13 грудня 2019, 11:54

Феміда не для всіх: як Велика Палата обмежила власників бізнесу у праві звернутися до суду

Назар Білоцерковець
Назар Білоцерковець «Селепей, Волковецький і Партнери» старший юрист, адвокат

Недобросовісні управлінці


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Практика ведення бізнесу доводить, що менеджмент компаній не завжди виконує свої повноваження добросовісно. Яскравий приклад таких дій — укладення директором угод про відчуження майна підприємства без отримання необхідної згоди власників.

Законні способи захисту прав підприємства

Законодавство України передбачає кілька способів відновлення порушених прав та інтересів компанії. Один із них — подання «похідного» позову — стягнення з директора завданих товариству збитків.

Однак, найоптимальнішим способом захисту прав товариства залишається подання позову про визнання недійсним договору, укладеного директором. Адже внаслідок визнання укладеної угоди недійсною товариство зможе повернути майно у законну власність та отримувати прибуток від його використання.

Труднощі у поданні позову до суду

У зв’язку з тим, що засновники компанії не мають права діяти від її імені, саме директор має забезпечити підписання та подання позову для захисту прав компанії. Однак, реалізація цього механізму на практиці ускладняється рядом перешкод.

По-перше, очікувати від директора подання позову про визнання недійсним укладеного ним же договору буде нелогічним та марним сподіванням.

По-друге, досить часто не є панацеєю навіть звільнення недобросовісного директора та призначення нового.

Проблема полягає в тому, що учасниками (акціонерами) переважно є не одна, а одразу декілька осіб, між якими можуть виникати корпоративні конфлікти. За таких обставин директор не може залишатися «нейтральним суб’єктом» та починає підтримувати одну зі сторін. З огляду на це, укладення директором договору щодо відчуження майна товариства часто за своєю суттю є виведенням майна підприємства на користь однієї зі сторін конфлікту, щоб позбавити інших учасників – співвласників бізнесу можливості отримувати доходи від активів товариства.

Зазвичай потерпілою стороною у таких випадках є міноритарний учасник. Адже мажоритарій, на користь якого директор вивів майно компанії, вочевидь не поспішатиме звільняти «свого» директора. А міноритарій, залишившись власником «пустої» компанії, не матиме достатньо голосів для прийняття рішення про звільнення недобросовісного управлінця.

Однак, у несприятливе становище можуть потрапити і мажоритарні учасники. Адже міноритарний учасник, на користь якого директор відчужив майно, може роками перешкоджати мажоритаріям прийняти рішення про зміну директора або ж виконати вже прийняте рішення. Зокрема, він може оскаржувати рішення загальних зборів чи блокувати реєстраційні дії щодо товариства.

Як раніше вирішувалась проблема?

У зв’язку з цими труднощами, учасники (акціонери) товариства самостійно звертаються до суду, щоб визнати недійсною угоду з відчуження майна.

Суди до недавнього часу такі позови розглядали, стверджуючи, що акціонер (учасник) товариства може оспорити договір, вчинений товариством, якщо обґрунтує відповідні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Зокрема, Касаційний господарський суд у травні 2018 року у справі № 923/20/17 виходив з того, що укладення директором договору, сума якого перевищує визначену в статуті товариства суму, порушує корпоративні права акціонера (учасника) на управління справами товариства та на отримання прибутку від господарської діяльності підприємства.

Червоне світло від Великої Палати Верховного Суду

Однак, у жовтні 2019 року, розглядаючи спір про визнання недійсним договору товариства за позовом його учасника, Велика Палата у справі № 905/2559/17 прийняла рішення про відмову у позові. Така відмова було обґрунтована тим, що акціонер (учасник) юридичної особи не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи.

Фактично Велика Палата відійшла від усталеної судової практики та сформувала нову правову позицію, яка позбавляє власника, навіть мажоритарного, права звернутися до суду з позовом про визнання недійсним укладеного директором договору.

На нашу думку, застосування судами такої правової позиції не сприятиме захищеності бізнесу та може призвести до погіршення інвестиційного клімату в Україні. Адже власники підприємств позбавляються найефективнішого способу захисту своїх корпоративних прав, порушених внаслідок укладення невигідних для підприємства угод.

Позиція найвищої судової інстанції в цій частині не позбавлена і юридичних дефектів. Адже Велика Палата не звернула уваги на те, що власник, подаючи такий позов, захищає не права компанії, а свої власні корпоративні права як засновника цієї компанії, які є різними за своєю природою.

Як зараз діяти учасникам (акціонерам) товариств?

Згідно з процесуальним законодавством, при виборі і застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, під дієсловом «враховує» треба розуміти ознайомлення з висновком та його осмислення. Тобто, щоразу під час розгляду справи, з урахуванням конкретних правовідносин, суд може врахувати, але не застосувати позицію Верховного Суду.

У зв’язку з цим, радимо підприємцям продовжувати звертатися з позовами про визнання недійсними угод, укладених директором без отримання згоди загальних зборів, та доводити необхідність відступити від позиції Великої Палати. Подаючи позов, слід:

  • обґрунтувати та довести суду факт неможливості подання такого позову від імені самого товариства;
  • акцентувати увагу на тому, що позов подається НЕ з метою захисту порушених прав та інтересів самого товариства, а з метою захисту корпоративних прав його учасника – позивача. Тоді як іншого способу захисту корпоративного права, порушеного внаслідок укладення угоди без обов’язкової згоди учасника, просто не існує.

Крім цього, юристи компанії «Селепей, Волковецький і Партнери» успішно розробили та втілили ще один механізм захисту мажоритарного учасника. Так, мажоритарному учаснику через різноманітні перепони співвласника бізнесу та підконтрольного йому директора протягом року не вдавалося внести до державного реєстру відомості про нового директора компанії, який би звернувся до суду з позовом в інтересах компанії.

У зв’язку з цим, мажоритарним учасником на загальних зборах було прийнято рішення зобов’язати нового директора, відомості про якого ще були відсутні в державному реєстрі, укласти договір про надання правової допомоги лише з одним адвокатом, визначеним мажоритарним власником. Крім цього, рішенням загальних зборів було уповноважено цього адвоката звернутися з позовом в інтересах товариства. Цим рішенням також було заборонено будь-якому директору товариства, у тому числі тому, відомості про якого все ще містилися у державному реєстрі, подавати заяви про відмову від даного позову.

Такий шлях може бути використаний для захисту корпоративних прав учасників, які володіють щонайменше простою більшістю голосів.

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати