 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У Львові розпочався саміт «Стояти на сторожі верховенства права». Захід із нагоди 75-ї річниці Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та 75-ї річниці Загальної декларації прав людини проводять Українська асоціація міжнародного права та Американське товариство міжнародного права.
Читайте також: «Оприлюднено деякі висновки роботи робочих груп на українсько-американському саміті "На сторожі верховенства права"».
Два важливих для міжнародного права документи були ухвалені у 1948 році з різницею в один день Генеральною Асамблеєю новоствореної на той час Організації Об’єднаних Націй. 9 грудня прийняли Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, наступного дня – Загальну декларацію прав людини. Ключову роль у тому, що світ побачив документи, відіграли юристи-міжнародники, чий професійний шлях розпочався саме в стінах Львівського університету, який в ці дні приймає саміт «Стояти на сторожі міжнародного права».
Йдеться про Герша Лаутерпахта і Рафаеля Лемкіна.
Згадуємо авторів термінів «злочини проти людяності» та «злочин геноциду»
Лаутерпахт і Лемкін були практично ровесниками (Лаутерпахт на три роки старший – ред.), їхні особисті та родинні історії – схожими, й такими, що міцно переплелися з трагедією Європи середини XX століття.
Трагічний життєвий досвід вплинув на просування Лаутерпахтом ідей захисту прав людини, а Лемкіним – криміналізації геноциду, що своєю чергою стало вагомим внеском обох юристів-міжнародників у формування сучасного міжнародного права.
Цьогоріч виповнилося 40 років роботи Центра міжнародного права Лаутерпахта. Спеціалізовану дослідницьку організацію при юридичному факультеті Кембриджського університету заснував син Герша Лаутерпахта Еліу – адвокат, який був також свого часу суддею ad hoc у справі Боснії в Міжнародному суді ООН. Нині Центр проводить мульти- та міждисциплінарну роботу за напрямами, що стосуються міжнародного кримінального права та міжнародного права навколишнього середовища, міжнародного права прав людини тощо.
«Всі люди народжуються вільними та рівними у своїй гідності та правах», – проголошує стаття 1 Загальної декларації прав людини.
Насправді, зазначають юристи-міжнародники, саме Декларація надала поштовх розробці сотень інструментів у сфері захисту прав людини. Найбільший прогрес належить міжнародним судовим установам, каже доцент кафедри міжнародного права Київського національного університету імені Т. Шевченка Захар Тропін.
Він акцентує:
– Міжнародне правосуддя є однією з небагатьох сфер міжнародних відносин і міжнародного права, де індивіди отримали можливість напряму захищати свої права. Перш за все у Європейському суді з прав людини та інших регіональних судах з прав людини (Міжамериканському, Африканському). Завдяки тому, що після ухвалення Загальної декларації прав людини було ухвалено регіональні конвенції з прав людини індивіди отримали можливість напряму позиватися проти держав задля захисту своїх прав.
Це відповідає позиції правника, про якого ми згадували на початку. «Людина є основною одиницею всіх правових порядків, включаючи міжнародний правовий порядок. Держави є лише інструментами в рамках цього правопорядку», – писав Герш Лаутерпахт у своїй науковій роботі «Джерела міжнародного приватного права» (1927 р.). Менш ніж через 20 років науковець представив «Міжнародний білль з прав людини», де у передмові виклав мету: покласти край всемогутності держави щодо людини. Праця стала прототипом Загальної декларації прав людини 1948 року.
Іншу наукову роботу інший відомий правник і сучасник Лаутерпахта свідомо готував як досьє доказів для судових процесів над нацистськими воєнними злочинцями. Фактично Рафаель Лемкін своєю працею «Правління Осьових сил в окупованій Європі: закони окупації, аналіз правління, пропозиції до змін» (1944 р.) забезпечив прокурорів на Нюрнберзькому процесі доступом до переліку наказів, підписаних вищими нацистськими чиновниками, а також вперше представив у ній термін «геноцид».
Якби не наполегливість Лемкіна – не було б прийнятої резолюцією Генасамблеї ООН 9 грудня 1948 року Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Сталося так, що майже через 75 років Конвенція про геноцид авторства колишнього студента Львівського університету Рафаеля Лемкіна стала правовою основою спору, ініційованого Україною проти рф у Міжнародному суді ООН.
У промові в один із днів усних слухань в Суді у вересні цього року агент України в МС ООН, посол з особливих доручень МЗС Антон Кориневич сказав, звертаючись до суддів:
– росія веде війну проти моєї країни в ім’я цієї жахливої брехні про те, що Україна чинить геноцид проти власного народу. Ця брехня стала приводом для агресії та завоювання (…)
Чи дійсно держава може зловживати Конвенцією про геноцид для виправдання загарбницької війни? Чи може держава використовувати неправдиві звинувачення в геноциді як привід для знищення міст, бомбардувань цивільного населення та депортації дітей з їхніх домівок?
Найближчим часом Міжнародний суд справедливості винесе рішення щодо юрисдикції у справі, в якій йдеться саме про тлумачення, застосування, виконання Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.
«Сьогодення показує й серйозні порушення прав людини, й вчинення воєнних злочинів, злочинів проти людяності, злочину геноциду. Ми опинилися свідками цього. Держави, міжнародне співтовариство повинні стояти на варті захисту прав людини й притягнення до відповідальності за їхні порушення», – зауважує дослідниця Женевської академії міжнародного права та прав людини Наталія Хендель. Експертка нагадала про іще одне провадження в МС ООН, яке ініціювала Україна для доведення того, що рф порушує права людини. У справі «Застосування Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (Україна проти російської федерації) станом на сьогодні завершені усні слухання по суті справи.
* * *
Як повідомили організатори, саміт «Стояти на сторожі верховенства права» складатиметься з пленарних засідань і дискусійних майданчиків. Серед іншого, обговорюватимуться міжнародні злочини в екосистемі відповідальності, міжнародно-правова стратегія повернення незаконно вивезених українських дітей, цивільні механізми компенсації росією завданої шкоди та загалом усі ті радикальні зміни у міжнародно-правовому порядку, що спровокувала збройна агресія рф проти України.
Наприкінці заходу учасники оголосять спільне комюніке під егідою Української асоціації міжнародного права та Американського товариства міжнародного права.