 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Справа 991/4509/22. Ухвала від 11.01.23 про повернення обвинувального акта прокурору в межах кримінального провадження.
Захисник обвинуваченого особа_7 , адвокат особа_9 , додатково зазначив, що викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, окрім іншого, порушує презумпцію невинуватості, закріплену у ст. 17 КПК України.
Мотиви та обґрунтування суду:
3.6 Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
3.15 Окремо суд звертає увагу на аргументи захисника обвинуваченого особа_7, адвоката особа_9, про те, що сформульоване у направленому до суду обвинувальному акті обвинувачення порушує презумпцію невинуватості, закріплену у ст. 17 КПК України.
3.16 Щодо цього варто зазначити, що у рішенні № 3-р(іі)/2022 від 08.06.2022 за конституційною скаргою особа_21 щодо відповідності конституції України (конституційності) п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України (справа щодо презумпції невинуватості) Конституційний Суд України зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.
3.17 Вирішальним у наведеному посиланні є висновок про те, що сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості саме під час надання оцінки зібраним по справі доказам.
3.18 Зважаючи на таке трактування змісту презумпції невинуватості, колегія суддів висновує, що приписи ст. 17 КПК України належить враховувати при оцінюванні доказів, а не на стадії підготовчого судового засідання.
3.19 До того ж, як вже згадувалось у п. 3.6 ухвали, законодавець визначає обвинувачення як твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
3.20 На підставі такого законодавчого визначення можна засвідчити, що висунення стороною обвинувачення твердження про вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею закону про кримінальну відповідальність, якщо воно пред`явлене у порядку, встановленому КПК України, а саме викладене в обвинувальному акті, не може бути витлумачене як порушення принципу, закріпленого у ст. 17 КПК України.
Аналіз:
цитата з рішення Конституційного Суду, на яке просиляється колегія ВАКС: «Конституційний Суд України зазначає, що конституційний принцип презумпції невинуватості є багатоаспектним, діє на всіх стадіях кримінального провадження та навіть після його завершення, адже сутність цього принципу полягає в тому, що презумпція стосовно непричетності особи до вчинення кримінального правопорушення має універсальний характер, поширюється на всі сфери суспільного життя особи та діє доти, доки її не спростовано належним чином, тобто, за приписами статті 62 Конституції України, у законному порядку й обвинувальним вироком суду. У розумінні зазначених конституційних приписів метою принципу презумпції невинуватості є захист особи, стосовно якої здійснюється/здійснювалось кримінальне провадження, від будь-яких виявлених у зв’язку із цим форм осуду від публічної влади, унаслідок чого піддано сумніву непричетність такої особи до вчинення кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості».
Тобто, цитуючи рішення Конституційного Суду, колегія суддів ВАКС приходить до іншого висновку, ніж Конституційний Суд, та не бачить в цьому нічого поганого – «діє на всіх стадіях кримінального провадження» змінюється на «належить враховувати при оцінювані доказів»!!!!
Колегія суддів ВАКС вважає, що приписи ст.17 КПК України та ст.62 Конституції України на стадії підготовчого судового засідання не діють. Отакої!!!!
Потім, згідно з КПК України: обвинувачення – твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим кодексом. Але чиє твердження? Твердження сторони обвинувачення. У розумінні кримінального процесуального законодавства – це лише припущення сторони обвинувачення.
Стаття 62 Конституції Україні: особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 17 КПК України. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Також хотів би навести цитату з ухвали іменем України 19 березня 2021 року справа № 757/28324/20-к провадження № 1-кп/761/1964/2021: «презумпція невинуватості, закріплена в §2 статті 6, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у §1 статті 6 Конвенції (AllenetdeRibemontv. France, §35). Цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буда доведена відповідно до закону (Minelliv. Switzerland). Суд чітко дотримується тієї позиції, що презумпція невинуватості порушується у випадку, коли судове рішення або твердження посадової особи стосовно обвинуваченого відображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відповідно до закону. Вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила. Суд неодноразово наголошував на важливості вибору слів у твердженнях посадових осіб про обвинуваченого (Bohmerv. Germany, §§54, 56; Nestakv. Slovakia, §§88-89)...». Крім того, аналогічне трактування поняття презумпції невинуватості міститься в рішенні Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 року (остаточне 10.03.2010 року) в справі «Шагін проти України»: «…суд повторює, що принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 конвенції, є одним з аспектів права на справедливий судовий розгляд кримінальної справи, гарантованого пунктом 1 статті 6 (див. рішення у справі «Альне де Рібемон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 35, серія a, n 308). Цей принцип не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, «яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, … стосовно проваджень, що тривають, у кримінальних справах і які … визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом. Отже, слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють …, або ж обвинувачують у вчиненні злочину, … та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (див. рішення у справі «Ісмаїлов та інші проти Росії» (Ismoilov and others v. Russia), n 2947/06, п. 166, від 24 квітня 2008 року)...». Даний перелік рішень Європейського суду з прав людини щодо порушення презумпції невинуватості не є вичерпним і свідчить про те, що дотримання презумпції невинуватості є вкрай важливим і недотримання якої є наслідком порушення п. 2 ст. 6 Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України. Однак, у цьому кримінальному провадженні обвинувальний акт містить формулювання, які не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та не кореспондуються з позицією ЄСПЛ з цього питання у зв’язку із порушенням презумпції невинуватості. На підставі наведеного, суд вважає, що обвинувальний акт стосовно особа_1 та особа_2 не відповідає положенням кримінальний процесуальний кодекс України».
Шановна колегія суддів ВАКС діє так, що Конституція України, рішення Конституційного Суду України, норми КПК України, норми Конвенції та рішення ЄСПЛ нівелюються ухвалами ВАКС. На жаль.