Поки новий господар Білого дому (який свого часу встиг посидіти в кріслі спікера ВР України) Джо Байден ще не зайняв своє місце в Овальному кабінеті, його нинішній очільник Дональд Трамп у свій останній день на посаді американського президента займається тим, чим і має займатись — помилуванням. Щоправда, робить це також зі скандалом, як, власне, і все, що він робив за 4 роки свої каденції. У свій останній день в Білому домі Трамп запланував відразу понад 100 помилувань, і навколо цієї події розгорівся черговий і, цілком вірогідно, не останній для Трампа скандал. Поки що медійний.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
The New York Times з посиланням на документи й інтерв'ю з обізнаними джерелами стверджує, що навколо президентського помилування сформувався цілий ринок. Видання навіть прейскурант наводить. Так, кілька лобістів (а в США, нагадаю, на відміну від України, їх робота знаходиться у правовому полі), близьких до президента, взяли з клієнтів по кілька десятків тисяч доларів, обіцяючи організувати помилування в дні, що залишилися у Трампа при владі. У публікації згадуються й відомі прізвища. Так, NYT стверджує, що колишній мер Нью-Йорка, а згодом юрист Трампа Руді Джуліані нібито встановив прайс на «індульгенцію», яка коштує $2 млн.
Цікаво, що «скажений принтер помилування» в Овальному кабінеті різко наростив оберти ще задовго до того, коли стало офіційно відомо, що Трамп програв Байдену, і оскаржити поразку будь-якими способами, в т.ч. шляхом захоплення Капітолія, не вийде. Окрім Джуліані, NYT згадує екс-федерального прокурора Бретта Толмена, який був радником президента США з питань помилування і пом'якшення покарань. Видання стверджує, що він заробив десятки тисяч доларів щонайменше на трьох справах. Також з’являється прізвище колишнього адвоката Трампа Джона Дауда, який хвалився своїм клієнтам, що може організувати помилування завдячуючи зв'язкам з Джаредом Кушнером — зятем і старшим помічником Трампа
Цікаво, що 24 грудня Трамп помилував Чарльза Кушнера — батька того самого Джареда, якого у 2006 р. засудили за незаконні внески в передвиборну кампанію і ухиляння від сплати податків, а також екс-голову свого передвиборчого штабу Пола Манафорта (в нелегкій долі якого великий слід залишила Україна) та низку фігурантів відомого розслідування спецпрокурора Мюллера, серед яких і екс-радник Роджер Стоун. А за 2 дні до цього Трамп помилував 15 людей і частково або повністю пом'якшив вироки ще 5 особам. Серед помилуваних — і засуджені з відомої «російської справи», яка мала призвести до першого імпічменту самого Трампа, але так і не призвела.
У переліку помилуваних очікували побачити двох «в’язнів інформаційної совісті», Едварда Сноудена і Джуліана Ассанжа, але цього не відбулося навіть у рамках операції прикриття спасіння Трампом колишніх членів свої команди. «Помилування виправляє несправедливість, вчинену командою Мюллера», — йшлося тоді в заяві Білого дому.
Зараз важко сказати, які наслідки публікація The New York Times може мати для її фігурантів. Можливо, Джуліані та інші подадуть в суд на видання, і ми станемо свідками чергової боротьби з Fake news Дональда і його команди. Але багато експертів схиляються до думки, що все це дуже погано для американської системи правосуддя взагалі і інституту президентського помилування зокрема.
Сама ж практика напрацьована роками. Підраховано, що починаючи з Джорджа Вашингтона, було помилувано понад 27 тис. осіб. До речі, саме Вашингтон і заклав традицію президентських помилувань. Першими були учасники «Повстання через віскі» (в 1794 р. фермери Пенсільванії виступили проти введеного федеральним урядом податку на дистиляти, включаючи віскі), яке американські історики вважають першою громадянською війною в США. Придушенням повстання на чолі 13-тисячного війська зайнявся особисто Вашингтон. Спіймати і передати до суду вдалося лише 6, і тільки 2 — Філіп Віган і Джон Мітчелл — були визнані винними і засуджені до смертної кари. Їх Вашингтон і помилував.
Взагалі президентське помилування в США — це окрема дуже цікава і насичена історія. Деякі випадки (наприклад, коли вбивця Уїлсон відмовився у 1833 р. від помилування президента Джексона) взагалі увійшли в історію американської юриспруденції. І коли про того ж Трампа кажуть, що він чи не перший в новітній історії рятує членів своєї родини, забувають, що, наприклад, Білл Клінтон помилував свого зведеного брата Роджера, пов'язаного з наркоторгівлею. А у свої останні години при владі Клінтон підписав 170 (!) помилувань, і вони призначалися людям, які заплатили шестизначні суми родині і довіреним особам президента. Тобто американська президентська милість дуже цікава, пізнавальна та багато в чому повчальна. В т.ч., можливо, й для України та її президентів.
Валерія Коломієць, заступник міністра юстиції, яка перебувала у складі комісії при Президентові України у питаннях помилування в, інтерв’ю «ЮГ» розповіла, що «ми не знаємо, чи були наші рекомендації щодо помилування сприйняті позитивно чи негативно в Офісі Президента. Це важливо, адже готуючи рекомендації, ми їздимо до засуджених, спілкуємось з ними, вивчаємо матеріали, слухаємо представників засуджених або, навпаки, потерпілої сторони... Тому дуже важливо розуміти результат не тільки нам, а й засудженим».
З того часу (вересень минулого року) пройшло майже 4 місяці. Хтось щось чув про амністію, помилування? Хоча, можливо, краще й так, як у нас, ніж як в США. Бо якщо у нас президенти та особи, наближені до них, ще й помилуванням почнуть торгувати, Україні вік свободи не бачити. Тієї самої, справжньої, якою її бачили батьки-засновники США.