Азартність та спортивний інтерес притаманні майже усім. Не оминули вони й мене. У якийсь момент я дізналася про існування такої гри як покер. І одразу ж з’явилося чимало запитань. Чи законна ця гра? Чому в Україні закриті покерні клуби, якщо у світовій практиці є професійні гравці у покер? Покер – це спорт чи азарт? Можливо, те й інше? Я вирішила розібратися в цьому питанні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однак перш ніж розбиратися в юридичних аспектах, варто більш детально приглянутися до цієї гри. Гра у покер має багато різновидів. Найпопулярніші серед них – дро-покер, техаський холдем, омаха тощо. Проте більш значним є розмежування покеру на кеш-покер та турнірний покер. Різниця полягає у тому, що під час гри у кеш-покер гравець має можливість зупинитися у будь-який момент, а також докупити фішки. В турнірному покері гравець не має такої можливості, за виключенням турнірів, у яких дозволено докупити фішки. Гра в турнірному покері триває до моменту заняття гравцями призових місць або безповоротного вибуття з гри.
Окрім того, покер – це не випадковість комбінацій, як показують у кінофільмах. Покер – це гра, яка потребує математичного прорахунку можливих комбінацій та власних ходів, залежно від того, як поводить себе противник та які карти з’являються на гральному столі. Також важливим у грі є психологічний аспект. На підтвердження цього зазначу, що у світі покеру існують топові гравці, які утримують світове лідерство роками. А як відомо, вдача – плинна. Хоча це лише міркування… Тому переходжу до українського законодавства.
15.05.2009 р. був прийнятий Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні» (далі – Закон «Про заборону»). Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону «Про заборону», азартна гра – це будь-яка гра, обов'язковою умовою участі в якій є сплата гравцем грошей, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику або отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, або не отримати його (залежно від випадковості). А рівно через місяць (15.06.2009 р.) до Переліку видів спорту, що визнані в Україні, було додано 3 види спорту, а саме: танцювальний спорт, вейкбординг та спортивний покер. Звертаю увагу на те, що вони були додані до Переліку визнаних в Україні видів спорту, затвердженому наказом Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України від 07.02.2001 р. №261 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 22.02.2001 р. №155/5346.
Загальновідомо, що метою проведення державної реєстрації є недопущення застосування незаконних нормативно-правових актів, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Згідно з Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. №731, державна реєстрація нормативно-правового акту полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акту, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Однак, незважаючи на це, Міністерство юстиції України наказом від 09.12.2009 р. №2403/5 скасувало рішення про державну реєстрацію абз. 4 п. 1 наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 15.06.2009 р. №2021 «Про внесення змін до Переліку видів спорту, що визнані в Україні». Таким чином, цим рішенням було скасоване віднесення покеру до спорту.
Мабуть, це єдине рішення, яке станом на сьогодні не належить ні до чинних, ні до нечинних. Для прикладу, інформаційний портал «Ліга» визначає статус цього рішення як «невизначений». На офіційному порталі Верховної Ради України цей документ також не належить ні до чинних, ні до нечинних, у зв’язку з тим, що є рішення суду.
У лютому 2010 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулися Всеукраїнська громадська організація «Федерація спортивного покеру України» та Всеукраїнська громадська організація «Федерація покеру України» з позовом до Мін’юсту, третя особа – Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту. Суть позову полягала у визнанні незаконним наказу Міністерства юстиції України від 09.12.2009 р. №2403/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту» та нечинним наказ Міністерства юстиції України від 09.12.2009 р. №2403/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акту». Позов було задоволено повністю. Київський апеляційний адміністративний суд та Вищий адміністративний суд України залишили Постанову окружного адміністративного суду м. Києва без змін. Суд дійшов висновку, що на покер не поширюється наведене вище визначення «азартна гра», оскільки він не є грою в розумінні Закону «Про заборону».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що «спортивний покер – це інтелектуальна карткова гра (не азартна гра), у якій гравці змагаються між собою за затвердженими в установленому порядком правилами, у вмінні, майстерності прораховувати різноманітні вірогідності та шанси збору виграшної комбінації, оцінювати тактику і стратегію гри противника; спортивний покер не передбачає сплату гравцем коштів, як обов'язкову умову участі у грі, а також отримання виграшу/призу у будь-якому вигляді».
Таким чином, постає закономірне для подібної ситуації запитання: якщо є рішення Вищого адміністративного суду, яким підтверджено, що покер – це спортивна гра, то в чому тоді проблема? Як виявилося, проблема все ж таки існує. Покер так і не був внесений до Реєстру визнаних видів спорту в Україні (далі – Реєстр). Вид спорту в Україні вважається визнаним лише після включення його до Реєстру. Підставою для включення до Реєстру є виключно наказ Міністерства молоді та спорту України. Законодавчо чітко встановлено, що в Україні не може бути визнаний той вид спорту, змагання з якого пов’язані з надмірним ризиком для життя і здоров'я людей та небезпекою або мають антигуманний зміст. Отже, виходячи з вищевикладеного, прямого відношення до покеру це немає. Проте Міністерство молоді та спорту України не вносить покер до Реєстру. Логічним буде припустити, що для вирішення цього питання зацікавленим особам необхідно подавати адміністративний позов до зазначеної вище державної установи з метою зобов’язання вчинити певні дії. На мою думку, це єдиний правильний шлях до повного узаконення спортивного покеру в Україні.
Повернемося до початку статті. Я не дарма звернула увагу на умовне розмежування видів покеру. Існування кеш-покеру і турнірного покеру породжує сумніви в тому, що покер не є азартною грою, в якій учасник може або отримати виграш (приз) у будь-якому вигляді, або не отримати його (залежно від випадковості). У кеш-грі немає духу суперництва, який є у спортивному турнірному покері. А це є суттєвим фактором, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», спортивне змагання – це захід, що проводиться організатором спортивних заходів з метою порівняння досягнень спортсменів та визначення переможців. Чому я про це згадала? Тому що вид спорту – це різновид змагальної діяльності у спорті, що здійснюється з дотриманням визначених правил.
Отже, щоб надалі уникнути спорів, необхідно віднести до видів спорту саме турнірний покер (з роз’ясненням, що кеш-покер не є спортивним покером, у зв’язку з відсутністю духу змагальності). В майбутньому, за умови відкриття спортивних покерних клубів, відсутність подібного застереження може призвести до виникнення знову ж таки плутанини між тим, спортивна ця гра чи азартна. А від подібних розбіжностей постраждають виключно спортсмени, які втрачають можливість змагатися. Залишається лише сподіватися, що спорт в Україні не залишиться на узбіччі. Особливо, якщо це спорт виключно для особистостей, які можуть мислити та не потребують додаткових витрат з боку держави!