Образ української жінки сформувався нашою величною історією. Її життя, права, обов’язки, соціальний статус описані істориками. У древніх угодах, законах і приписах, історичних творах закладено основи рівності прав і свобод чоловіка і жінки. Не поступалися ми чоловікам ні в освітній, ні в культурній, ні в політичній, а часом і військовій сферах.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У часи козацької доби українські жінки жили в умовах постійних воєн. Відданість, вірність, самопожертва, самостійність, витривалість, сміливість — далеко не всі характеристики, притаманні нашим предкам.
Сучасна українська історія знову повернула нас до страшних часів. Знову, як колись, українська жінка чекає на свого батька, чоловіка, сина, брата, які воюють за територіальну цілісність України… Як і колись, для нас, жінок, актуальним став образ берегині домашнього вогнища, на нас — відповідальність за безпеку наших дітей, збереження традицій і звичаїв рідної землі, виховання любові до Батьківщини.
Повномасштабне вторгнення рф на територію України спричинило страшне горе: тисячі зниклих безвісти, загиблих, скалічених, мільйони внутрішньо переміщених осіб та емігрантів.
Життя кожного українця змінилося докорінно.
Відбулися зміни і у професійному житті представників юридичної спільноти. Формат функціонування професійного механізму абсолютно відрізняється від довоєнного. Як мінімум у всіх нас побільшало юридичних консультацій з актуальних питань воєнного часу. Та не тільки…
Чомусь, аналізуючи свої кейси в період дії воєнного стану, розумію, що боротьба за права жінок актуалізувалася саме з початку повномасштабного вторгнення. Розглянемо сферу сімейного права, в якій я практикую.
Розірвання шлюбу
Згідно з вимогами сімейного законодавства шлюб припиняється внаслідок його розірвання: за спільною заявою подружжя або одного з них (ст. 106–107 Сімейного кодексу України); за спільною заявою подружжя (або за позовом одного з подружжя) на підставі рішення суду (ст. 109–110 Сімейного кодексу України). Воєнний стан не є перешкодою для розірвання шлюбу. І з часу, коли жінки з дітьми вимушено виїхали за межі України у більш безпечне місце, кількість справ, пов’язаних із розірванням шлюбу, зросла в рази.
Зважаючи на специфіку діяльності, готуючись до судових засідань, ненароком ловиш себе на думці: «У чому ж причина?». І шаблонні мотиви «несумісність характерів та поглядів, неготовність до сімейного життя, подружні зради, наркоманія, алкоголізм, домашнє насильство, побутова невлаштованість, матеріальні труднощі» втратили у воєнний час свою актуальність. Суд за змістом позовної заяви оцінює можливість збереження сім’ї. Та чи можливо це, коли, наприклад, дружина з дітьми вже майже два роки вимушено проживає у Великій Британії, а чоловік воює? Часто більшість сімейних пар не витримують такого випробування…
Поділ майна подружжя
Після розлучення у колишніх членів подружжя починається процес, пов’язаний із поділом майна. Будь-яке майно, набуте одним із подружжя під час шлюбу, вважається спільним. І якщо до повномасштабного вторгнення, обираючи між двома способами — договірним і судовим, колишнє подружжя знаходило в собі сили домовитися й мирно поділити нажите, то з початку війни шанси на позасудовий порядок врегулювання спору зводяться до нуля. І у цих спорах жінкам дуже складно. Адже усі побутові турботи, виховання дітей переважно залишаються на них, чоловік швидко адаптується до нових умов, створює нову сім’ю, намагається будь-що-будь отримати свою законну половину майна. І боротьба за цю ½ руйнує все навколо.
Визначення місця проживання дітей
Згідно з вимогами ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків і самої дитини. У цій категорії морально важких справ батьки, забуваючи про інтереси дитини, починають зводити особисті рахунки й влаштовувати вистави замість судових засідань. І оговтавшись від повітряних тривог, змагаються у судовому процесі, використовуючи при цьому не зовсім етичні норми щодо одне одного. Сумно, коли в країні війна…
Домашнє насильство
За перше півріччя 2023-го Національною поліцією зафіксовано 145 000 випадків домашнього насильства.
Відповідно до ст. 126-1 КК України домашнє насильство — умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи — карається громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Цьогоріч 1 листопада набрала чинності для України Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Однією з її цілей є захист жінок від усіх форм насильства й недопущення, кримінальне переслідування та ліквідація насильства щодо жінок і домашнього насильства.
Війна постійно чимдуж загострює проблему домашнього насильства. Збройна агресія, зміна звичного способу життя, необхідність пристосовуватися до нових обставин і умов є тими факторами, які впливають на збільшення випадків його вчинення.
Наразі жінки частіше звертаються по правничу допомогу в цій категорії справ, що чітко демонструє те, що в умовах дії правового режиму воєнного стану випадків домашнього насильства значно більшає.
Окремою категорією справ, які з’явилися з початку збройної агресії рф проти України, стали справи, пов’язані зі зниклими безвісти за особливих обставин.
За даними Міністерства внутрішніх справ України, зниклими безвісти за особливих обставин вважаються 11 000 цивільних і 15 000 військовослужбовців.
Практично щодня до мене як адвокатки звертаються дружини, матері, сестри військовослужбовців, котрі вважаються зниклими безвісти.
Регулює суспільні відносини, пов’язані з набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей, Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», також діє низка державних органів і установ, Секретаріат Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, функціонує Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин для накопичення та централізації відомостей і даних про таких осіб, а також обліку інформації, необхідної для їх ефективного розшуку, однак процес пошуку людей і їх повернення додому надзвичайно складний.
Ми з перших тижнів війни допомагаємо рідним отримати інформацію про зниклих безвісти, консультуємо з питань отримання соціальної допомоги, оформлення необхідних документів.
Щоразу, працюючи з клієнтками, задумуєшся, як багато залежить від нас, самих жінок, нашого бажання і насамперед готовності відстоювати права, розширювати свої можливості. І що б нам не приготувала доля, які б складні випробування не чекали на нас на шляху, впевнена, що справедливість переможе! Адже право — невід’ємна частина нашого життя. Російські окупанти використовують проти нас артилерію, ракети, бомби, дрони, міни, та на українській землі залишаються люди. І це головне. Настане день, коли усі причетні росіяни будуть притягнуті до відповідальності за розв’язану війну проти України. І це буде найефективніший захист прав, свобод людини і громадянина й торжество верховенства права!