та відповідно виконати його – заморозити активи, накласти на них арешт чи конфіскувати. Водночас репатріація не є обов'язковою, якщо виконані три умови:
1) суд країни походження повинен винести остаточне рішення про конфіскацію активів;
2) це рішення повинне бути визнане судом країни, що конфіскує активи;
3) активи повинні походити від розкрадених державних коштів, або країна походження повинна встановити своє право власності на активи, або країна, що конфіскує, визнає збитки, яких зазнала країна походження, як підставу для повернення активів.
Ця Конвенція також передбачає можливість укладення державами дво- та багатосторонніх угод із метою підвищення ефективності міжнародного співробітництва у цій сфері.
Інша конвенція ООН – Конвенція проти транснаціональної організованої злочинності – передбачає обов’язок держав-членів у межах їхніх внутрішніх правових систем, запровадити заходи, які можуть бути необхідними для забезпечення можливості конфіскації доходів від злочинів, одержаних внаслідок вчинення злочинів та майна, що використовувалось при вчиненні злочинів. Водночас Конвенція передбачає, що такі заходи повинні застосовуватись навіть у випадках, коли доходи, одержані злочинним шляхом, були перетворені в інше майно чи були змішані з майном, придбаним із законних джерел. Як і попередня, ця Конвенція охоплює положення про співпрацю між державами в питанні конфіскації майна – так, за запитом однієї держави, друга повинна вжити заходів для пошуку, заморожування чи конфіскації.
Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом і шляхом фінансування тероризму є іншим важливим актом, що регулює відповідні питання серед держав-членів Ради Європи. Застосування цієї Конвенції обмежене злочинами, пов'язаними із фінансуванням тероризму. Вона встановлює обов'язок для держав-членів забезпечити наявність законодавства щодо збирання та відстежування даних про банківські рахунки та банківські операції в разі, якщо іншою державою подано запит на вчинення відповідних дій.
Крім того, в разі отримання запиту на конфіскацію майна, держава, що отримала такий запит, повинна його виконати, у разі, якщо рішення про конфіскацію прийняте відповідним судом держави, що подала такий запит. Утім Конвенція передбачає доволі широкий перелік підстав для відмови у відповідній співпраці, серед яких, зокрема, наступні: якщо виконання може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам запитуваної держави; якщо, на думку запитуваної держави, важливість справи, якої стосується запит, не виправдовує вжиття запитуваних заходів; правопорушення, якого стосується запит, не було б правопорушенням за законодавством запитуваної сторони, якби воно було вчинено в межах її юрисдикції; правопорушення, якого стосується запит, є політичним злочином або податковим.
Безумовно, усі ці механізми є складними та поки не мали практики масового застосування. Водночас вони створюють опції, на які Україні та українському уряду потрібно однозначно звернути увагу задля того, щоб створити юридичні основи для отримання коштів рф. Очевидно, що цей варіант є лише однією з альтернативних можливостей, поруч із прямою передачею Україні або ж передачею цих активів до спеціального Компенсаційного Фонду, однак над ними треба і варто працювати.
До того ж треба зосередитися і на двосторонніх механізмах репатріації активів рф до України. Наразі Україна має підписані, за офіційними даними, договори про взаємну правову допомогу та правове співробітництво із десятками країн. Очевидною є можливість внесення до них змін і доповнень, які б забезпечили кроки із конфіскації заблокованих активів рф та передачі їх до України.
З часу повномасштабного вторгнення рф на територію України, поки що єдиним документом, який ініціює зміни до цих договорів, є Указ Президента України від 4 квітня 2023 року № 196/2023 «Про делегацію України для участі у переговорах між Україною та Республікою Польща щодо підготовки проєкту Договору між Україною і Республікою Польща про внесення змін до Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах». Потрібно продовжувати цю роботу й ініціювати внесення змін до інших договорів.
Дослідження проведено у межах проєкту АНТС «Російські активи як джерело відновлення української економіки», що реалізується в співпраці з Національним демократичним інститутом (НДІ) за фінансової підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED).