Податковий кодекс України у частині податку на майно передбачає режим пільгового оподаткування суб’єктів господарювання малого та середнього бізнесу. Мова йде, зокрема, про об’єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб’єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у малих архітектурних формах та на ринках (пп. е пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нещодавно питання реалізації цієї пільгової норми розглядалося Державною фіскальною службою України (далі – ДФС) в індивідуальній податковій консультації №230/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 17.05.2017. За роз’ясненням можливості її застосування звернулося товариство, що володіє на ринку об'єктом нежитлової нерухомості загальною площею 397 м2.
За результатами розгляду цього питання фахівці ДФС вказали, що оскільки термін «мала архітектурна форма» обмежує застосування податкової пільги об'єктами нежитлової нерухомості площею до 30 м2, то, зважаючи на приписи пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 ПК України, норма про виключення із об'єктів оподаткування податком об'єктів нежитлової нерухомості у межах території ринків може бути поширена лише на елементи торгової мережі ринку, площа яких не перевищує площу малої архітектурної форми – 30 м2.
Таким чином, представники контролюючого органу фактично обмежили за критерієм площі коло об’єктів нерухомості на ринках, що підлягають пільговому оподаткуванню за пп. е пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за критерієм площі, посилаючись на застосування принципу рівності платників податків перед законом. Проте такий підхід до тлумачення даної пільги заслуговує справедливої критики.
Перш за все, необхідно констатувати наявність грубої законодавчої помилки в аспекті закріплення об’єктного складу пільгової норми пп. е пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України. Мова йде про малу архітектурну форму (далі – МАФ).
Відповідно до Закону «Про благоустрій населених пунктів», мала архітектурна форма – це елемент декоративного чи іншого оснащення об’єкту благоустрою. Вона являє собою невелику споруду, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Водночас ідентифікуючою ознакою об’єкту нерухомого майна цивільне законодавство визначає неможливість його переміщення без знецінення та зміни призначення. Отже, МАФ не є об'єктом нерухомості, адже встановлюється без фундаменту, а її переміщення не впливає на її ціну. Відповідно, МАФ не є і не може бути об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, оскільки сама концепція цього податку передбачає оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Усе зазначене наводить на висновок, що пільга, передбачена пп. е пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не може розповсюджуватися на МАФи, тому поширення граничного значення її площі (30 м2) з метою пільгового оподаткування об’єктів нерухомості, розташованих на ринках, невиправдане.
У контексті викладеного застосування принципу рівності оподаткування у даній ситуації також хибне. МАФ та об’єкти нерухомості на ринках, як уже зазначалося, мають різну правову природу та відмінний правовий режим, що прямо впливає на особливості їх оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: МАФ взагалі не може ідентифікуватися як об’єкт оподаткування, а нерухоме майно на ринках звільняється від оподаткування у порядку надання пільги в силу прямого законодавчого припису. Засада рівності оподаткування у такому випадку в принципі не може бути застосована, адже об’єкти, щодо яких стоїть питання про неоднаковий підхід до оподаткування, знаходяться у різних умовах і не оподатковуються через різні підстави.
Загалом, аналізуючи пп. е пп. 266.2.2 ст. 266 ПК України, можна виокремити чіткі умови реалізації цієї пільгової норми: 1) дотримання об'єктного та суб'єктного складу відповідних правовідносин (об’єкт нерухомого майна використовується на праві власності суб'єктом господарювання малого або середнього бізнесу в його господарській діяльності) та 2) обов'язкова ознака місця здійснення такої діяльності (об’єкт нерухомого майна використовується на ринку, а саме у межах земельної ділянки, відведеної ринку як суб'єкту господарювання для здійснення господарської діяльності). Площа об’єктів нерухомості при цьому не враховується.
Натомість Державна фіскальна служба намагається необґрунтовано обмежити коло об’єктів нерухомості, щодо яких можливе застосування пільги із звільнення від оподаткування, та ще й обґрунтовує це застосуванням основоположного принципу податкового законодавства.