У цифрову епоху, коли інформацією можна легко ділитися й отримувати доступ до неї всього за декілька кліків, захист інтелектуальної власності став більш складним завданням, ніж будь-коли раніше. Стрімкий розвиток технологій та інтернету суттєво змінив ландшафт прав інтелектуальної власності. Ця трансформація вимагає адаптації правової бази до нових викликів для досягнення балансу між заохоченням інновацій і забезпеченням адекватної винагороди авторам за їхній внесок.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У минулому інтелектуальна власність переважно стосувалася винаходів або фізичних об’єктів, таких як твори мистецтва. Однак в еру цифрових технологій це поняття розширилося, включивши в себе широкий спектр нематеріальних активів. Тепер воно охоплює такі речі, як статті, музика, програмне забезпечення, дизайн і навіть бізнес-ідеї. Чому так важливо захищати свою інтелектуальну власність? Бо це ваша творча робота, яка має цінність. Вона відображає вашу наполегливу працю, талант та унікальні ідеї. Якщо її не захистити, вона може бути легко скопійована або навіть привласнена іншою особою, яка зможе отримувати прибуток без вашого дозволу. Ось чому захист інтелектуальної власності став першочерговим завданням у сучасному цифровому ландшафті.
Об’єкти права інтелектуальної власності, які підлягають захисту
Винахід. Це результат інтелектуальної діяльності в будь-якій сфері технологій. Об’єктом винаходу може бути як продукт (пристрій, речовина, культура рослини тощо), так і процес (спосіб). Він має бути новим і промислово придатним. Термін захисту винаходу становить 20 років з дати подання заявки.
Корисна модель. Це пристрій або процес (результат творчої діяльності в будь-якій сфері технологій), який є патентоспроможним (тобто новий і промислово придатний). Корисна модель необов’язково повинна мати винахідницький рівень. Об’єктом корисної моделі є саме пристрій. Строк захисту — 10 років з дати подання заявки.
Промисловий зразок. Це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, який відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислово придатним. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок, розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд виробу. Строк захисту (дії охоронного документа) — п’ять років, який може неодноразово продовжуватися.
Охоронним документом винаходу та корисної моделі є патент, а на промисловий зразок видається свідоцтво.
Знаки для товарів і послуг. Знаком є позначення, яке вирізняє товари та послуги серед споріднених з ними товарів і послуг інших осіб. Правовласності на знак засвідчується свідоцтвом. Термін дії свідоцтва становить 10 років, за умови сплати збору. Після припинення дії свідоцтва протягом трьох років ніхто, крім колишнього власника, не має права повторно реєструвати такий знак.
Фірмові найменування. Найменування, під яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників, є комерційним (фірмовим). Його слід відрізняти від юридичного найменування, яке, на відміну від комерційного, не є об’єктом права інтелектуальної власності (Постанова пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №12).
На відміну від зазначених вище об’єктів права інтелектуальної власності, комерційне найменування є чинним з моменту його першого використання та охороняється без обов’язкового подання заявки на нього чи його реєстрації.
В Україні наразі немає окремого реєстру фірмових найменувань. Їх використання фактично зведено до використання назви юридичної особи. Тому у спорах щодо порушення права на комерційне найменування суди передусім перевіряють можливість переплутати два схожі або тотожні найменування. В цій частині українське законодавство містить певні недоліки та підлягає вдосконаленню.
Запобігання недобросовісній конкуренції
Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Вона проявляється у вигляді неправомірного використання позначень, товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу, порівняльної реклами, яка прямо чи опосередковано ідентифікує конкурента або його товари.
Недобросовісною конкуренцією також є неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. Відповідальність за вчинення вказаних дій — штраф у розмірі 5% від доходу, отриманого від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року накладення штрафу.
Крім цього, особи, яким завдано шкоду внаслідок недобросовісної конкуренції, мають право звернутися до суду з позовом про її відшкодування.
Право попереднього користувача
Цей правовий механізм дає змогу особам, які добросовісно використовували або зробили значну підготовку до використання певного позначення, продовжувати його використання навіть після реєстрації цієї марки іншою особою. Це своєрідний компроміс між суб’єктом, який має виключні права на торговельну марку, і попереднім користувачем. Проте це право обмежене і не дозволяє попередньому користувачеві надавати дозвіл на використання торговельної марки іншим особам або забороняти таке використання.
У ст. 424 ЦК України визначено, що законом можуть бути встановлені обмеження майнових прав інтелектуальної власності за умови, що вони не створять перешкод у реалізації інтересів суб’єктів цих прав. Попри це, право попереднього користувача, закріплене в ст. 500 ЦК України, не завжди чітко узгоджується з положеннями про захист виключних прав на торговельну марку, що викликає певні правові суперечності. Водночас судова практика вказує на те, що суб’єкти права попереднього користувача не зобов’язані отримувати дозвіл від власників виключних прав на використання марки, якщо вони почали використовувати її до дати пріоритету.
Як захистити інтелектуальну власність?
Конституція визначає, що кожен може володіти і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної діяльності й кожному гарантується захист його особистих немайнових прав. Особи, винні в порушенні цих прав, можуть нести цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Наприклад, у ст. 51–2 КУпАП встановлено, що за незаконне використання об’єкта права інтелектуальної власності передбачений штраф від 850 до 5100 грн.
У Кримінальному кодексі України містяться ст.ст. 176, 229, які захищають від незаконного використання знака чи найменування, попереджають незаконне відтворення, використання та розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних тощо. Однак для настання відповідальності за цими статтями розмір завданої шкоди має перевищувати 26 000 грн. Штраф для правопорушника становитиме 68 000 грн.
Як бачимо, права інтелектуальної власності в нашій країні законодавчо захищені на усіх рівнях. Для забезпечення цих прав власник інтелектуальної власності звертається до правоохоронних органів із заявою про вчинення адміністративного чи кримінального порушення та/або до суду з позовною заявою про заборону використання об’єктів інтелектуальної власності та відшкодування майнової шкоди. Однак не варто забувати і про позасудовий порядок врегулювання спору. Часто звернення з вимогою про припинення протиправних дій може допомогти розв’язати конфлікт шляхом переговорів.
Сьогодні швидке поширення інформації через інтернет може створювати загрози для захисту ексклюзивних ідей. Вони можуть бути легко скопійовані ще до того, як власник встигне їх розвинути або монетизувати. Це підкреслює важливість проактивного підходу до захисту прав інтелектуальної власності. Однією з ключових стратегій є реєстрація інтелектуальної власності. Патенти, торгові марки та авторські права забезпечують юридичний захист і зміцнюють позиції власника, надаючи йому ексклюзивні права на використання.
Також важливо впроваджувати заходи кібербезпека, надійні брандмауери, шифрування та регулярні оновлення програмного забезпечення для запобігання кіберзагрозам.
Окрім цього, не варто нехтувати підписанням угод про нерозголошення (NDA) під час обміну конфіденційною інформацією з працівниками, партнерами або клієнтами. Важливим також є створення внутрішніх політик у компанії, які запобігають несанкціонованому розголошенню або використанню конфіденційної інформації.