Війна спричинила ситуацію, коли різко збільшилась кількість українців, які опинилися за кордоном. І вони намагаються облаштувати там гідне життя для себе і своїх сімей, у т.ч. влаштовуються на роботу до місцевих роботодавців-нерезидентів. Статус тимчасового захисту, який наданий урядами європейських країн українцям, що перетнули кордон після 24.02.2022 р., дозволяє легальне працевлаштування. Утім, і на момент початку війни за кордоном знаходились достатня кількість наших співвітчизників, які отримували там дохід у вигляді заробітної плати. Тож розглянемо порядок оподаткування такого виду доходів в Україні.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Статус отриманої за кордоном заробітної плати як доходу
Для початку слід усвідомити, що наше трудове законодавство побудоване таким чином, що під терміном «роботодавець» розуміється виключно резидент України: юридична особа будь-якої форми власності, фізична особа-підприємець або навіть просто фізична особа. У зв’язку з цим заробітна плата розуміється як дохід, який нараховується та виплачується роботодавцем-резидентом України. Таке розуміння поширюється і на порядок оподаткування такого доходу.
Як відомо, роботодавець-резидент, виплачуючи своєму працівнику заробітну плату, виступає його податковим агентом, який відповідає за утримання з виплачуваних сум податку на доходи фізичних осіб і військового збору та перерахування їх до бюджету (ст. 18 Податкового кодексу України). Окрім того, сума нарахованої заробітної плати є базою для нарахування і сплати роботодавцем єдиного соціального внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (ст. 7).
Для оподаткування доходу у вигляді заробітної плати передбачена ставка ПДФО 18% (п. 167.1 ст. 167 ПКУ). Військовий збір з такого доходу сплачується за стандартною ставкою 1,5%. Єдиний внесок для більшості роботодавців встановлений на рівні 22% від бази нарахування (ч. 5 ст. 8 Закону про ЄСВ). Періоди, за які роботодавцями сплачений ЄСВ, зараховуються до страхового стажу працівників, який, у свою чергу, впливає на розрахунок пенсій та допомог різних видів. Водночас особа, яка протягом року отримувала дохід виключно у вигляді заробітної плати від роботодавця, що є податковим агентом, може не подавати щорічну податкову декларацію на підставі п. 179.2 ст. 179 ПКУ, оскільки податкові органи отримують інформацію від роботодавців про такі доходи.
З заробітною платою, отриманою від роботодавця-нерезидента, ситуація дещо інша. Такий вид доходу відповідно до податкового законодавства належить до доходу з джерел за межами України (пп. 14.1.55 п.14.1 ст.14 ПКУ), класифікується як іноземні доходи (пп. 163.1.3 п. 163.1 ст.163 ПКУ) та є об’єктом оподаткування для резидента України. Для іноземних доходів фізичних осіб-резидентів передбачений окремий порядок оподаткування.
Іноземні доходи та порядок їх декларування й оподаткування
При отриманні протягом відповідного року закордонного доходу податковий резидент України у будь-якому разі зобов’язаний відобразити такий дохід у своїй податковій декларації (п. 170.11 ст.170 ПКУ), яка подається до 1 травня наступного року. Закон №2142 від 24.03.2022 р., яким внесені зміни до Податкового кодексу (пп. 69.1 п. 69 підрозд.10 розд. ХХ ПКУ), передбачає можливість подання декларації протягом 6 місяців після припинення або скасування воєнного стану, якщо платник не матиме змоги подати таку декларацію вчасно.
Іноземна заробітна плата вказується у рядку 10.7 податкової декларації («Доходи, отримані з джерел за межами України»). При цьому додатково зазначається країна, з якої отримано дохід, та валюта, у якій він виплачений. Сума доходу в декларації завжди вказується у гривні. Для розрахунку застосовується валютний курс Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПКУ). Варто звернути увагу, що оскільки заробітна плата виплачується не раз на рік, а зазвичай щомісяця чи й частіше, розрахунок слід здійснювати на кожну дату виплати заробітної плати, а до декларації заносити вже суму виплат, переведену в гривневий еквівалент.
Дуже важливо заздалегідь знати, що після подання декларації з зазначенням іноземного доходу контролюючий орган обов’язково надішле запит на надання підтверджуючих документів. Це робиться для того, щоб податківці пересвідчилися, що дохід був дійсно отриманий, джерело його було законним, а розмір доходу та суми податків були обчислені правильно. Аби уникнути запиту, підтверджуючі документи можна подати разом з декларацією. У будь-якому випадку платнику податків варто наперед подбати про їх оформлення. Підтвердженням доходу може бути виписка з рахунку банку, де чітко вказано, що суми, які надійшли, — це заробітна плата від конкретного підприємства. Це може бути і довідка від самого підприємства про суми нарахованої заробітної плати. У декларації платнику варто зазначати дані, які він може підтвердити, керуючись тими документами, які у нього є, зокрема вказаними у цих документах сумами та датами виплат.
Так само у декларації необхідно зазначити суму ПДФО та військового збору, що підлягатимуть сплаті. У питанні ставки ПДФО п. 170.11 ст. 170 ПК України відсилає до п. 167.1 ст. 167 ПКУ. Отже, іноземні доходи, як і українська зарплата, підлягають (за деякими виключеннями) оподаткуванню за ставкою 18%. З них також сплачується військовий збір за ставкою 1,5%.
Чи завжди потрібно сплачувати податок
За загальним правилом, ПДФО та військовий збір мають бути сплачені до 1 серпня року, наступного за звітним. Зміни до ПК України (пп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ) дозволяють сплатити податок протягом 6 місяців після скасування або припинення воєнного стану, якщо своєчасна оплата протягом періоду дії воєнного стану неможлива.
Проте якщо під час виплати доходу за кордоном з суми такого доходу вже утримувалися податки, у особи є шанс зменшити суму ПДФО, що має бути сплачена в Україні, на суму таких податків (пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ). Це можливо за умови, що право на таке зменшення передбачене міжнародним договором (конвенцією про уникнення подвійного оподаткування) з державою, в якій був нарахований та виплачений дохід. Також у платника має бути легалізована належним чином довідка від податкового органу такої держави з зазначенням суми виплаченого доходу, суми сплаченого податку та дати його сплати (п. 13.5 ст. 13 ПКУ). Відсутність підтверджуючих документів є підставою для направлення особою до податкового органу заяви про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним (пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).
Сума, на яку зменшується податкове зобов’язання з ПДФО, зазначається у рядку 16 податкової декларації. Варто звернути увагу, що військовий збір з іноземних доходів підлягає сплаті у повному обсязі — можливість «зарахування» стосується лише ПДФО. При цьому зарахована сума не може перевищувати розмір ПДФО, розрахованого з загального річного оподатковуваного доходу платника (пп. 170.11.4 п. 170.11 ст. 170 ПКУ).
Що з ЄСВ
Отримання заробітної плати за кордоном не передбачає необхідності сплати особою ЄСВ. Проте така особа може прийняти рішення про добровільну сплату єдиного внеску, аби їй нараховувався страховий стаж. Така сплата здійснюється на підставі укладеного з податковим органом договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (ст. 10 Закону про ЄСВ).
Сплата податків є не лише конституційним обов’язком громадян України, а й запорукою стабільного розвитку держави. Тому кожен з нас, українців, має закласти свою цеглину в розбудову податкової культури суспільства, одним з елементів якої має бути тренд обов’язковості сплати податків. Це наш внесок у спільну перемогу.