Звересня 2020 р. Держпраці відновила проведення інспекційних відвідувань. Наразі кожен роботодавець має знати порядок оскарження неправомірних дій посадових осіб Держпраці та розробити власну стратегію ефективного захисту порушених прав.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до положень ч. 1 ст. 10 Закону України від 05.04.2007 р. №877‑V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та абз. 10, 13 п. 13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету міністрів України від 21.08.2019 р. №823, роботодавці мають право оскаржувати в установленому законодавством порядку неправомірні дії Держпраці та її посадових осіб, а також приписи та/або вимоги інспектора праці.
Неправомірними діями Держпраці є:
- безпідставні позапланова перевірка або інспекційне відвідування;
- недотримання порядку призначення та проведення перевірки або інспекційного відвідування;
- перевищення повноважень посадовими особами (інспекторами праці);
- винесення неправомірних рішень;
- порушення порядку складання актів, вимог, приписів, прийняття постанов тощо.
Відповідно до положень ст. 21 Закону №877, суб'єкт господарювання має право звернутися до відповідного центрального органу виконавчої влади або до суду щодо оскарження рішень органів державного нагляду (контролю). Таким чином, роботодавці мають право на оскарження рішень Держпраці в адміністративному та судовому порядку. Однак на законодавчому рівні сам порядок оскарження виписаний лише частково.
Адміністративний порядок оскарження
Порядок адміністративного оскарження приписів Держпраці щодо порушень законодавства про працю та зайнятість населення відрізняється від оскарження приписів щодо інших порушень законодавства (наприклад, у сфері охорони праці, гігієни праці, безпечного ведення робіт тощо) або дій її посадових осіб (інспекторів праці).
Порядок адміністративного оскарження приписів Держпраці щодо порушень законодавства про працю та зайнятість населення закріплений у п. 23 та 26 Порядку №823. Припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені відповідно у 10‑денний та 1‑денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника територіального органу, в якому працює інспектор праці. Вимога або висновок, складені за результатами планової перевірки, можуть бути оскаржені в 10‑денний строк з дати їх отримання.
У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до голови або заступника голови Держпраці. Скарга подається у довільній формі та має містити обставини і факти, що свідчать про неправомірність прийнятого рішення, а також копії доказів, які це підтверджують.
Скарги розглядаються у 30‑денний строк після дня їх надходження. Зауважимо, що подання в установлений строк скарги тимчасово припиняє виконання припису або вимоги. На час розгляду скарги проведення інспекційного відвідування або будь-яких інших перевірок з питань праці зупиняється.
Порядок оскарження приписів Держпраці щодо інших порушень законодавства або дій посадових осіб (інспекторів праці) загальний. Оскільки відсутні спеціальні законодавчі акти, при винесенні таких рішень посадові особи Держпраці керуються виключно нормами Закону №877 та Положенням про територіальні органи Держпраці, що затверджене наказом Мінсоцполітики від 23.03.2015 р. №340.
Відповідно до норм Закону України від 02.10.1996 р. №393/96‑ВР «Про звернення громадян» (далі — Закон №393/96), роботодавці мають право звернутись до Держпраці у порядку підлеглості зі скаргою на дії або рішення посадових осіб (інспекторів праці). Скарга на рішення може бути подана не пізніше місяця з часу ознайомлення роботодавця з прийнятим рішенням. Строк її розгляду становить не більше місяця з дня надходження, а якщо вона не потребує додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше 15 днів з дня її отримання. При цьому загальний строк розгляду скарги не може перевищувати 45 днів. Цей строк може бути скорочено за наявності обґрунтованої письмової вимоги роботодавця.
За результатами розгляду скарг рішення Держпраці можуть бути скасовані повністю або в окремій частині. На практиці уповноважені особи при розгляді скарг рідко стають на бік роботодавців. З більшою вірогідністю в адміністративному порядку можуть бути скасовані рішення лише з підстав допущення посадовими особами в ході перевірки або інспекційного відвідування процесуальних порушень.
Отже, оскарження в адміністративному порядку малоефективне, однак необхідне для ефективного судового перегляду, оскільки скориставшись можливістю досудового врегулювання, роботодавець застосує всі належні засоби захисту своїх порушених прав та інтересів, що підвищить його шанси на позитивне рішення суду.
Судовий порядок оскарження
Право на оскарження рішень та дій Держпраці в судовому порядку роботодавці мають незалежно від того, чи користувались вони правом адміністративного оскарження, чи ні, та незалежно від результату такого оскарження.
Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. №2747‑IV (далі — КАС України), роботодавці можуть звернутись до адміністративного суду протягом 6 місяців з дня винесення оскаржуваного рішення або з дня, коли вони дізнались або могли дізнатись про порушення своїх прав та інтересів. А якщо роботодавець скористався правом адміністративного оскарження, для звернення з позовом встановлюється 3‑місячний строк з дня вручення рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність Держпраці.
Важливо знати, що подання позову до суду не припиняє виконання припису, як при адміністративному порядку. Відтак, радимо разом з позовом подавати до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії припису на час розгляду справи. В разі неподання такої заяви роботодавець може бути притягнений до адміністративної відповідальності за невиконання припису у встановлені строки (ст. 188‑4 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. №8073‑Х), або до нього можуть бути застосовані інші заходи державного реагування.
Також зауважимо, що акт інспекційного відвідування не може бути оскаржений до суду, оскільки він не є рішенням Держпраці у розумінні ст. 17 КАС України. Діяльність зі складання акта інспекційного відвідування є службовою діяльністю інспекторів праці на виконання їх посадових обов'язків. Дії інспекторів зі складання акта не створюють жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення будь-яких прав роботодавця, крім права на надання зауважень.
Позовна заява на рішення та дії Держпраці має бути обґрунтована належними та допустимими доказами їх неправомірності (наприклад, інспектором праці було допущено процедурні порушення, неможливість виконання припису або взагалі фактична відсутність зазначеного в приписі порушення). Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на Держпраці, та на практиці суд при розгляді таких справ не стає на бік роботодавця і вважає рішення, дії Держпраці правомірними, якщо інше не доведено роботодавцем.
Як бачимо, оскарження дій Держпраці є процедурно складним, тому для ефективного захисту роботодавцям варто заздалегідь розробити алгоритм дій під час перевірки (інспекційного відвідування) з метою зменшення вірогідності небажаного результату та стратегію захисту порушених прав.