13.07.2021 р. у першому читанні був прийнятий проєкт Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування підприємницької діяльності електронних резидентів №5270 (далі – законопроєкт).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Звичайно, будь-яка екстериторіальність, додаткові можливості – це прекрасно, це основний плюс. Правовий режим е-резидентства пропонується запровадити тимчасово, на період до 31.12.2022 р. Тож можна зробити припущення, що все має запрацювати одразу, оперативно і налагоджено. Однак як це працюватиме, ще неможливо оцінити в повному обсязі.
Процедура
Із законопроєкту не зовсім зрозуміло, яким чином проводитиметься ідентифікація іноземних громадян, які виявили намір отримати статус е-резидента (у пояснювальній записці про це також не зазначено). Якщо буде застосована процедура, передбачена у Постанові КМУ від 25.06.2020 р. №648 «Про реалізацію експериментального проєкту із запровадження та реалізації в Україні електронного резидентства» (далі – Постанова №648), то суттєве навантаження додатково покладатиметься на консульські установи України.
До того ж доволі суттєві функції покладаються на працівників консульських установ України. Ми вже маємо досвід «розширення» їхніх обов’язків у контексті спрощення міграційних процедур для іноземців. Однак досі відповідні положення не працюють, оскільки не було системності у внесенні змін до законодавства.
На жаль, немає впевненості в тому, що покладення на дипломатичні та консульські установи таких додаткових функцій реально працюватиме. Зокрема, варто згадати, що досі немає можливості отримання візи «Д», не залишаючи межі території України, про що ми з колегами зазначали у 2019 р., Відтоді так і не відбулося жодних зрушень в цьому питанні.
Відповідно до змісту законопроєкту, багато процедурних аспектів визначатиме Уряд, що не відповідає нинішньому порядку реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Україні. Наразі у нас діє спеціальний нормативно-правовий акт, який визначає всі питання процедури державної реєстрації в цій сфері.
Законопроєкт передбачає внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (невеличкі зміни щодо розміщення застереження про можливість реєстрації суб’єктом господарювання в особливому порядку). Зокрема, міститься посилання, що особливий порядок встановлюватиме Уряд, а не Парламент. До речі, вимоги щодо державної реєстрації суб’єктів господарювання в Україні, реєстрації непідприємницьких юридичних осіб в Україні встановлені на рівні законів, тож такі кроки виходять за межі вже усталеного підходу.
Можемо не згадувати про правила подолання колізій норм права і про переважну силу норм спеціального закону над загальним, а також вищої сили норми закону над нормою права в підзаконному нормативно-правовому акті. Виникатимуть ситуації, аналогічні до тих, які маємо наразі з поданням перших схем структури власності юридичних осіб: закон передбачає вичерпний перелік документів, а в наказі Міністерства фінансів зазначається про необхідність подання додаткових (які мають обґрунтувати наявність корпоративних зв’язків у структурі власності).
Також звертаємо увагу, що в межах аналізованого законопроєкту не визначено, яким чином вирішуватиметься питання про отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків для е-резидента чи його отримання не буде необхідним у такому випадку (знову ж таки, у Постанові №648 цьому аспекту приділено увагу, отримання РНОКПП відбувається через консульську установу за посередництва адміністратора).
Подвійне оподаткування та податкове резидентство
Від подвійного оподаткування е-резиденти-підприємці не будуть автоматично захищені. Е-резидентство не можна буде використати в обґрунтування податкового резидентства, а отже, потрібно буде переглядати відповідні конвенції перед прийняттям рішення про те, варто скористатися таким статусом чи ні.
У законопроєкті передбачаються підстави для втрати статусу е-резидента-підприємця, серед яких визначено, зокрема, набуття статусу резидента України. На нашу думку, недоцільно використовувати такий термін – набуття статусу резидента якоїсь держави (на відміну від громадянства) безпосередньо не пов’язано з одним єдиним юридичним фактом, а передбачає збіг деяких обставин (місце постійного проживання, центр життєвих інтересів, громадянство тощо), сукупність яких дозволяє стверджувати, що особа є резидентом якоїсь держави. До того ж не визначено, хто буде відповідальним суб’єктом, який здійснюватиме аналіз відповідності е-резидента-підприємця ознакам резидента України, як відповідна інформація передаватиметься до адміністратора, яким чином буде здійснюватися контроль за дотриманням такої умови, яка не сумісна зі статусом е-резидента-підприємця, чи така процедура може бути реалізована лише в добровільному порядку (тоді дійсно особа матиме можливість обґрунтувати свою відповідність критеріям визначення податкового резидентства та надати всі необхідні докази).
Цікаві формулювання
Зовсім не зрозуміло, навіщо окремо наголошено на тому, що е-резиденти мають право укладати «договори з юридичними та самозайнятими особами, в тому числі про надання послуг щодо ведення обліку, складення податкової звітності, пов’язаної з веденням господарської діяльності, послуг з надання правової допомоги». Всі такі договори відповідають принципу свободи підприємницької діяльності, який гарантований Конституцією України.
Цікаво, як е-резидент відкриватиме рахунок у банківській установі в Україні, до того ж тільки в одній. З власного досвіду знаю, що дистанційне відкриття банківського рахунку наразі підтримується чи не одним лише банком (в переважній більшості у відділення все ж таки доведеться завітати заявнику особисто). Відкриття рахунку на підставі довіреності також не зовсім проста процедура.
Привертає увагу, що передбачається комунікація е-резидента-підприємця із контролюючими органами в електронній формі. Це доволі зручне положення. Водночас одразу на думку спадають відмови у наданні простого витягу з Реєстру платників єдиного податку в електронній формі (до речі, також гарантованого Податковим кодексом України) через те, що відповідні контролюючі органи просто не мають відповідних технічних можливостей. Як би нам не хотілося підвищення інвестиційної привабливості та розширення кількості суб’єктів, які готові сплачувати грошові кошти до державного бюджету України, ми маємо бути готовими до реалізації таких положень (в тому числі технічно), а також гарантувати не гірший рівень взаємодії з резидентами України.
До того ж аналізований законопроєкт передбачає встановлення особливих умов, правил проведення банками транзакцій, жодних змін до спеціальних нормативних актів.
Отже, український Парламент вирішив створити особливий податковий режим для іноземних підприємців, визначив спеціальні умови такого статусу. З цим більш-менш зрозуміло (хоча залишається питання щодо моменту отримання статусу резидентства та як це спростовувати/обґрунтовувати саме в контексті е-резидентства). Водночас більшість процедурних питань має бути визначена на рівні підзаконних актів, а процедура суттєво відрізнятиметься від процедури реєстрації ФОП в Україні на загальних підставах. Вони мають бути розроблені абсолютно (адже у законопроєкті зазначено про доручення Уряду підготувати та розробити відповідні нормативні акти у тримісячний строк з моменту опублікування Закону) або має бути доопрацьована Постанова №648.
Якщо процедура буде такою, як це передбачено у Постанові №648, то це буде тривалий процес. Адже передбачається процедура проведення перевірки заявника МВС та СБУ (протягом 20 днів), процедура резервування РНОКПП (взаємодія має бути в електронній формі протягом 1 робочого дня, а відповідно до чинного порядку реєстрації облікової картки в Реєстрі платників податків така процедура триває 3 робочі дні), а потім – відвідування консульської установи. Далі відбувається оформлення довіреності на адміністратора для відкриття банківських рахунків, подання та отримання інших документів, виконання інших дій тощо.
І чим же цей процес відрізняється від отримання адміністративних послуг через представника за довіреністю?