За загальним правилом, передбаченим ч. 3 ст. 96 Цивільного кодексу України, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Випадком можливості застосування наслідків наявності заборгованості, у т. ч. податкового боргу, до керівників/учасників (засновників) юридичних осіб є банкрутство боржника з вини таких осіб. Цей вид відповідальності передбачений абз. 2 ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі — Кодекс), що був уведений в дію 21.10.2019 р. Аналогічна за своїм змістом норма була передбачена в ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
На практиці питання притягнення керівника/учасника (засновника) до субсидіарної відповідальності за банкрутство боржника з його вини ускладнюється проблемою доведення та об'єктивного встановлення обставин існування цього правопорушення. У постанові від 16.06.2020 р. у справі №910/21232/16 Верховний Суд дійшов висновку, що факти існування заборгованості зі сплати податків та ухилення від їх сплати без
доведення обставин (напрямків, способів) виведення активів з підприємства боржника під час виявлення та існування податкового боргу не є достатньою підставою для притягнення директора такого підприємства до субсидіарної відповідальності.
Верховним Судом наголошено, що для застосування субсидіарної відповідальності за банкрутство боржника необхідне одночасне встановлення такої сукупності
обставин: 1) вчинення дій, спрямованих на збільшення кредиторських зобов'язань (у т. ч. податкових); 2) прийняття рішення про виведення активів за наявності заборгованості; 3) прийняття такого рішення в той же період часу (податковий період тощо) за відсутності будь-яких інших ресурсів (перспектив їх отримання) для погашення заборгованості.
Також Верховним Судом підтверджено неможливість притягнення до субсидіарної відповідальності керівника за дії, які були у вчиненні до вступу останнього на таку посаду на підприємстві (постанова Верховного Суду від 30.10.2019 р. у справі №906/904/16).
Окремо варто звернути увагуна висновок, що при застосуванні такого виду відповідальності одного лише факту підтвердження правомірності прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень та донарахування податків недостатньо для встановлення факту доведення відповідальними особами до банкрутства (постанова від 28.11.2019 р. у справі №922/2391/16).
Отже, обов'язковими вимогами для притягнення керівників/ учасників (засновників) до відповідальності за банкрутство юридичних осіб є доведеність вини та наявність причинно-наслідкового зв'язку між існуванням податкових зобов'язань та діями відповідальних осіб щодо їх виникнення.